Справа № 645/2262/25
Провадження № 2/645/1682/25
15 травня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бугай К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на її користь з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від його щомісячного доходу.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою, відповідач не приймає участь в утриманні дитини, не надає фінансової допомоги, що порушує права дитини на матеріальне забезпечення.
Ухвалою суду від 16.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Надала суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без її участі, за наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Позовні вимоги підтримала у повному обсягу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Від останнього до суду, надійшла заява, в якій він просить проводити розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що кожного місяця надсилає кошти дитині на банківську картку. Також вказує, що у зв'язку з перебуванням на військові службі останні два роки, позбавлений можливості повноцінно виховувати дитину. Крім того, заперечує проти стягнення з нього судових витрат, просить покласти судові витрати на позивача.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.
Відповідно до довідки переселенця № 1823-5002543981 та довідки від 30.01.2023 року № 1823-5002543968 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. ст. 48, 51, 52, 55 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Права і свободи громадянина захищаються судом.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 ст.182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, матеріали справи даних щодо інших утриманців або інших аліментних зобов'язань не містять, доказів, які свідчать про наявність у нього захворювань та потреби в лікуванні не надано.
Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дітей (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби), відповідачем також не надано.
Враховуючи викладене, дані про особу відповідача, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за можливе позовні вимоги щодо стягнення аліментів задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2025 року до досягнення дитиною повноліття.
При цьому суд зауважує, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 07.04.2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, у тому числі, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
З приводу заперечень відповідача щодо стягнення з нього судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» відповідач не є особою звільненою від сплати судового збору під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 89, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 182, 183, 191СК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 20.05.2025 року.
Суддя І.Г.Костіна