14 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/491/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025
у справі № 907/491/17
за заявою фізичної особи-підприємця Минди Юрія Васильовича,
про неплатоспроможність
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 907/491/17 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Минди Юрія Васильовича (далі - ФОП Минда Ю. В., боржник).
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2019 у цій справі визнано ФОП Минду Ю. В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області, податковий орган) подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника у сумі 7 077 653,48 грн (з них: 3 546 623,10 грн - основний платіж, 2 312 209,46 грн - штрафні санкції, 1 218 820,92 грн - пеня) за платежами:
- 85 11010400 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними податковими агентами» у розмірі 4 547 843,19 грн, з яких: 1 940 662,05 грн - основний платіж, штрафні санкції - 1 451 647,20 грн, 1 154 513,94 грн - пеня);
- 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 1 700 грн штрафних санкцій;
- 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» 3 400 грн штрафних санкцій;
- 70 71010000 «Єдиний внесок нарахований роботодавцями» у розмірі 2 223 269,51 грн, з яких: 1 470 619,67 грн- основний платіж, 752 649,84 грн - штрафні санкції;
- 30 11011000 «Військовий збір» у розмірі 300 250,78 грн, з яких: 135 341,38 грн - основний платіж, 100 602,42 грн - штрафні санкції, 64 306,98 грн - пеня;
- 70 71040000 «Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб» у розмірі 1 190 грн штрафних санкцій.
Заявлені вимоги податковий орган обґрунтував проведенням перевірки боржника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 до 21.10.2019, за результатами якої складено акт від 04.02.2021 №1339/07-16-07-11/2639817656 та прийнято такі документи:
- податкові повідомлення рішення (далі - ППР) від 25.02.2021: № 000/926/07-16-07-112 за платежем 85 11010500 на суму 4 547 843,19 грн; №000/925/07-16-07-11 за платежем 85 11010500 на суму 1 020 грн; № 000/923/07-1б-07-11 за платежем 85 11010500 на суму 1 700 грн; № 000/927/07-16-07-11 за платежем 30 11011000 на суму 300 250,78 грн; №000/924/07-16-07-11 за платежем 50 18050400 на суму 3 400 грн;
- вимогу про сплату боргу від 25.02.2021 № 000/936/07-16-07-11 за платежем 70 71010000 на суму 1 470 619,67 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій від 25.02.2021: №000/934/07-16-07-11 за платежем 70 71010000 на суму 735 309,84 грн; №000/931 /07-16-07-11 за платежем 70 71010000 на суму 17 340 грн; №000/932/07-16-07-11 за платежем 70 71040000 на суму 1 190 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 907/491/17, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області до боржника ФОП Минди Ю. В. на загальну суму 2 224 871,28 грн податкового боргу, з яких: 993 313,68 грн - вимоги першої черги; 1 156 982,82 грн - вимоги третьої черги; 70 034,78 - вимоги третьої черги та 4 540 грн судового збору - вимоги першої черги; у задоволенні решти вимог кредитора відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 907/491/17 постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та ухвалу Господарського Закарпатської області від 01.03.2023 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Предметом нового розгляду стали грошові вимоги податкового органу за платежами:
- 85 11010400 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними податковими агентами» у розмірі 3 389 840,37 грн (з них: 783 679,23 грн - основний платіж, 1 451 647,20 грн - штрафні санкції, 1 154 513,94 грн - пеня) на підставі ППР від 25.02.2021 № 000/926/07-16-07-112;
- 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 1020 грн штрафних санкцій на підставі ППР від 25.02.2021 № 000/925/07-16-07-11;
- 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 1700 грн штрафних санкцій на підставі ППР від 25.02.2021 № 000/923/07-1б-07-11;
- 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» у розмірі 3400,00 грн штрафних санкцій на підставі ППР від 25.02.2021 № 000/924/07-16-07-11;
- 70 71010000 «Єдиний внесок нарахований роботодавцями» у розмірі 1 229 955,83 грн (477 305,99 грн - основний платіж, 752 649,84 грн - штрафні санкції) на підставі вимоги про сплату боргу від 25.02.2021 № 000/936/07-16-07-11 та рішень про застосування штрафних санкцій від 25.02.2021 №000/934/07-16-07-11 та № 000/931/07-16-07-11;
- 30 11011000 «Військовий збір» у розмірі 230 216,00 грн (65 306,60 грн - основний платіж, 100 602,42 грн - штрафні санкції, 64 306,98 грн - пеня) на підставі ППР від 25.02.2021 № 000/927/07-16-07-11;
- 70 71040000 «Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб» у розмірі 1190,00 грн штрафних санкцій на підставі рішення про застосування штрафних санкцій від 25.02.2021 № 000/932/07-16-07-11.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
За результатом нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області до боржника ФОП Минди Ю. В. на загальну суму 1 901 056,88 грн штрафних санкцій та пені, які підлягають включенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів; у задоволенні решти вимог кредитора відмовлено.
Ухвалу в частині відмови у визнанні грошових вимог з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, нарахованого роботодавцями, та військового збору (основного боргу), суд першої інстанції мотивував безпідставністю здійснених податковим органом нарахувань після 25.05.2017, позаяк наявні у справі докази підтверджують, що станом на зазначену дату відповідні працівники вже були звільнені, а трудові відносини між ними та боржником - припинені.
У іншій частині щодо відмови у визнанні грошових вимог податкового органу місцевий господарський суд керувався неможливістю нарахування штрафних санкцій та пені після порушення прави про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника зі стягнення штрафних санкцій, податковий орган оскаржив її у цій частині в апеляційному порядку.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у задоволенні вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Закарпатській області відмовлено, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 у справі №907/491/17 залишено без змін.
У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що штрафні санкцій та пеня можуть бути застосовані щодо сум податків і зборів, нарахованих в період до травня 2017 року, включно, а сам розрахунок штрафних санкцій та пені має здійснюватися податковим органом виключно до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (до 29.06.2017) з дати винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Податковий орган ГУ ДПС у Закарпатській області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 у справі № 907/491/17 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області на загальну суму 2 955 265,32 грн (штрафних санкцій та пені).
Касаційну скаргу мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.
За змістом доводів касаційної скарги відповідач стверджує про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права внаслідок порушення процесуальних норм з огляду на залишення поза увагою обставини того, що ППР, на підставі яких заявлено грошові вимоги, не були оскаржені боржником ні в адміністративному, ні в судовому порядку, відтак податковий борг є узгодженим.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.
Касаційне провадження
14.02.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Закарпатській області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.
Ухвалою від 04.03.2025 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04.03.2025 до касаційного суду 13.03.2025 від скаржника надійшла відповідна заява.
Ухвалою від 01.04.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Закарпатській області на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 907/491/17; призначив її до розгляду на 14.05.2025 о 10:45.
07.05.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від ГУ ДПС у Закарпатській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Закарпатської області.
Згідно наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2025 № 949/0/6-25 суддя Огороднік К. М. перебував у відпустці, зокрема, з 05.05.2025 по 09.05.2025.
Ухвалою від 12.05.2025 Верховний Суд відмовив ГУ ДПС у Закарпатській області в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 907/491/17.
Зазначену ухвалу Верховний Суд, покликаючись на приписи частини першої статті 197 ГПК України, мотивував відсутністю в Господарському суді Закарпатської області технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції 14.05.2025 о 10:45 год.
При цьому Верховний Суд у вказаній ухвалі наголосив, що заявник не позбавлений права звернутися із заявою про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку.
У судове засідання 14.05.2025 учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості грошових вимог кредитора податкового органу до боржника у справі про банкрутство виключно в частині штрафних санкцій та пені, у визнанні яких було відмовлено господарськими судами за результатом первісного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошовим зобов'язанням (боргом), зокрема, є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань, серед іншого, належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
кредитором, серед іншого, є контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45- 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (абзац сьомий частини другої статті 45 КУзПБ).
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (абзаци перший-третій частини четвертої статті 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзаци третій, четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, у відповідності до наведених вище норм, має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
У цій справі податковий орган звернувся із заявою про визнання грошових вимог до боржника у ліквідаційній процедурі з пропуском передбаченого частиною першою статті 45 КУзПБ строку.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, які ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Водночас у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 наведено правову позицію, згідно з якою норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Своєю чергою, відповідно до частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (абзац четвертий частини третьої статті 41 КУзПБ).
Отже, для правильного розгляду грошових вимог у цій справі важливим є визначення статусу таких вимог кредитора (конкурсні чи поточні), що пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог.
З урахуванням принципу диспозитивності та вимог касаційної скарги, у цій справі предметом касаційного дослідження є правомірність відхилення частини грошових вимог податкового органу, які заявлені у ліквідаційній процедурі та складаються виключно із податкових зобов'язань боржника зі сплати штрафних санкцій та пені.
Так, направляючи справу на новий розгляд у відповідній частині, Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції, в тому числі нараховані на підставі податкового законодавства, не нараховуються. Однак, зауважив, що попередніми судовими інстанціями не було надано оцінки нарахованим податковим органом штрафним санкціям за порушення боржником як роботодавцем вимог податкового законодавства за період до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію у цій справі. За висновком Верховного Суду, суди фактично лише констатували поширення на ці вимоги дії мораторію, однак не дослідили ні підстави, ні період їх нарахування, не надали оцінки поданому кредитором розрахунку в цій частині, акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням тощо.
За новим розглядом справи, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за порушення податкових зобов'язань боржника:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, штрафні санкції в сумі 1 452 667,20 грн та пеня в розмірі 1 154 513,94 грн нараховані на підставі ППР від 25.02.2021 №000/926/07-16-07-112 та від 25.02.2021 №000/925/07-16-07-11 за період з березня 2011 року по серпень 2019 року включно (період нарахування пені - по 20.10.2019);
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними податковими агентами, штрафна санкція в сумі 1700,00 грн нарахована на підставі ППР від 25.02.2021 №000/923/07-1б-07-11 за період з 2015 по 2019 рік включно;
- по військовому збору штрафні санкції в сумі 100 602,42 грн та пеня в розмірі 64 306,98 грн нараховані на підставі ППР від 25.02.2021 №000/927/07-16-07-11 за період з серпня 2014 року по серпень 2019 року включно (період нарахування пені - по 20.10.2019);
- по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування штрафні санкції в сумі 752 649,84 грн нараховані кредитором на підставі рішень про застосування штрафних санкцій від 25.02.2021 №000/934/07-16-07-11 та від 25.02.2021 №000/931/07-16-07-11 за період з березня 2011 року по серпень 2019 року включно;
- штрафна санкція в сумі 3400,00 грн по єдиному податку з фізичних осіб нарахована кредитором на підставі податкового повідомлення рішення від 25.02.2021 року №000/924/07-16-07-11 за порушення податкових зобов'язань боржника (неподання звітності) за період з 2012 по 2014 рік включно;
- по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування штрафна санкція в сумі 1190,00 грн (за неподання звітності) нарахована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій від 25.02.2021 №000/932/07-16-07-11 за період з 2011 по 2019 рік включно.
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій встановили, що період нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені охоплює як час з початку трудових відносин, коли у боржника як роботодавця був наявний обов'язок декларувати та сплачувати відповідні податки та збори, і до відкриття відносно боржника провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, коли зупиняється нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги, так і період після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, коли нарахування штрафних санкцій та пені є неможливим в силу вимог КУзПБ та ПК України.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість грошових вимог податкового органу до боржника лише на суму 1 901 056,88 грн штрафів та пені, що нараховані до дати відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на податкові зобов'язання, та про включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів з урахуванням встановленої законом черговості, а також правомірно відмовили у задоволенні грошових вимог в іншій частині.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що грошові вимоги із податкових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій та пені, у частині яких було відмовлено у визнанні, виникли після порушення провадження у цій справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (29.06.2017), коли нарахування штрафних санкцій та пені заборонено чинною нормою абзацу четвертого частини третьої статті 41 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), як і було заборонено положенням абзацу четвертого частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинним на час порушення провадження у цій справі).
У цьому ж зв'язку колегія суддів відхиляє за безпідставністю аргументи скаржника про наявність підстав для визнання грошових вимог у повному обсязі у зв'язку з узгодженістю податкового боргу (боржник не оскаржив ППР ні в адміністративному, ні в судовому порядку), адже така обставина не може нівелювати встановленої законом заборони щодо нарахування штрафних санкцій та пені після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів разом із відкриттям провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Решта доводів скаржника спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі визначеної законом компетенції Верховного Суду (стаття 300 ГПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
Водночас у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно і об'єктивно з'ясували всі обставини, які мали значення для правильного розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.
Тож, за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований попередніми судовими інстанціями підхід в оцінці доказів у повній мірі відповідає вимогам процесуального закону.
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Посилання скаржника як на підставу для касаційного оскарження на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (щодо питання узгодження податкового боргу), викладених у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції з підстав нерелевантності зазначеної судової практики обставинам цієї справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за результатом нового розгляду справи та з урахуванням вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у цій справі, суди попередніх інстанцій всебічно, повно і об'єктивно з'ясували всі обставини, які мали значення для правильного розгляду грошових вимог податкового органу в частині із податкових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій та пені.
Таким чином, оскаржувані судові рішення (в частині, що є предметом касаційного перегляду) ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги судові рішення у цій справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень (в оскаржуваній частині щодо відмови у визнанні грошових вимог із податкових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій та пені) у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог) у справі № 907/491/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк