Копія:
"19" травня 2025 р. Справа № 608/2467/24
Номер провадження2/608/3/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря судового засідання Фаштиковської М. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно,
В жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно.
В позовній заяві вказав, що у вересні 2024 року звернувся до нотаріуса з приводу відчуження належної йому 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
В ході вивчення поданих документів, нотаріусом було встановлено, що будинок був набутий ним 28.08.2003 року, під час його перебування у зареєстрованому ( 28.01.2003 році) шлюбі із ОСОБА_3 , а відтак, в силу норм Кодексу про шлюб та сім'ю України, будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому необхідна попередня згода відповідача на відчуження будинку. Без такої згоди договір відчуження будинку посвідчити буде неможливо, тому йому було рекомендовано звернутись до суду з позовом щодо визнання права особистої приватної власності на будинок.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дядик Я. Б. не з'явилися, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, судом належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та оголошення, розміщене на офіційному веб порталі судової влади України.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, враховуючи заяву позивача та його представника, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
Особа позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22 січня 2000 року.
В вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з приводу відчуження належної йому 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
В ході вивчення поданих документів, нотаріусом було встановлено, що будинок був набутий позивачем 28.08.2003 року під час його перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , а відтак, в силу норм Кодексу про шлюб та сім'ю України будинок є спільною сумісною власністю подружжя, саме тому необхідна попередня згода відповідача на відчуження даного будинку. Без такої згоди договір відчуження будинку посвідчити буде неможливо.
Судом встановлено, що хоча будинок й було набуто позивачем під час перебування його у шлюбі з відповідачкою, однак є особистою власністю позивача виходячи з наступного:
Згідно Довідки № 485, виданої 28 серпня 2003 року Заболотівською сільською радою, житловий будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , є колгоспним двором, станом на 01.07.1990 року житловий будинок належав його членам: ОСОБА_4 (баба Позивача); ОСОБА_5 (батько Позивача); ОСОБА_6 (мама Позивача); ОСОБА_7 (рідна сестра Позивача); ОСОБА_1 (Позивач); ОСОБА_8 (рідна сестра Позивача).
Ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-У (чинної станом на 01.07.1990 року) визначено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власіюсті» передбачено, що положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власіюсті поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Право класності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», колгоспні двори ліквідовано і питання права власіюсті на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРЄР 1963 року.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР (1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з'ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року;-№ 48.
Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім і"). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
З правового аналізу вище зазначених норм права вбачається, що набуття права власіюсті на майно у колгоспному дворі нерозривно пов'язано з двома умовами: набувач має бути членом колгоспного двору та працювати в колгоспі або бути неповнолітнім.
Державна реєстрація права власності на 1/6 частку будинку проведена 29.08.2003 року відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене МІО України N 7/5 від 07.02.2002 року, є похідною від юридичних фактів, якими є виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно.
Отже, з вище зазначеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на будинок як член колгоспного двору 01.07.1990 року, тобто задовго до його одруження, однак зареєстрував його 29.08.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 28.08.2003 року, коли вже перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2
Ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на момент укладення шлюбу Сторонами) було передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
При цьому, у ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України зазначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
З вище зазначено вбачається, що будинок ОСОБА_1 набув у власність ще задовго до укладення шлюбу, а Кодекс про шлюб та сім'ю України, яким регулювались відносини сторін під час укладення шлюбу чітко визначив, яке майно подружжя є роздільним та права кожного з подружжя у розпорядженні роздільним майном.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Керуючись ст. 57 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 15, 19, 23, 58, 60, 81,175,176,177, 187, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст..ст. 60, 61, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 16, 18, 20, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,- суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , жителя с. Лисівці Чортківського району Тернопільської області до ОСОБА_2 , зареєстрованої в с. Лисівці Чортківського району Тернопільської області про визнання права особистої приватної власності на майно - задоволити.
Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок виданого 28.08.2003 року Виконкомом Заболотівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі рішення виконкому Заболотівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 84 від 28.08.2003 року, що зареєстроване Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 29.08.2023 року в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 93.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2467/24
Заочне рішення набрало законної сили " " ________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію заочного рішення видано " " ________________ року.
Секретар: