Справа № 465/3533/13-к
12 травня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підсудних ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
представниці потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, українця, громадянина України, раніше несудженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лани Львівська область, Пустомитівський район, українця, громадянина України, раніше несудженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-
у вчиненні злочинів, передбачених: ч.4 ст.190 КК України;
адвокатом ОСОБА_8 , подано до суду клопотання про зняття арешту з квартири, розташованої у АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_9 , який є потерпілим у цій справі. Наявність арешту належної йому на праві власності квартири обмежує його право як власника. Так, зазначає, що у вказаній справі спостерігається тенденція щодо закриття кримінальних проваджень щодо обвинувачених, зняття арешту з їх майна, що унеможливлює подальше провадження. Оскільки звільнення осіб від кримінальної відповідальності з подальшим закриттям кримінального провадження щодо них є формою закінчення кримінального процесу, проти чого вони не висловлюють заперечень, просять захистити права потерпілого у цій справі, та задовільнити подане клопотання.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про скасування арешту, заперечив з огляду на те, що кримінальне провадження не звершено та підстави для його скасування відсутні.
Обвинувачені та захисник проти задоволення клопотання заперечили, підтримали позицію прокурора.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Під час розгляду клопотання встановлено, що на квартиру розташовану у АДРЕСА_3 , що належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , реєстровий №2237, ОСОБА_9 .
У частині першій статті 170 КПК України (у редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин) Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Так, в ході розгляду матеріалів кримінального провадження було встановлено, що на квартиру потерпілого ОСОБА_9 дійсно накладено арешт у межах даного кримінального провадження. Разом з тим, кримінальне провадження, в межах якого вжито відповідний запобіжний захід на даний час не завершене, відповідно, не усунуті правові підстави, що обґрунтовували необхідність його застосування. На переконання суду, зняття арешту на цьому етапі суперечило б завданням кримінального провадження.
Крім того, суд зазначає, що твердження сторони захисту щодо нібито існуючої загальної тенденції до закриття кримінального провадження відносно обвинувачених, не можуть бути прийняті судом як обґрунтований аргумент на користь зняття арешту з майна. Такі міркування є суб'єктивними припущеннями адвоката, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у матеріалах провадження.
Рішення щодо закриття провадження чи зняття арешту з майна ухвалюється виключно судом, на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження доказів у справі, з дотриманням норм процесуального права та виключно в нарадчій кімнаті. Жодні загальні припущення або міркування адвоката не можуть підмінити собою фактичні обставини 0рішення.
Враховуючи вищевикладене, на даний момент відсутні як правові, так і фактичні підстави для зняття арешту з квартири, що належить потерпілому ОСОБА_9 , оскільки кримінальне провадження не завершене, а накладений арешт продовжує виконувати свою процесуальну функцію.
Керуючись ст. ст. 170 КПК України суд -
в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна, - відмовити за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1