Справа № 716/2464/24
20.05.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна кримінальне провадження № 12024262020002931 від 23.07.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця
с. Шубранець, Заставнівського району, Чернівецької області, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на час інкримінованого кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого:
- 20.07.2016 року Першотравневим районним судом міста Чернівці за ч.1 ст.187, ст.71
КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
- 20.01.2025 року Заставнівським районним судом Чернівецької області за ч. 2 ст. 121
КК України до позбавлення волі строком на 8 років;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407
КК України
Солдат ОСОБА_4 - військовослужбовець за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 21.06.2024 після виписки за грубе порушення госпітального режиму з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 20.06.2024 по 21.06.2024, до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 на службу не з'явився, а вибув до місця свого постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби до 17 годин 25 хвилин 24.07.2024, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого
ст. 407 ч. 5 КК України, не визнав та показав, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, він дійсно станом на 24.07.2024 року, був військовослужбовцем за призовом під час мобілізації. Військова частина НОМЕР_1 , в якій він проходив службу дислокувалася у АДРЕСА_3 . Після поранення, яке було ним отримане під час несення служби на Донецькому напрямку, в січні 2024 року він лікувався спочатку в м.Дніпро, а пізніше, після відпустки, направлений на стаціонарне лікування в Чернівецький військовий госпіталь, з якого був виписаний за грубе порушення госпітального режиму, а саме за те, що вжив спиртне. В госпіталі пробув з 20 червня по 21 червня 2024 року. Лікування було безкоштовне. Після того, як він був виписаний з госпіталю, поїхав додому в с.Горішні Шерівці Чернівецького району Чернівецької області. Там проживав постійно до моменту затримання його працівниками поліції за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме до 24.07.2024 року. Вказував, що в частину мав намір повернутися, однак в нього не було коштів на дорогу. Йому телефонували з частини з приводу того, що він не повернувся. Зазначив, що всіх військовослужбовців і його в тому числі, попереджали про обов'язок повернутися до частини після завершення лікування, а невиконання наказу тягне за собою притягнення до відповідальності.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
Свідок ОСОБА_6 , допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконферецзв'язку, суду показав, що він є командиром 63 роти в/ч НОМЕР_4 . Солдат ОСОБА_4 у травні 2024 року був направлений у військову частину НОМЕР_1 . На початку червня 2024 року направлений для проходження ВЛК в Чернівецький госпіталь. 23 червня 2024 року в частину прийшло повідомлення, що він знятий з лікування за порушення режиму. Військовослужбовцю телефонували з частини, однак у нього був відсутній зв'язок. Військовослужбовець ОСОБА_4 не скаржився на нестатутні відносини. Він не може охарактеризувати обвинуваченого, як військовослужбовця, оскільки в їх частині військовослужбовці не виконують бойові завдання, а тільки проходять лікування в різних медичних установах.
Також, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, долученими до кримінального провадження дослідженими та проаналізованими судом, а саме:
-повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення від 16.08.2024 року з якого вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування щодо обставин неповернення після проходження військово-лікарської комісії солдатом ОСОБА_4 до військової частини.
-рапортом командира НОМЕР_5 запасної роти військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 року, згідно якого солдат ОСОБА_4 не повернувся після проходження військово-лікарської комісії за станом здоров'я до місця несення служби в пункт постійної дислокації 63 запасної роти (Чортків Тернопільської області). Місцезнаходження його невідоме.
-актом службового розслідування, згідно якого за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану, порушення військової дисципліни та вимог ст..11,12, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройний сил України та ст..4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України солдата ОСОБА_4 , колишнього стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , належить притягнути до дисциплінарної відповідальності після його повернення на службу. Заступнику командира в/ч НОМЕР_1 з моральнопсихологічого забезпечення - начальнику відділення морально психологічного забезпечення, у зв'язку з тим, що діяння вчинене солдатом ОСОБА_4 містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, забезпечити направлення повідомлення про ознаки вчинення кримінального правопорушення до Державного бюро розслідувань у м.Львові з метою внесення до ЄРДР.
-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №62024140140000243 від 28.08.2024 за ст. 407 ч. 5 КК України стверджено, що 24.06.2024 виявлено відсутність солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчасно не повернувся до місця проходження служби після проходження ВЛК.
-доповіддю командира в/ч НОМЕР_1 від 24.06.2024 року про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 військовослужбовцем військової служби призваним по мобілізації солдатом ОСОБА_4
-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 року , з якого вбачається що в пункт постійної дислокації м.Чортків прибув солдат ОСОБА_4 , який зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення.
-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №160 від 27.05.2024 року, з якого вбачається, що у пункт постійної дислокації прибув після самовільного залишення частини солдат ОСОБА_4
-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 року з якого слідує, що солдата ОСОБА_4 , який перебував на лікуванні вважати таким, що 24 червня 2024 року самовільно залишив військову частину та зняти його з усіх видів забезпечення.
-випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1516 в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_4 , з якої вбачається, що він надійшов в стаціонар 20.06.2024, а виписаний 21.06.2024 року за грубе порушення госпітального режиму (вживання алкоголю)
-копією військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 якою стверджено те, що він 20.11.2023 року призваний за мобілізацією.
-службовою характеристикою солдата ОСОБА_4 , від 24.06.2024 року, відповідно до якої він характеризується посередньо. До виконання службових обов'язків ставиться не завжди відповідально. В складних умовах не здатний приймати правильних рішень На зауваження командирів не робить правильних висновків. З вимогами військових статутів Збройних Сил України та керівних документів ознайомлений.
-інформацією КМП «Заставнівська багатопрофільна лікарня» Юрковецької сільської ради, з якої вбачається, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 01.06.2024 року по 10.09.2024 року за медичною допомогою не звертався, під спостереженням лікаря нарколога не перебуває. Перебуває під спостереженням у лікаря психіатра. Діагноз: F70.0 легка розумова відсталість.
-відповіддю ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» №2015 від 30.08.2024 року з якої слідує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 30.08.2024 року зареєстрований в ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» 27.04.2003 року з діагнозом: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром активної залежності.
-відповіддю ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» №7150 від 03.10.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 в період з червня 2024 року по даний час за спеціалізованою медичною спеціалізованою допомогою в поліклінічний підрозділ ЧОПЛ не звертався.
-відповіддю ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» №1866 від 07.10.2024, з якої вбачається, що в період часу з 01.06. 2024 року громадянин ОСОБА_4 в ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» на стаціонарному лікуванні не перебував за медичною допомогою не звертався.
-відповіддю військово-медичного клінічного центру Західного регіону №550/8329 від 30.08.2024 року, з якої вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з червня 2024 року по теперішній час не перебував, за амбулаторною медичною допомогою не звертався, військово-лікарською комісією не оглядався.
-відповіддю в/ч НОМЕР_8 №1891-1 від 16.09.2024 року з якої вбачається, що згідно облікових даних військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 у період з 01.06.2024 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_8 та у закладах Міністерства охорони здоров'я України які розташовані в адміністративно - територіальній зоні відповідальності в/ч НОМЕР_8 , не перебував, військово-лікарську комісію не проходив.
-відповіддю в/ч НОМЕР_3 №112/3 від 30.08.2024 року з якої вбачається, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.05.2024 року зареєстрований в гарнізоні ВЛК в/ч НОМЕР_3 для проходження медичного огляду. 15.06.2024 року повідомлено командиру в/ч НОМЕР_1 про ухиляння від проходження ВЛК солдатом ОСОБА_4 , що унеможливлює прийняття ВЛК відповідної постанови, у зв'язку з цим даний військовослужбовець знятий з проходження ВЛК. За направленням командира в/ч НОМЕР_1 від 19.06.2024 року №1413 зазначений військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні в Чернівецькому військовому госпіталі з 20.06.2024 року по 21.06.2024 року. 21.06.2024 року солдат ОСОБА_4 виписаний за грубе порушення госпітального режиму (вживання спиртних напоїв - алкогольне сп'яніння).
-відповіддю в/ч НОМЕР_9 №6458 від 07.09.2024 року з якої вбачається, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 з червня 2024 року по теперішній час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у в/ч НОМЕР_9 не перебував, не звертався для проходження ВЛК не реєструвався по лікарнях іх зони відповідальності не звертався.
-висновком судово-психіатричного експерта за №1699 від 28.11.2024 року яким стверджено, що ОСОБА_4 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі легкої розумової відсталості. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ОСОБА_4 ознак хронічного психічного захворювання та ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного захворювання у формі легкої розумової відсталості, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оцінюючи в сукупності надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 5 ст. 407 КК України, суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», згідно з яким доведеність може випливати із сукупності неспростовних фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Даючи оцінку кваліфікації дій обвинуваченого стороною обвинувачення, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він був обізнаний про введення воєнного стану в Україні, ознайомлений з положеннями Статуту ВС ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ і відповідних Законів України, зокрема з тим, що їх невиконання тягне за собою притягнення до відповідальності. При цьому не заперечував, що він не виконав наказ про повернення до військової частини в ППД після закінчення лікування та проходження ВЛК .
Суд приходить до переконання, що нездійснення обвинуваченим ОСОБА_4 відповідних дій щодо невідкладного повернення до визначеного місця дислокації військового підрозділу, при наявності реальної можливості вчинити такі дії, свідчить про його свідоме ухилення від виконання свого військового обов'язку.
Крім того судом встановлено, що будь-яких позауставних відносин, в тому числі і неприязних, між свідком ОСОБА_6 та обвинуваченим не було, що свідчить про відсутність у свідка будь-яких підстав для спотворення вказаних подій, шляхом надання неправдивих показань.
Вказані показання свідка в частині подій, очевидцем яких він був, є послідовними в повної мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими по кримінальному провадженню доказами, не заперечуються також і обвинуваченим ОСОБА_4 , у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об'єктивності, правдивості та відвертості, а тому суд вважає, що свідок є незацікавленим та неупередженим.
Зазначена обвинуваченим причина ухилення від виконання свого військового обов'язку, як відсутність коштів «на дорогу назад до військової частини» не відповідає покладеним на ОСОБА_4 , як на військовослужбовця, передбаченим Конституцією України, Законами України, військовими статутами та положеннями, військовою присягою, військовим обов'язкам щодо захисту Держави Україна від збройної агресії російської федерації, а тому не вважається судом поважною.
Окрім того, суд зазначає, що доказів на підтвердження можливої наявності станом на 24.06.2024 у обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких захворювань, які б унеможливили виконувати військовий обов'язок, зокрема прибути до визначеного місця дислокації в/ч НОМЕР_4 , стороною захисту суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, невизнання своєї вини судом розцінюється критично, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймається до уваги та вважається таким, що не виправдовує дії обвинуваченого - військовослужбовця ОСОБА_4 щодо нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, що потягло за собою фактичне ухилення ОСОБА_4 , як військовослужбовця, від виконання свого конституційного обов'язку по захисту Батьківщини від збройної агресії ворога та порушення військової присяги.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
Діяння вчинене ОСОБА_4 підлягає кваліфікації за ч.5 ст.407 КК України - нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст.19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1699 від 28.11.2024 р., ОСОБА_4 в період часу вчинення кримінального правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час примусових заходів медичного характеру не потребує.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованого йому злочину являвся осудним (ст. 19 КК України), а тому підлягає кримінальній відповідальності за вчинене на загальних підставах.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно вимог ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно вимог ст.67 КК України є рецидив злочину.
Враховуючи, тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, не визнання ним своєї провини та відсутність щирого розкаяння у вчиненому, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень в тому числі тяжких - проти життя і здоров'я особи, дані про стан його здоров'я, його службову характеристику, а також вимоги ст.50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, з урахуванням особи обвинуваченого, який схильний до вчинення кримінальних правопорушень, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавленя волі.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25.06.2018 (справі №511/37/16-к) роз'яснила правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.01.2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Враховуючи, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив до постановлення вироку Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.01.2025 року, тому покарання йому слід призначати за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази відсутні.
Відповідно до п.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст.368, 369-371, 374, 376, п.15 ст. 615 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.01.2025
року більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбуття покарання за даним вироком, частково відбуте покарання за вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.01.2025 року, а саме з 24.07.2024 року до дня набрання даним вироком законної сили.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_4 не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, засудженим - з моменту вручення копії вироку.
Копія вироку вручається прокурору, обвинуваченому негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1