Справа № 602/1220/24
Провадження № 1-кп/602/50/2025
"09" травня 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024210000000482 від 06.10.2024,
за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синівці Лановецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, не депутата, студента Мирогощанського аграрного фахового коледжу, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, -
Лановецьким районним судом Тернопільської області здійснюється судовий розгляд у вказаному вище кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні клопотав перед судом про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді та продовженого ухвалами суду, спливає 16.05.2025.
Своє клопотання прокурор мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні.
На обґрунтування ризику переховування від суду прокурор зазначив, що досудовим слідством у цьому кримінальному провадженні встановлено, що після скоєння ДТП, внаслідок якої спричинено смерть ОСОБА_7 , ОСОБА_5 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди та намагався приховати сліди своєї причетності до злочину.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, на думку прокурора, обґрунтовується тим, що хоча і свідки та потерпіла уже допитані судом під час судового розгляду, але може виникнути потреба їх повторного допиту після допиту обвинуваченого, а також допиту у суді апеляційної інстанції у разі апеляційного оскарження вироку суду у цьому кримінальному провадженні, а оскільки майже з усіма свідками у ОСОБА_5 дружні стосунки, а тому він може незаконно впливати на них.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд замінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечив. Вважає твердження прокурора про ризики, вказані у клопотанні, необґрунтованими. Аргументував свої заперечення тим, що обвинувачений визнає свою провину у пред'явленому йому обвинуваченні частково, зокрема визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України і не визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України. Стверджував, що ОСОБА_5 не намагався уникати правосуддя чи перешкоджати розслідуванню до цього часу. Просив застосувати до обвинуваченого менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши їхні доводи та аргументи стосовно обґрунтованості заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Так, 08.10.2024 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/21747/24) у цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 04.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.11.2024 та ухвалами Лановецького районного суду Тернопільського області від 21.01.2025 і від 18.03.2025 строк тримання під вартою ОСОБА_5 неодноразово продовжувався. Зокрема, ухвалою суду від 18.03.2025 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 16.05.2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частинами першою-третьою статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з частиною першою статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Зі змісту ч. 3,5 ст. 199 КПК України слідує, що необхідною підставою для продовження строку тримання під вартою є доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, коли той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
За вчинення згаданих злочинів передбачена кримінальна відповідальність: за ч. 3 ст. 286 КК України - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років і за ч. 1 ст. 135 КК України - обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні розглядається судом.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 згаданих вище кримінальних правопорушень суд зауважує, що це питання уже розглядалося і підтверджувалося слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та продовження строку його дії під час досудового розслідування.
Наразі ж судом розглядається пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення, яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України є твердженням сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а не лише обґрунтованим припущенням про те, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, котре мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
На підтвердження обґрунтованості такого твердження стороною обвинувачення надано суду докази, зокрема, показання свідків, документи, висновки експертів.
На час розгляду цього клопотання суд ще не завершив судовий розгляд, проте докази, які уже досліджені судом у цьому кримінальному провадженні, не вказують на спростування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 , міг вчинити інкриміновані йому правопорушення.
Таким чином, обґрунтована підозра (обвинувачення) продовжує існувати.
Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у своєму клопотанні суд зазначає таке.
Ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовані суворістю покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у зв'язку з чим ОСОБА_5 , усвідомлюючи зазначену обставину, може вдатися до відповідних неправомірних дій.
При цьому суд, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, має брати до уваги не лише «тяжкість обвинувачень», яка хоча і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від правосуддя, однак сама по собі не може бути виправданням тривалого тримання під вартою, але й ураховувати інші фактори такі як: дані про особу обвинуваченого, рід його занять, міцність соціальних зв'язків, інші обставини конкретного кримінального провадження (див. рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти росії» (Idalov v. russia) [ВП], 2012, п. 145; «Гарицький проти Польщі» (Garycki v. Poland), 2007, п. 47; «Храїді проти Німеччини» (Chraidi v. Germany), 2006, п. 40; «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), 2001, п. 80-81, «Панченко проти росії» (Panchenko v. russia), 2005, п. 106).
Так, оцінюючи ступінь ймовірності ризику переховування обвинуваченого від правосуддя, суд бере до уваги ті обставини, які убачаються з матеріалів кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_5 06.10.2024, будучи причетним до ДТП з тяжкими наслідками, не вжив заходів до надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав швидкої медичної допомоги, не вжив заходів для збереження слідів пригоди, не повідомив про подію уповноважений орган поліції, а натомість покинув місце пригоди і вживав заходи для приховування слідів його причетності до ДТП (сховав автомобіль та замінив у ньому пошкоджене вітрове скло, сховав велосипед потерпілої).
З наведених вище підстав є також достатньо ймовірним ризик того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні. Такий ризик обґрунтовується ще й тим, що обвинуваченому відомі місце фактичного проживання потерпілої та усіх свідків у цьому кримінальному провадженні та номери їх мобільних телефонів, з більшістю свідків обвинувачений добре знайомий, деякі зі свідків є неповнолітніми і можуть легше піддатися незаконному впливу зі сторони обвинуваченого. У зв'язку з чим ОСОБА_5 може чинити на них відповідний тиск шляхом погроз, залякувань чи умовлянь схиляючи останніх до надання неправдивих показань на свою користь чи відмови від участі у кримінальному провадженні. І хоча потерпіла та свідки уже допитані в суді у цьому кримінальному провадженні, що певною мірою знижує ймовірність зазначеного ризику, разом з тим суд зауважує, що оскільки з'ясування обставин та перевірка їх доказами судом ще не закінчені, то може виникнути потреба у їх повторному допиті.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, про який просить прокурор, не пов'язаного з триманням під вартою, суд, окрім наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховує у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (зокрема за ч. 3 ст. 286 КК України); молодий вік обвинуваченого, для якого, в силу відсутності значного життєвого досвіду, характерними є низький рівень критичного ставлення особи до своєї поведінки та підвищена ймовірність прийняття нею незважених, нерозсудливих рішень; відсутність даних про наявність будь-яких тяжких хронічних захворювань, які б унеможливлювали його перебування в умовах несвободи, з однієї сторони, та які б перешкоджали йому вдатися до активних дій, спрямованих на переховування від суду, з іншої сторони; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, які на думку суду не є настільки стійкими, щоб надійно забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , зокрема на його утриманні відсутні неповнолітні діти чи інші непрацездатні особи, обвинувачений не має законного стабільного джерела доходів.
Також суд ураховує ті обставини, на які вказує сторона обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, і які не заперечуються стороною захисту, котрі передували смертельній ДТП, а саме: безпосередньо перед скоєнням дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та порушуючи режим комендантської години. Наведені обставини вказують на його легковажне відношення до встановлених правил та обмежень, що дозволяє з високим ступенем ймовірності припустити те, що обвинувачений може таким же чином легковажно порушити покладені на нього судом обов'язки у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Зазначені вище обставини свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження до закінчення судового розгляду.
При цьому, оцінюючи аргументи захисника ОСОБА_6 про те, що обвинувачений визнає свою провину, суд зауважує, що на час розгляду цього клопотання не може встановити зазначену обставину, оскільки ОСОБА_5 ще не допитаний у судовому засіданні як обвинувачений. До того ж зі слів захисника, згідно з позицією його підзахисного, останній визнає себе винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях частково, лише за ч.3 ст. 286 КК України, а за ч.1 ст. 135 КК України - не визнає.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновків, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, прокурором наведені вагомі обставини, які свідчать про те, що такі ризики станом на сьогодні не зменшилися, а тому наявні достатні підстави вважати, що без продовження строку тримання під вартою обвинувачений з високим ступенем ймовірності може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків і більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 196-199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 23 год 59 хв 07 червня 2025 року.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№ 26), для відому та виконання в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Строк дії цієї ухвали встановити до 07.06.2025 включно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали складений 14 травня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1