65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/986/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунальної установи “Вінницький обласний центр цивільного захисту та матеріальних резервів» (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 26)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік» (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 19, офіс 236)
про стягнення 309 120 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
17.03.2025 Комунальна установа “Вінницький обласний центр цивільного захисту та матеріальних резервів» (далі - КУ “ВОЦЦЗ ТА МР», позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 1013/25 від 17.03.2025), про стягнення на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік» (далі - ТОВ «Мінвік», відповідач) штрафних санкцій (пені) за порушення строку виконання зобов'язання за договором № 02.18-29 від 23.09.2024 в сумі 309 120 грн та понесених судових витрат в сумі 4636, 80 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу - строк на подання до суду відповіді на відзив протягом 7 днів з дня отримання відзиву на позов, відповідачу - строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив.
На виконання вимог вказаної ухвали суду відповідачем через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву (вх. № 11194/25 від 08.04.2025) та додаткові пояснення у справі (вх. № 12613/25 від 21.04.2025).
Позивачем відповіді на відзив або заперечень на додаткові пояснення відповідача не надано.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - КУ “ВОЦЦЗ ТА МР».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір № 02.18-29, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар квадрокоптери FPV-типу за кодом ДК 021:2015 34710000-7 вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном у кількості та за цінами, що зазначені у Специфікаціі? (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору, а покупець, в межах коштів, передбачених кошторисом зобов'язується прии?няти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно з п. 5.1 вказаного договору та відповідно до Специфікації постачальник має здіи?снити поставку товару до 15.11.2024.
Однак, відповідачем товар поставлено з порушенням умов вищевказаного договору, а саме: відповідно до видатковоі? накладноі? № 363 від 29.11.2024 (поставка 29.11.2024); згідно видатковоі? накладноі? № 380 від 13.12.2024 (поставка 13.12.2024); відповідно до видатковоі? накладноі? № 388 від 13.12.2024 (поставка 13.12.2024).
Посилаючись на абз. 3 п. 7.5 розділу 7 договору, позивач вказує, що оскільки товар своєчасно не було поставлено, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 309 120 грн.
Позивачем направлено претензію про досудове врегулювання спору від 08.01.2025 за реєстраціи?ним індексом № 01.26-08 щодо сплати штрафних санкціи? за несвоєчасну поставку товару в розмірі 309 120, 00 грн, яка отримана відповідачем 23.01.2025.
Вказує, що станом на день звернення до суду, штрафні санкціі? за несвоєчасну поставку товару в розмірі 309 120,00 грн, ТОВ «Мінвік» не сплачено, у зв'язку з чим КУ “ВОЦЦЗ ТА МР» вимушена звернутися з відповідним позовом до суду.
Доводи відповідача - ТОВ «Мінвік».
Відповідач у відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 07.04.2025 (вх. № 11194/25 від 08.04.2025), просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог КУ “ВОЦЦЗ ТА МР» по справі № 916/986/25; покласти судові витрати на позивача.
Вказує, що 23.09.2024 між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору № 02.18-29 від 23.09.2024, згідно умов якоі? відповідач зобов'язується поставити позивачу товари.
06.11.2024 відповідач листом вих. № 23-06/2024 звернувся до позивача з проханням про продовження строку поставки товару за договором від 23.09.2024 до 30.11.2024.
07.11.2024 позивач листом вих. № 01.26-199 повідомив відповідача про те, що строк поставки товару за договором від 23.09.2024 не може бути продовжении? до 30.11.2024.
25.11.2024 відповідач на виконання п. п. 8.1., 8.2., 8.3. договору від 23.09.2024 листом вих. № 11/2024-05 повідомив позивача про настання форс-мажору за договором від 23.09.2024.
Зазначає, що позивачем не було надано жодноі? відповіді на лист відповідача від 25.11.2024 вих. № 11/2024-05.
29.11.2024 та 13.12.2024 відповідачем було поставлено позивачеві товар.
17.02.2025 за вих. № 17-02/01/25 відповідачем було надано відповідь на претензію від 08.01.2025 за вих. № 01.26-08, у якіи? зазначено, що неналежне виконання умов договору від 23.09.2024 сталося через дію форс-мажорних обставин, на підтвердження чого було надано сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 5100-25-0052, видании? Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою.
Вказує, що неналежне виконання умов договору від 23.09.2024 сталося не з вини Відповідача, а через настання форс-мажорних обставин, а тому стягнення пені за договором від 23.09.2024 не є обґрунтованим.
У додаткових поясненнях у справі, сформованих в системі «Електронний суд» 18.04.2025 (вх. № 12613/25 від 21.04.2024), відповідач вказав, що істотна зміна обставин та настання форс-мажору є різними за своєю суттю правовими явищами, які можуть існувати одночасно, тому на підтвердження таких обставин позивачеві листом від 15.11.2024 за вих. № 11/2024-03 надавався також висновок Херсонської торгово-промисловоі? палати від 15.11.2024 № 27.01.-01/12-174 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP), який останнім залишено без жодноі? офіціи?ноі? відповіді.
З аналізу норм Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що шляхом подання тендерноі? пропозиціі? учасник повинен підтвердити замовнику можливість виконання умов проєкту договору, якии? є складовою тендерноі? документаціі?, зокрема щодо предмета закупівлі, якии? планує закупити замовник.
Із умов договору на поставку товарів від 23.09.2024, укладеного між відповідачем та позивачем, вбачається, що у тексті договору немає пункту про те, що відповідач на момент підписання цього договору має у власності весь товар, та готовии? и?ого поставити негаи?но.
