13 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10183/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача -Прохоренко М. М.,
відповідача - Остапенко С. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 (судді: Євсіков О. О. - головуючий, Алданов С. О., Корсак В. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (суддя Курдельчук І. Д.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення грошових коштів,
1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі - ТОВ "Енера Чернігів") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийняту судом) про стягнення з відповідача 8 321 085, 56 грн заборгованості за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, 73 944, 53 грн 3% річних та 189 883, 08 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 25.07.2019 № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел щодо своєчасної оплати вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
2. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначало про наявність заборгованості учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії, що заважало вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг, а тому відповідач був вимушений оплачувати послуги щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості. Також відповідач вказував на те, що законодавством не передбачено інші джерела покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, ніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) структурі тарифу. Наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання, у той час як відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Оскільки у цьому випадку відсутня вина відповідача у затримці оплати послуг, наданих позивачем, які зазначені у позовній заяві, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025, позов задоволено, стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Енера Чернігів" 8 321 085,56 грн основного боргу, 73 944,53 грн 3 % річних, 189 883,08 грн інфляційних втрат та 103 018,96 грн судового збору.
Суди установили, що доказів вчасної та повної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період травень-червень 2024 року відповідач не надав, а факт наявності заборгованості у заявленому розмірі (з урахуванням часткових оплат та з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
4. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024, ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог і в цій частині відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18 щодо застосування приписів статей 231, 278 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності закриття провадження у справі, коли на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції предмет спору вже був відсутній.
Так, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що в апеляційній скарзі товариство акцентувало увагу на тому, що після прийняття оскаржуваного рішення товариство частково виконано зобов'язання за договором за період, що був предметом спору, на загальну суму 982 590,80 грн шляхом перерахування на рахунок позивача коштів (копії платіжних інструкцій додані до матеріалів апеляційного провадження). Отже, наведені факти вказували на відсутність предмета спору щодо стягнення заборгованості в частині 982 590,80 грн і суд апеляційної інстанції мав закрити провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржник зазначає, що НКРЕКП не передбачено у 2024 році достатні витрати відповідача на виконання спеціальних обов'язків у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Вказані об'єктивні причини спричиняють затримку оплати відповідачем за Договором. Розрахунки з позивачем здійснювалися відповідачем відповідно до вимог законодавства, з урахуванням та в межах витрат, передбачених на оплату послуг за договором у структурі тарифу на послуги з передачі.
Заявник касаційної скарги вказує на те, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення та збільшення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії.
Витрати, які здійснюються за збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел не є договірними, а встановлені Законом про ринок.
Разом з цим, Закон про ринок є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини відповідних суб'єктів - учасників ринку електричної енергії.
Отже, у спірних відносинах має місце пріоритет спеціальної норми Закону про ринок над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, який необхідно було врахувати при вирішенні спору.
У спірних правовідносинах судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставини, що відповідач здійснює витрати на виконання спеціальних обов'язків із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел у межах розміру, встановленого НКРЕКП, та відсутність вини відповідача за несвоєчасний розрахунок як підстава для звільнення від відповідальності.
При цьому скаржник вважає, що на сьогодні відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 614, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням пріоритетності норми спеціального закону - абзацу 1 частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено, що умови виконання спеціальних обов'язків (у даному випадку відповідач виконував спеціальні обов'язки) мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку (в даному випадку відповідача) на виконання таких обов'язків. А відтак відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань, що, в свою чергу, виключає відповідальність, передбачену статтями 614, 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що відповідач не вважає прострочення виконання грошових зобов'язань за спірним договором через свою вину, стягнення з нього 3-х відсотків та інфляційних втрат також є необґрунтованим.
5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Енера Чернігів" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін вказуючи на безпідставність доводів скаржника.
Товариство звертає увагу на тому, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог правильно застосував норми права та виходив з правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 щодо застосування положень статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 614, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням пріоритетності норми спеціального закону - абзацу 1 частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" ТОВ "Енера Чернігів", то Верховний Суд вже виклав у своїй постанові від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23 висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
6. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.
7. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
8. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.07.2019 між ТОВ "Енера Чернігів" (постачальник універсальних послуг/ПУП) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (замовник/ОСП) було укладено договір № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - договір) відповідно до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, за умовами пункту 1.1 якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Сторонами також передбачені такі умови:
- замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору);
- вартість та порядок оплати послуги визначається відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг (п. 2.1 договору).
- згідно з пунктом 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 28.01.2021 № 5) постачальник послуг зобов'язаний здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; затверджувати вартість послуги у регулятора відповідно до глав 12 та 13 Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток до акта приймання-передачі наданих послуг, що є додатком 1 до Договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 договору; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.
- за змістом пункту 3.2 договору постачальник послуг має право отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості послуги; запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором;
- за умовами пункту 3.3 договору (у редакції додаткової угоди від 10.03.2020 № 3) замовник зобов'язаний приймати послугу, яку надає постачальник послуг; на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (що є додатком 1 до договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до договору) протягом двох днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі;
- у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (пункт 4.3 договору).
- відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.6 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії". Сторони погоджуються з тим, що до договору та його додатків, вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторони шляхом переговорів обирають шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів;
- згідно з пунктами 7.1, 7.2 договору (у редакції додаткової угоди № 8) договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2024. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами та на які розповсюджується дія цього договору, з 01.07.2019.
Між сторонами укладалися додаткові угоди до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема: від 25.07.2019 № 1; від 02.03.2019 № 2; від 10.03.2020 № 3; від 28.12.2020 № 4; від 28.01.2021 № 5; від 20.12.2021 № 6, № 7 та № 8.
Пунктом 13.1 глави 13 Порядку визначено формулу, за якою розраховується вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії ПУП, що надається за розрахунковий місяць. Також пунктами 13.2 - 13.5 глави 13 Порядку передбачено, що протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП, протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони.
Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання передачі ПУП надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження. ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці. У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта корегування ПУП надає регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Енера Чернігів" надіслало ПрАТ "НЕК "Укренерго" акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору та розрахунки вартості послуг, а також акти коригування до актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору за період з липня 2023 року по червень 2024 року.
Підписані зі сторони ПрАТ "НЕК "Укренерго" акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування, а також розрахунки їх вартості ПрАТ "НЕК "Укренерго" повернуті ТОВ "Енера Чернігів".
Також, відповідно до вимог Порядку ТОВ "Енера Чернігів" надіслало до НКРЕКП розрахунки вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копії актів приймання-передачі для затвердження за періоди: липень 2023 року, жовтень 2023 року, грудень 2023 року, квітень-червень 2024 року.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до постанов НКРЕКП затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, серед інших, ТОВ "Енера Чернігів" за періоди: липень 2023 року, жовтень 2023 року, грудень 2023 року, квітень-червень 2024 року, а саме: постанова від 29.08.2023 № 1590 (липень 2023 року) 4 746 393,30 грн (без ПДВ); постанова від 18.10.2023 № 1931 (липень 2023 року) 4 745 308,31 грн (без ПДВ); постанова від 05.12.2023 № 2278 (жовтень 2023 року) 1 530 629,89 грн (без ПДВ); постанова від 23.01.2024 № 176 (грудень 2023 року) 195 512,76 грн (без ПДВ); постанова від 20.02.2024 № 367 (грудень 2023 року) 195 573,47 грн (без ПДВ); постанова від 28.05.2024 № 1057 (квітень 2024 року) 6 620 031,65 грн (без ПДВ); постанова від 26.06.2024 № 1210 (травень 2024 року) 8 040 773,69 грн (без ПДВ); Постанова від 31.07.2024 № 1409 (червень 2024 року) 6 185 231,50 грн (без ПДВ).
З урахуванням пункту 2.1 договору, Порядку та постанов НКРЕКП, якими затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, серед інших, ТОВ "Енера Чернігів" за періоди: липень 2023 року, жовтень 2023 року, грудень 2023 року, квітень-червень 2024 року, терміни оплати актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 та актів коригування становлять: № 7 від 31.07.2023 - 01.09.2023; акт коригування від 28.08.2023 до акта № 7 23.10.2023; акт № 10 від 31.10.2023 - 08.12.2023; акт № 12 від 31.12.2023 - 26.01.2024; акт коригування від 08.02.2024 до акта № 12 - 23.02.2023; акт № 4 від 30.04.2024 - 31.05.2024; акт № 5 від 31.05.2024 - 01.07.2024; акт № 6 від 30.06.2024 - 05.08.2024.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" частково оплатила акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору. Проте в порушення вимог законодавства та умов договору відповідач здійснив не повну оплату послуг, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
9. За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 275, частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
Суди установили, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі (далі - ОСП).
Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
За змістом пункту 23 частини 1 та частини 8 статті 33 цього Закону оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Статтею 62 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та у частині 2 вказаної норми передбачено, що до спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належить, зокрема забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, на строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором (НКРЕКП).
10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог Закону на ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке є ОСП об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ "Енера Чернігів", який виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП винесла постанову від 26.04.2019 № 641, якою затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок № 641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Порядку № 641 (у редакції, чинній у спірний період) на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що у пункті 2.1 договору сторони передбачили, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку № 641 у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Так, суди установили, що наявні у матеріалах справи підписані представниками сторін акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел свідчать, що ТОВ "Енера Чернігв" надало, а ПрАТ "НЕК "Укренерго" прийняло послуги на визначену в актах суму.
11. За змістом пунктів 13.2- 13.4 Порядку № 641 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, виробники електричної енергії за "зеленим" тарифом і кандидати у такі виробники, гарантованого покупця, постачальники електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (ПУП), направляють оператору системи передачі (ОСП) акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП акта приймання-передачі, підписаного з його сторони, ПУП надає Регулятору вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження. Протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої ПУП у розрахунковому місяці, ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 1 частини 4 постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 396 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга), на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, з урахуванням таких особливостей у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов'язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (сума податкових зобов'язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного "зеленого" тарифу.
Суди вказали на те, що постановами НКРЕКП затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, серед інших, ТОВ "Енера Чернігів" за відповідні періоди.
Так, за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за період травень-червень 2024 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснила оплату частково, а саме: акт від 31.05.2024 № 5 на суму 9 648 928,43 грн було оплачено 28.06.2024 у розмірі 4 824 464,22 грн, акт від 30.06.2024 № 6 на суму 7 422 277,80 грн оплачено 06.08.2024 у сумі 1 484 455,56 грн.
Суди установили, що доказів вчасної та повної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за період травень-червень 2024 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" не надала.
При цьому факт наявності заборгованості у розмірі 8 321 085,56 грн (з урахуванням часткових оплат та з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
12. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказує на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18 щодо застосування приписів статей 231, 278 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності закриття провадження у справі, коли на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції предмет спору вже був відсутній.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що в апеляційній скарзі акцентувало увагу на тому, що після прийняття судом першої інстанції рішення товариство частково виконано зобов'язання за договором за період, що був предметом спору, на загальну суму 982 590,80 грн, шляхом перерахування на рахунок позивача відповідних сум коштів, а тому суд апеляційної інстанції мав закрити провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, на неврахування якої посилається заявник касаційної скарги, ПАТ "Вінницяобленерго" звернулося зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яку на час розгляду скарги Господарським судом Вінницької області вже визнано протиправною та скасовано. Таким чином, на час розгляду Господарським судом Вінницької області скарги на дії державного виконавця в межах справи № 13/51-04 предмет оскарження за скаргою ПАТ "Вінницяобленерго" - постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 у виконавчому провадженні припинив існувати. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за наведених обставин підставою для закриття провадження з розгляду скарги ПАТ "Вінницяобленерго" на дії державного виконавця щодо винесення постанови є пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність предмета спору.
У справі № 916/144/18 (постанова Верховного Суду від 25.07.2019) Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо оспорюваного договору у зв'язку з фактичним припинення предмета спору в процесі розгляду справи, оскільки постановою Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/23/18 зазначений договір оренди визнано недійсним і вказане судове рішення набрало законної сили.
13. У той же час, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, посилався на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.
Так, у вказаній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на те, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 підлягає застосуванню у випадку, коли предмет спору припинив своє існування до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, і суд першої інстанції це не врахував, приймаючи судове рішення.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 вказаного Кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Верховний Суд у пунктах 7.21-7.24 постанови від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 зазначив, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов'язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов'язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
При застосуванні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (пункт 7.37 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Суд апеляційної інстанції, застосувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, дійшов до висновку про відсутність у цьому випадку підстав для закриття провадження в частині позовних вимог.
14. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням підстав для відмови у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України та підстав для застосування вказаної норми у справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник, висновки судів зроблені за різних обставин, а судом апеляційної інстанції застосовано останню правову позицію Верховного Суду, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
15. ПрАТ "НЕК "Укренерго", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на те, що Закон України "Про ринок електричної енергії" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини відповідних суб'єктів - учасників ринку електричної енергії та у спірних відносинах має місце пріоритет спеціальної норми Закону над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, який необхідно було врахувати при вирішенні спору.
При цьому скаржник вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 614, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням пріоритетності норми спеціального закону - абзацу 1 частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено, що умови виконання спеціальних обов'язків (у даному випадку відповідач виконував спеціальні обов'язки) мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку (в даному випадку відповідача) на виконання таких обов'язків. А відтак відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань, що, в свою чергу, виключає відповідальність, передбачену статтями 614, 625 Цивільного кодексу України.
16. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Необхідним є з'ясування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положення пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
17. Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23, на яку посилався суд апеляційної інстанції, за позовом ТОВ "Енера Чернігів" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 22 184 598, 87 грн за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 № 0156-09021, тобто за тим самим договором що і у справі, яка розглядається, за період з червня до грудня 2022 року, та лютий, квітень-червень 2023 року зазначив таке:
"Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України):
- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у відповідальності за порушення зобов'язань;
- факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів в будь якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання;
- за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку №641; при цьому ні умови договору, ні Порядку №641 не ставлять у залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора;
- відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення пені та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 614 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18 вказав, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією та не вимагає наявність/відсутність вини боржника.
Верховний Суд у постанові від 5.09.2019 зі справи № 908/1501/18 вказав, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією та не вимагає наявність/відсутність вини боржника.
Ураховуючи викладене, доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних за порушення строку оплати послуг позивача, Суд вважає необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не спростовують.
Натомість скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Однак саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази".
Також у вказаній постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23 зазначено таке: "посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин норм спеціального закону, а саме абзацу 1 частини восьмої статті 33 та частини сьомої статті 62 Закону, а не статей 614, 625 ЦК України, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2024 у справі № 910/1193/22, а відтак Колегія суддів не вбачає необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником положень ЗУ "Про ринок електричної енергії" у взаємозв'язку з умовами Договору та нормами ЦК та ГК України".
18. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження заявником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на судові рішення у справі № 910/10183/24.
19. Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/10183/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак