20.05.25
Справа №635/2214/25
Провадження № 3/635/1396/2025
20 травня 2025 року сел. Покотилівка
Суддя Харківського районного суду Харківської області Березовська І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
17 березня 2025 року о 19 годині 19 хвилин ОСОБА_1 , будучи двічі протягом року підданий адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сел. Високий Харківського району Харківської області, по вул. 1-го Травня, буд. 50, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, 17 березня 2025 року о 19 годині 19 хвилин ОСОБА_1 , повторно протягом року керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сел. Високий Харківського району Харківської області, по вул. 1-го Травня, буд. 50, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, а саме: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
ОСОБА_1 у судове засідання, не з'явився, викликався до суду належним чином шляхом направлення судових повісток.
Вказані повістки направлялись на адресу ОСОБА_1 , зазначену в протоколах про адміністративне правопорушення, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , та яка повернулась неврученою адресату.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та їх розгляд в Харківському районному суді Харківської області.
Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації його права приймати участь у розгляді справи в суді.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 станом розгляду справи не цікавився, до суду не з'явився.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №912142 від 17 березня 2025 року, який складений стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння водія з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не проводився, у зв'язку з відмовою водія від такого огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджується, що 17 березня 2025 року о 19 годині 23 хвилин водій ОСОБА_1 направлявся до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак такий огляд не проводився;
- постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;
- постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років;
- відеозаписом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №912142 від 17 березня 2025 року, на якому зафіксовано дії ОСОБА_1 ,що свідчать про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №912143 від 17 березня 2025 року, який складений стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейського, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №912143 від 17 березня 2025 року;
- постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;
- постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2322927 від 27 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 гривень.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначених адміністративних правопорушень є доведеною.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
За ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
За п. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 7 Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно з п. 8 зазначеного Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, що підтверджується відеозаписом та сукупністю досліджених письмових доказів по справі про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження ним огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, правового значення для розгляду цієї справи не мають.
Крім того, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, а саме: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
Відповідно до вимог ч. 9 та ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначених адміністративних правопорушень є доведеною.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП - як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за статтею 130 КУпАП, та за ч. 5 ст. 126 КУпАП - як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
При вирішенні питання про накладання адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступень його вини, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. ст. 34,35 КУпАП обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Згідно довідки інспектора СРПП ВП №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Дудко І., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія.
Суд враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з практикою, яка викладена у постановах апеляційних судів України, зокрема: у постанові Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 379/789/23 (провадження № 33/824/4544/23); у постанові Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 754/8022/23 (провадження № 33/824/4374/23); у постанові Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № № 177/1765/23 (провадження № 33/803/2073/23); у постанові Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 183/7782/23 (провадження № 33/803/2190/23).
Враховуючи вищевикладене, суд накладає на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення:
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП на порушника ОСОБА_1 необхідно накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
При цьому суд не застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення та конфіскації транспортного засобу з огляду на наступне.
Транспортний засіб Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не належить ОСОБА_1 .
Відповідно до абзацу 4 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, не можна накладати адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Таким чином, адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу та конфіскації транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 27, ч. 5 ст. 126, ч.3 ст. 130, 251, 252, 268, 277, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу;
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК Харківська область/Харківобл./21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Суддя І.В. Березовська