Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/210/25
Провадження № 3/670/109/25
20 травня 2025 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.03.2025 серії ЕПР1 № 279398, 23.03.2025 об 11 год 53 хв в с-щі Віньківці по вул. Заславська громадянин ОСОБА_1 керував мотоблоком Зубр 8 безномерний в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди громадянина ОСОБА_1 у встановленому законом порядку за допомогою приладу Алкотест Драгер 6810 ARAM 3576, результат огляду склав 1.03 проміле, що підтверджується тестом номер 5588 від 23.03.2025, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами) - водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Діяння ОСОБА_1 особи територіального органу поліції кваліфікували за ч. 1 ст.130 КУпАП, як керування транспортними засобами особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пояснення учасників справи.
У судові засідання 04.04.2025, 01.05.20025 та 20.05.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подавав.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових пояснень чи заперечень щодо складеного протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що спрямована на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою своєчасного та належного розгляду справи, виконання завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до якої під час розгляду судом справ, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надала, суд дійшов висновку про розгляд справи без його участі.
Застосоване судом законодавство.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями п.п. 3, 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Положеннями пункту 8 та пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Окрім того, у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію нашої держави з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, згідно указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами.
Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред'явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1-3 ст. 266 КУпАП водії, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (надалі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (надалі Порядок).
Згідно п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п. 5 Порядку результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до п. 8, 12 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 №1376, протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оцінка суду щодо фактичних обставин справи.
Суд з'ясовує всі обставини справи на підставі поданих доказів та здійснення їх дослідження за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції зупиняти транспортний засіб, перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів та вимагати пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції кореспондується із обов'язками водія, передбаченими вказаними Правилами дорожнього руху.
Згідно п. 2, 3 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З аналізу наведеної вище інструкції вбачається, що саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є повноваження на місці зупинки приймати рішення про наявність або відсутність підстав вважати що водій транспортного засобу, перебуває у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота.
При складанні протоколу ОСОБА_1 роз'яснювалися його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та 268 Кодексу про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що згідно з результатами тестування приладом газоаналізатор парів спирту Drager Alcotest 6810 ARAM-3576 від 23.03.2025 тест № 5588, в ОСОБА_1 виявлено 1,03 ‰ алкоголю.
Відповідно до акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів проведено огляд ОСОБА_1 за допомогою Алкотест 6810 Арам 3576, результат огляду на стан сп'яніння 1,03 ‰, з результатами тесту ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом.
Згідно з відеофайлами із нагрудної камери поліцейського, які містяться на DVD-R-диску в матеріалах справи та були безпосередньо досліджені судом, зафіксовано як ОСОБА_1 керував мотоблоком та був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів та в процесі спілкування з ОСОБА_1 в інспектора поліції виникли підстави вважати, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. У зв'язку з чим поліцейський перепитав чи вживав алкоголь ОСОБА_1 , на що останній повідомив, що випив вчора пиво.
Інспектор відчувши запах алкоголю запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 погодився. Результат огляду склав 1,03 ‰ алкоголю. З результатом огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 погодився, від додаткового огляду в лікарні відмовився. У зв'язку з чим на громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.
В письмових поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом згідний, пив вчора пиво.
З даного відеозапису, який міститься в матеріалах справи, можна повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП судом не встановлено, а відомості, які б піддавали сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі відсутні.
Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 мав право внести свої зауваження до протоколу про адміністративне правопорушення, викласти письмові пояснення з застереженнями щодо на його думку неправомірних дій працівника поліції, оскаржити такі дії працівників поліції, чого на момент розгляду справи зроблено не було.
Доказів неправомірної поведінки працівників поліції та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах про адміністративне правопорушення, суду не надано.
В свою чергу суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження чи спростування наведених стороною захисту обставин чи впливати на сторону захисту при виборі моделі захисту, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Беручи до уваги зазначене вище, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення: протоколом про адміністративне правопорушення від 23.03.2025 серії ЕПР1 № 279398; тестом на стан алкогольного сп'яніння №5588; Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM 092508324 від 25.06.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 ; записом із відеофіксацією події; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які містяться в проколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні обґрунтовані сумніви у винні ОСОБА_1 .
Проаналізовані документи, які відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративне правопорушення і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і його винуватість.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
Накладення адміністративного стягнення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.
Накладаючи адміністративне стягнення за вказане адміністративне правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься в подальшому до порушень, небезпечних для життя, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи наведене, з врахуванням того, що законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, а лише імперативно визначена санкція статті у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Щодо відсутності посвідчення водія, у зв'язку з тим що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності згідно з довідкою сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області № 50080-2025 від 24.03.2025 їх не отримувала, суд зазначає таке.
Санкція статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відсутність у порушника посвідчення водія не є реабілітуючою обставиною при накладенні адмінстягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не передбачає альтернативної відповідальності за вчинення такого правопорушення.
Санкція ст. 130 КУпАП є неподільною, і застосування покарання у виді штрафу й позбавленням права керування транспортними засобами впродовж року є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових аналогічних правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, що відповідає завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення та меті адміністративного стягнення визначені в статтях 1 та 23 вказаного кодексу.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, тому суд, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП обґрунтовано застосовує щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на позицію висловлену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у справі № 702/301/20 від 04.09.2023 року, в якій зазначається, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК України, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суду» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, вказаний правовий висновок, а також Глава 3 та 4 КУпАП, стаття 130 КУпАП не містить жодних обмежень чи заборони щодо застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом до особи, яка не має такого права.
Судові витрати.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Обставин, що давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не встановлено.
Тому, відповідно до п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 7, 40-1, 130, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 4, 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь Держави у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно вимог ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше, ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст. 307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Віньковецького районного суду Хмельницької області.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Реквізити для сплати штрафу: номер рахунку (IBAN): UA748999980313060149000022001, код отримувача (ЄДРПОУ): 37971775, код класифікації доходів бюджету: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницьк.обл/Хмельн. обл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягувач: Віньковецький районний суд Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Л. Українки, 2, с-ще Віньківці, Хмельницького району Хмельницької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02886960.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд Хмельницької області.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя О.Є. Голуб