Справа № 288/234/25
Провадження № 2/288/205/25
12 травня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
з участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_3 . На підставі заповіту посвідченого Пашинник Ю.В. секретарем Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області, 17 жовтня 2018 року і зареєстрованого в реєстрі за № 16, спадкоємцями зазначеного в цьому заповіті майна (земельної ділянки розміром 3.0759 га, кадастровий номер 1824782100:03:0150, державний акт ЖТ №030277) є її син, тобто він - ОСОБА_2 .
Мама та позивач проживали в м. Києві, але за різними адресами.
30.09.1993 року мамі був подарований будинок за АДРЕСА_1 .
18.06.2007 року мама вказаний будинок за адресою АДРЕСА_1 . Жовтневе подарувала позивачу. Так склалося, що в 2023 році мама переїхала на постійне проживання в с. Квітневе, в будинок, який вже належав позивачу. В зв'язку з погіршенням здоров'я мами, вона перестала самостійно рухатись та потребувала стороннього догляду. Майже весь час позивач був біля мами, а коли була потреба виїхати в м. Київ, він наймав людей, які доглядали за мамою. Так було постійно до дня смерті мами.
В січні 2025 року позивачу зателефонувала якась жінка із ПСП «Жовтневе» та повідомила, що необхідно переоформити договір на земельний пай, який належав його мамі. Позивач вважав, що все майно яке належало мамі, вона йому подарувала і успадковувати не було що. Звернувшись в ПСП «Жовтневе» позивач дізнався, що мама мала у власності земельний пай. Для оформлення спадщини позивач пішов у Квітневу сільську раду, щоб взяти довідки і там дізнався про наявність заповіту, який склала мама на його користь на земельний пай. На його прохання, в сільські раді йому видали копію заповіту.
Так як позивач є спадкоємцем за заповітом на земельну ділянку (пай), що належав його мамі, він звернувся 03.02.2025 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у вчинені нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (пай) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 мами - ОСОБА_3 у зв'язку з пропущенням встановленого ст. ст. 1269-1270 Цивільного кодексу України строку на прийняття спадщини.
У зв'язку з поважною причиною, а саме, що позивач на час відкриття спадщини вважав, що спадкове майно його мами відсутнє, про існування заповіту йому не було відомо, і про заповіт він дізнався лише на початку січня 2025 року, тобто поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, і ці обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі вищевикладеного, позивач просить визначити йому, ОСОБА_2 , додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини на земельну ділянку (пай) розміром 3.0759 га, кадастровий номер 1824782100:03:0150, державний акт ЖТ №030277 померлої ОСОБА_3 у три місяці.
Представник Позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника селищної ради.
Частина третя статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до копії заповіту посвідченого секретарем Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області 17 жовтня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 16, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла земельну ділянку розміром 3.0758 га (державний акт ЖТ №030277), кадастровий номер 1824782100:03:0150, яка розташована на території Квітневої (Жовтневої) сільської ради Попільнянського району Житомирської області, своєму синові ОСОБА_2 . /а.с.6/
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 липня 2023 року, виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №30. /а.с.7/
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідотцва про право на спадщину) від 03 лютого 2025 року, в спадковому реєстрі відсутня інформація щодо реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . /а.с.9/
Як вбачається з копії Договору дарування житлового будинку та земельної ділянки посвідченого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області 06 листопада 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4966, ОСОБА_3 подарувала своєму синові ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка- площею 0,5146 га, надана для ведення особистого підсобного господарства. Ця земельна ділянка належить ДАРУВАТЕЛЮ на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ № 04 -07-003 483 виданого Жовтневою сільською радою 14 травня 1997 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №147. Житловий будинок за АДРЕСА_1 , дерев»яний обкладений цеглою (надалі - будинок), позначений на плані літерою “А», житловою площею 74,0 (сімдесят чотири цілих нуль десятих ) кв. м, загальною площею 113,2 (сто тринадцять цілих і дві десятих) кв. м і має такі господарсько-побутові будівлі та споруди: погріб бутовий, загальною площею 44,9 кв.м., позначений на плані літерою “Г», сарай дерев'яний, загальною площею 37,8 кв.м, позначений на плані літерою “В», гараж з бетонних блоків, загальною площею 31,2 кв.м, позначений на плані літерою “Б». Цей будинок належить ДАРУВАЛЬНИКУ на підставі договору дарування від 30.09.1993 року р. № 45 посвідченого виконкомом Жовтневої сільської ради і зареєстрований в Бердичівському бюро технічної інвентаризації 04.03.2005 року в реєстровій книзі № 30 номер запису 2897./а.с.11-12/
Згідно копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 березня 2005 року, ОСОБА_3 оформила своє право власності на житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.14/
Відповідно до копії Додаткової угоди до договору оренди землі від 19 травня 2018 року, укладеного між ПСП «Жовтневе» та ОСОБА_3 01 лютого 2018 року, земельна ділянка розміром 3.0758 га, кадастровий номер 1824782100:03:0150, яка розташована на території Квітневої (Жовтневої) сільської ради Попільнянського району Житомирської області, передана в оренду, строк дії договору оренди від 19 травня 2009 року продовжено до 19 травня 2029 року. /а.с.13/
Згідно листа Попільнянської державної нотаріальної контори в Житомирській області від 03 лютого 2025 року № 29/02-31, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, в зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини. /а.с.8/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, так як вважав що на час відкриття спадщини спадкове майно його мами відсутнє, про існування заповіту йому не було відомо.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 визначено: «77. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. 78. Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.»
В пункті 87 вищевказаної постанови визначено, що з урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке: - необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; - втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини; - спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; - тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги на майно матері ОСОБА_3 , проживав разом із спадкодавцем на час її смерті, враховуючи відсутність інших спадкоємців, протягом визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, як спадкоємець, жодних дій, спрямованих на реалізацію своїх спадкових прав не здійснював, спадкова справа після її смерті не відкрита.
Посилання позивача на необізнаність, як спадкоємця, про наявність заповіту за вказаних вище обставин, не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об'єктивною перешкодою для здійснення такої дії, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач не довів, що протягом строку для прийняття спадщини і надалі протягом усього періоду до звернення з заявою до нотаріуса безперервно існували обставини, що об'єктивно створювали істотні труднощі для прийняття ним спадщини після смерті мами.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункт 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України).
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; ст. ст. 1223, 1265, 1268-1270, 1272 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 189-200, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовну ОСОБА_2 до Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко