Справа № 636/2027/25 Провадження№ 1-кс/636/586/25
09 травня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. Чугуїв клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця, солдата ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
Слідчим відділенням Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221240000241 від 11.03.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у умисному тяжкому тілесному ушкодженні.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
09 травня 2025 року слідчий СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням, погодженим із Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 без визначенням розміру застави
В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на те, що 11 березня 2025 року, близько 17 години 30 хвилини, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат ВЧ НОМЕР_2 , знаходився разом з потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем фактичної дислокації військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час між ними виник конфлікт, що стався на ґрунті особистих неприязних відносин, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи діяти саме таким чином, ставлячи за мету умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , з мотивів особистих неприязних відносин, викликаних особистою образою, ОСОБА_5 використовуючи заздалегідь заготовлений ніж, який тримав в руці та наніс один удар ОСОБА_8 в область живота, відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №2143 діагностовано проникаюче поранення живота. Надалі, ОСОБА_5 самостійно припинив свої протиправні дії.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням лікаря ОСОБА_9 про те, що до Чугуївської ЦЛ доставлено ОСОБА_8 з проникаючим пораненням черевної порожнини; протоколом огляду місця події від 11.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду предмету від 12.03.2025; рапортом про затримання особи; протоколом затримання ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України, 11.03.2025. іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 , проходить службу за мобілізацією, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні немає, на обліку лікарів психіатра або нарколога не перебуває, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов'язків покладених на підозрюваного, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який інкримінується, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. А тому ОСОБА_5 , усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати вплив на свідків в тому числі осіб, які були задіяні у якості понятих, вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий вважає, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обгрунтованої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, що вказує на підвищенну суспільну небезпеку як самого діяння та і особи підозрюваної.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Вказані відомості 11 березня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025221240000241 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених вище, та обрати продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, зазначивши при цьому, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 зі змістом, повідомленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не погодився, заначивши при цьому, що ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 не завдавав, навпаки підтримував з ним дружні стосунки та метеріально підтримував. Окремо зазначив, що останній був схильний до самокалічення. Заперечував проти задоволення клопотання щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості підозри, та відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, пердбаченого ч.1 ст.121 КК України, просила застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
12 березня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221240000241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням лікаря ОСОБА_9 про те, що до Чууївської ЦЛ доставлено ОСОБА_8 з проникаючим пораненням черевної порожнини; протоколом огляду місця події від 11.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12 березня 2025 року; протоколом огляду предмету від 12.03.2025; рапортом про затримання особи; протоколом затримання ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України, 11.03.2025. іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
За таких умов, щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані кримінальні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Отже, ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. З огляду на обставини кримінального провадження існує певна ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Отже, ризики є реальними та їх запобіганню необхідний достатній рівень належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
В клопотанні слідчого зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду, а відсутність міцних соціальних зв'язків лише це посилить.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на заявника, свідків, понятих, потерпілого благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 , незаконно впливати, на заявника, свідка, потерпілого, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення - тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років, може переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів на даній стадії слідства не можливо, оскільки відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України" Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Слідчий зазначив, що аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується вищевказаними доказами, які зібрані під час досудового розслідування.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але слідчий суддя вважає, що підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Крім того, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти Франції»). Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, заява №20808/02, п.50, ECHR 2010, «тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи» (справа «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.153, ECHR 2000IV, справа «Харченко проти України»).
Також, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати особу у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 (шістдесят) днів, з 09 травня 2025 року до 08 липня 2025 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а підозрюваним - ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1