Справа № 636/1631/20 Провадження 1-кп/636/219/25
19.05.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220440000740 від 19.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та № 12020220440000440 від 19.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Більшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28.02.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, ст.75 КК України 2 роки,
встановив:
На розгляді суду перебуває вищевказане об'єднане кримінальне провадження.
ОСОБА_4 , маючи незняту та непогашену судимість за вчинення корисливих тяжких злочинів проти власності, останнього разу за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28.02.2020, повторно обвинувачується у вчиненні нового умисного корисливого злочину проти власності за наступних обставин:
19.04.2020 у денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, впевнився, що його дії залишаються непоміченими потерпілим, іншими особами, діючи умисно, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , скориставшись, що він сам знаходиться у кімнаті, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон Хіаоmi Redmi 38, 16 gb, вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 3 від 23 червня 2020 року 720,00 гривень, що належав ОСОБА_8 , заподіяв таким чином матеріальну шкоду потерпілому на суму 720,00 гривень. Після чого, з місця скоєння злочину зник, розпорядився викраденим на власний розсуд.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з декриміналізацією на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», оскільки згідно Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 дрібною вважається крадіжка, вартість майна якої не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 01 січня 2020 року становить 2102,00 гривень, а вартість викраденого обвинуваченим майна складає 720,00 гривень.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Суд вислухав сторони кримінального провадження, дослідив матеріли справи і вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.
Відповідно до п. 4-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у разі якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 дійшла висновку про те Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, з 01 січня 2020 року становила 2102,00 гривні.
У постанові об'єднаної палати ККС ВС від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зокрема зазначено наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Об'єднана палата зазначає, що відповідь на запитання, чи мають зміни, яких зазнали статті 185, 190, 191 КК внаслідок зміни редакції ст. 51 КУпАП, зворотну дію в часі, залежить від відповіді на запитання, чи є Закон № 3886-IX «законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи» у значенні ст. 5 КК.
Законом № 3886-IX у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 НМ.
Об'єднана палата виходить з того, що статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 НМ безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Як наслідок, Об'єднана палата вважає, що для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК.
Колегія суддів, яка передала провадження на розгляд Об'єднаної палати ККС, на обґрунтування своєї позиції спиралася на Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 19 квітня 2000 року, в якому розглядалося питання про вплив змін, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, до яких відсилає бланкетна диспозиція кримінального закону. КСУ розглядав ситуацію щодо впливу зміни мінімального розміру заробітної плати на диспозиції ряду статей чинного на той час КК, де цей показник впливав на застосування кваліфікуючої ознаки «у великих чи особливо великих розмірах».
КСУ дійшов висновку, серед іншого:
«Положення статті 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи…
Встановлення нормативно-правовими актами іншого мінімального розміру заробітної плати не тягне за собою зміни кваліфікуючих ознак злочинів, передбачених частинами четвертими статей 81, 82, 84, частиною третьою статті 83, частиною другою статті 86 та статтею 86-1 цього Кодексу. Положення частини другої статті 6 Кримінального кодексу України щодо зворотної дії закону в часі на ці випадки не поширюється…».
Об'єднана палата вважає, що висновки КСУ в цьому рішенні не можуть бути застосовані до ситуації, яка виникла у зв'язку з обговорюваною зміною до ст. 51 КУпАП.
Зміна розміру мінімальної заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян не має за безпосередню мету зміну кримінального закону, тому хоча і може вплинути на застосування норми кримінального закону до певного кола діянь, однак не є зміною кримінального закону, а отже, немає зворотної дії в часі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) хоча і вважає, що при використанні техніки «бланкетної» або «відсильної» норми для криміналізації дій або бездіяльності положення, яке посилається, і положення, на яке здійснюється посилання, мають розглядатися в сукупності як кримінальний закон, однак вирішує справи виходячи з конкретних обставин. У справі Morck Jensen він розглядав ситуацію, коли законодавство передбачало кримінальну відповідальність за перебування на певній території без дозволу, але згодом режим цієї території було змінено. ЄСПЛ взяв до уваги, що законодавство, яке змінило режим відповідної території, не мало на меті переглянути застосовність відповідного положення кримінального закону, і таким чином зміна законодавства була зумовлена зовнішніми обставинами, пов'язаними зі зміною ситуації на цій території, які не стосувалися питання винуватості.
Об'єднана палата також вважає, що періодична зміна розміру НМ відповідним законодавством не тягне за собою декриміналізації тих діянь, які кваліфікувалися як кримінальні правопорушення виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення злочину.
Однак Об'єднана палата вважає, що таких підхід не застосовний до змін, які внесені в ст. 51 КУпАП Законом № 3886-IX.
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права, які розглядав КСУ у згаданому Рішенні.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст. 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Тому зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Таким чином, Об'єднана палата робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.
У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Отже вартість викраденого майна є меншою ніж 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, що застосовувалися у 2020 році, і це діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, та закриття щодо нього кримінального провадження в цій частині.
Керуючись ст.ст. 284-285, 287-288, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Кримінальне провадження № 12020220440000740 від 19.04.2020 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки майна у ОСОБА_8 - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1