Справа №461/3536/25
Провадження №3/461/1388/25
20 травня 2025 року місто Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118), юридична адреса: м. Львів, вул. Костюшка, 18, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 163 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118), вчинила порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 50.1 ст. 50 ПКУ, а саме порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового зобов'язання) з податку на прибуток приватних підприємств, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст. 124 ПКУ.
Дії ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення №269/13-01-04-06 від 30.04.2025 року, кваліфіковано за ч. 2 ст. 163 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Качмар І.О. подав до суду клопотання про слухання справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, згідно якого питання про притягнення останньої до адміністративної відповідальності відніс на розсуд суду.
Частиною 2 ст. 163 КУпАП встановлена відповідальність за розміщення цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суду на розгляд надано наступні досліджені в ході судового розгляду докази:
- протокол №269/13-01-04-06 від 30.04.2025 року про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №007287, який містить формулювання суті вчиненого правопорушення, а також дані про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163 КУаАП;
- акт про результати камеральної перевірки від 03.04.2025 №15131/13-01-04-06/45406118, який містить дані про результати податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118);
- квитанції про доставку документів в електронний кабінет ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118), акт неявки від 30.04.2025 та повідомлення-виклик керівника ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118) ОСОБА_1 .
Також, суду надано супровідний документ до матеріалів справи.
Оцінюючи протокол та долучені до нього матеріали, виходжу з наступного.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи питання наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, виходжу з наступних доводів та мотивів.
ОСОБА_1 та її захисником не оспорюється факти порушень податкового законодавства наведені у протоколі. Разом з тим, зазначений факт не звільняє суд від обов'язку перевірити вірність кваліфікації її дій.
Суд також виходить з того, що він не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об'єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.
Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, судом встановлено, що протокол складено уповноважено посадовою особою, з дотриманням вимог ст.256 цього Кодексу, а тому він є належним та допустимим доказом по справі.
Разом з тим, при складанні протоколу було залишено поза увагою наступне.
Як наведено вище, частиною 2 ст. 163 КУпАП встановлена відповідальність за розміщення цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку.
Натомість, згідно протоколу який надійшов на розгляд до суду ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Юнайтед вест фармс» (ЄДРПОУ 45406118), вчинила порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 50.1 ст. 50 ПКУ, а саме порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового зобов'язання) з податку на прибуток приватних підприємств, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст. 124 ПКУ. Отже, ОСОБА_1 , згідно визначеною уповноваженою на складання протоколу особою формулювання суті правопорушення, не інкриміновано розміщення цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку.
Також, жоден доказ долучений до протоколу не містить даних про розміщення ОСОБА_1 цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку.
Наведене свідчить, що дії ОСОБА_1 органом уповноваженим на складання протоколу кваліфіковано невірно, що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого правопорушення.
В цьому контексті суд відзначає наступне.
Протокол про адміністративне порушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й фактично актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, оскільки містить формулювання суті та кваліфікації правопорушення. У свою чергу, суд розглядаючи справу повинен виходити з кваліфікації правопорушення інкримінованого особі наведеної саме у протоколі та перевірити наявність у діях такої особи складу відповідного правопорушення, не виходячи за межі кваліфікації визначеної у протоколі.
Суд наголошує на тому, що він не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить формулювання обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися у суді. Суд також не повинен самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
В цьому контексті суд також відзначає, що наявність іншої кваліфікації дій особи зазначена на супровідному документі не впливає на наявність відповідної кваліфікації наведеної саме у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У ситуації коли національний самостійно суд ініціює дослідження доказів обвинувачення або за результатами дослідження доказів притягує особу до відповідальності, уточнивши у судовому рішенні фабулу правопорушення чи його кваліфікацію, усунувши у такій спосіб певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, при наявності певної неповноти чи суперечностей, суд фактично перебирає на себе функції сторони обвинувачення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується та сформулюється з уточненням).
Отже, виходячи з наведеного, у даному випадку суд розглядає справу виключно щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 163 КУпАП і в межах своєї компетенції та повноважень може перевіряти лише наявність чи відсутність у її діях саме цього правопорушення, адже не наділений повноваженнями перекваліфіковувати дії особи на іншу статтю (частину статті) зазначеного Кодексу.
Таким чином, в ході розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 вчинила інкриміноване їй правопорушення, адже її дії кваліфіковано невірно.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію, зокрема висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.
Згідно ст.6 даної Конвенції:
«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;
d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
е) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».
Крім цього, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.
Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув'язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
У свою чергу, адміністративне стягнення у даній категорії справ мають каральний і стримуючий характер, а тому інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах уповноважених на складання протоколу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку особи уповноваженої на складання протоколу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку особа уповноважена на складання протоколу), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень, у даному випадку суб'єкт уповноважений на складня протоколу в особі уповноважених на це представників.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що в ході розгляду справи не встановлено за допомогою належних і допустимих доказів наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення та не доведено її вини поза розумним сумнівом, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, тобто у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 17220, 283, 284 КУпАП,
постановив:
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький