Справа № 292/419/25
Номер провадження 2/292/319/25
20 травня 2025 року с-ще Пулини
Пулинський районний суд Житомирської області в складі - головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Козачок Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь заборгованість за кредитним договором №24409-03/2024 в розмірі 12250 грн, з яких: 3500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8750 грн - сума заборгованості за відсотками, та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.03.2024 між ТОВ "Стар файненс груп" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №24409-03/2024, згідно умов якого останньому надано кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
29.07.2024 між ТОВ "Стар файненс груп" та ТОВ "ФК"ЄАПБ" укладено договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого ТОВ "Стар файненс груп" передає (відступає) ТОВ "ФК"ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 12250 грн., з яких: 3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8750 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судове засідання, призначене на 05.05.2025, відповідач не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв'язку з відсутністю адресата за зареєстрованою адресою проживання.
Відповідач у судове засідання, призначене на 20.05.2025 не з"явився, згідно відстеження рекомендованих листів Укрпошти мається відмітка "Повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)".
Крім того, відповідач про судове засідання, призначене на 20.05.2025, повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті суду, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.03.2024 між ТОВ "Стар файненс груп" та ОСОБА_1 підписано договір про надання фінансового кредиту №24409-03/2024 в електронній формі.
За умовами договору відповідач мав отримати фінансовий кредит у розмірі 3500 грн. строком на 100 днів, до 27.06.2024 зі сплатою процентної ставки в розмірі 2,50 %.
Відповідно до графіку платежів, дата видачі кредиту 08.04.2024, дата платежів - 28.04.2024, 18.05.2024, 07.06.2024, 27.06.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 20, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 3500,00 грн., 1750,00 грн., 5250,00 грн., разом - 12250,00 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 3500,00 грн., проценти за користування кредитом - 1750,00 грн., разом - 8750,00 грн., реальна річна процентна ставка - 189039,14 %, загальна вартість кредиту - 12250,00 грн.
Згідно заявки - анкети клієнта на отримання фінансового кредиту та паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_2 надано кредит в сумі 3500 грн., на 100 днів, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов"язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов"язків найманого працівника. Процентна ставка, відсотків річних - 2,50% в день, що становить 912,50% річних. Загальні витрати за кредитом - 8750,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 12250 грн., реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 189039,14%
29.07.2024 між ТОВ "ФК "ЄАПБ" (фактор) та ТОВ "Стар файненс груп" (клієнт) укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого фактор зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов"язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов"язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов"язань, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно акта прийому передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024, ТОВ "Стар файненс груп" передав, а позивач прийняв реєстр боржників та перейшло право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_2 в сумі 12250 грн., з яких: 3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу - 8750 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З доданої до позовної заяви таблиці з розрахунком, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 12250 грн., яка складається із тіла кредиту -3500 грн. та відсотків - 8750 грн.
Відповідно до листа №24409-03/2024-001 від 30.07.2024, ОСОБА_2 повідомлявся про те, що ТОВ "Стар файненс груп" на підставі договору факторингу від 29.07.2024 відступив право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого/фінансового кредиту №24409-03/2024 від 20.03.2024 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ".
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Визначення поняття зобов"язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається зі ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що крединий договір між сторонами підписаний в електронній формі, електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 частини першої ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
У ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачений порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Виходячи з приписів ст.ст.1046, 1054 ЦК України, в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передання грошей позичальникові, оскільки саме з цього моменту кредитний договір є укладеним.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18.
Відповідно до пункту 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов'язкові для виконання ними.
Згідно пункту 10 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції та заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа.
У той же час, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано жодних доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам щодо платіжних документів, та підтверджували факт перерахування ТОВ "Стар файненс груп" відповідачу суму кредиту на зазначену в договорі картку.
Тобто позивачем, відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України жодними документами не підтверджено укладення кредитного договору між ТОВ "Стар файненс груп" та ОСОБА_1 .
Не надання підтверджуючих документів про перерахування відповідачу кредиту в ромірі 3500 грн., унеможливлює перевірку правильності проведеного розрахунку заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є доведеними.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд до уваги не бере, оскільки він не має необхідних реквізитів, не підписаний та не містить даних про особу, яка його сформувала.
Крім того, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Саме на позивача покладено обов'язок довести обставини, які мають значення для справи: доводять перерахування відповідачу виданих кредитних коштів та наявність заборгованості. За невчинення належних процесуальних дій, позивач і несе ризик настання відповідних наслідків пов'язаних з цим (ст.12 ЦПК України).
Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 по справі № 278/2177/15-ц зробив висновок, що заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.
Крім того, за відсутності підтверджуючих даних про перерахування 20.03.2024 відповідачу кредиту в сумі 3500 грн., відомості зазначені в договорі та розрахунку заборгованості за даним договором суд не може вважати достовірними та такими, які підтверджують зазначені в них відомості, оскільки не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, а тому викликають сумнів в їх достовірності.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір з відповідача не стягується.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", знаходиться за адресою: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ -35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя В. Ф. Лотуга