В умовах договору на поставку товарів від 23.09.2024 (пункт 5.1.) визначається, що строк поставки товару до 15.11.2024 (тобто через приблизно півтора місяці після підписання договору від 23.09.2024).
Тому, посилання на гарантіи?ні листи про дотримання певних умов, які були наявні під час подання тендерноі? пропозиціі?, але відсутні в тексті договору, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не є умовами договору.
Посилаючись на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, вказує, що Верховний Суд дотримується сталої позиції стосовно того, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отримании? значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс- мажорних обставин, при цьому видача сертифікату не обмежується строком діі? договору, адже фактично сертифікат засвідчує ті обставини, що існували в момент діі? договору.
Відповідач також зазначив, що виконання умов договору від 23.09.2024 з існуванням зміни істотних обставин та форс-мажорних обставин стало можливим лише через те, що відповідач здіи?снює імпорт комплектуючих деталеи? для виробництва FPV-дронів постіи?но, у зв'язку з чим, після отримання новоі? партіі? комплектуючих, ним було виготовлено FPV-дрони та поставлено на виконання договору від 23.09.2024.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
23.09.2024 між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки № 02.18-29, п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар Квадрокоптери FPV-типу за кодом ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном у кількості та за цінами, що зазначені у Специфікаціі? (Додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору, а Покупець, в межах коштів, передбачених кошторисом зобов'язується прии?няти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених цим Договором. Наи?менування товару та и?ого кількість визначені у видатковіи? накладніи?.
Відповідно до п. 3.2. договору сума договору складає 11 699 999,00 грн, без ПДВ (згідно пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (зі змінами).
Згідно з п. п. 5.1., 5.5. договору постачальник має здіи?снити поставку товару до 15.11.2024. Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній постачальника, яка підписана сторонами.
П. 6.1. договору передбачено, що передачу-прии?ом товару від постачальника до покупця засвідчує видаткова накладна, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 7.5. договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором до постачальника застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару;
за порушення строків поставки товару, порушення строків заміни товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своі?х зобов'язань, якщо невиконання або часткове невиконання своі?х зобов'язань виникли безпосередньо внаслідок діі? непереборноі? сили (форс-мажор). Під форс-мажорними обставинами в договорі слід розуміти обставини зовнішнього щодо Сторін характеру, що виникли без вини Сторін, поза і?х волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна було ані передбачити, ані уникнути, включаючи стихіи?ні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руи?нування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо), обставини суспільного життя (воєнні діі?, громадські заворушення, епідеміі?, страи?ки, бои?коти тощо), а також видання актів органами державноі? влади чи місцевого самоврядування, інші законі або незаконні забороні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами зобов'язань за Договором або перешкоджають такому виконанню тощо.
Відповідно до п. 8.2. договору якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більш ніж на один місяць, сторони можуть змінити умови договору чи вимагати и?ого розірвання. Сторона, для якоі? стало неможливим виконання і?і? зобов'язань внаслідок діі? форс-мажорних обставин, повинна по можливості негаи?но, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) днів з моменту виникнення (припинення) форс-мажору повідомити про це протилежну сторону.
П. 8.3. договору передбачено, що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення стороною про виникнення чи припинення форс-мажорних обставин позбавляє таку сторону права посилатись на них. Настання форс-мажорних обставин повинно підтверджуватись довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України.
Згідно з п. 12.1. договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
П. 12.3. договору визначено, що усі додатки та додаткові угоди до договору набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та діють протягом строку дії договору, якщо сторонами не встановлено інше.
Відповідно до п. 12.4. договору цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, що оформлюється в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно п. 12.7. договору істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13) Постанови № 1178, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально-підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. (пп. 4 пункту 12.7.)
23.09.2024 між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору від 23.09.2024, згідно умов якоі? відповідач зобов'язується поставити позивачу товар, загальна вартість якого складає 11 699 999 грн без ПДВ.
Листом вих. № 3-06/2024 від 06.11.2024 відповідач звернувся до позивача, в якому вказав про наявність несприятливих обставин, які не залежать від нього та призводять до порушення строків постачання товару, передбачених договором, у зв'язку з чим з метою добросовісного виконання зобов'язань за договором просив продовжити строк їх виконання до 30.11.2024 шляхом укладення додаткової угоди.
Листом вих. № 01.26-199 від 07.11.2024 позивач повідомив відповідача про неможливість укладення додаткової угоди щодо продовження строку виконання зобов'язань за договором поставки до 30.11.2024, оскільки у складі тендерної пропозиції ТОВ «Мінвік» надав гарантійний лист від 13.09.2024 № 27/13/09/2024 про те, що ТОВ «Мінвік» приймає участь у процедурі закупівлі та гарантує те, що в учасника є в наявності товар, що постачається в повному обсязі відповідно до вимог документації, що зобов'язується поставити товар у визначені договором терміни.
Листом вих. № 11/2024-05 від 25.11.2024 відповідач на підставі п. 8.1., 8.2., 8.3. договору від 23.09.2024 № 02.18-29 повідомив позивача про настання форс-мажорної обставини та додатково вказав про звернення до Торгово-промисловї палати для засвідчення відповідних форс-мажорних обставин, про що Покупця (позивача у справі) буде повідомлено додатково (після отримання відповідного сертифікату).
Відповіді позивача на лист відповідача від 25.11.2024 вих. № 11/2024-05 матеріали справи не містять.
29.11.2024 відповідачем було поставлено позивачеві товар у кількості 100 шт., що засвідчено у видатковій накладній № 363.
13.12.2024 відповідачем було поставлено позивачеві товар у кількості 500 шт., що засвідчено у видатковій накладній № 380.
13.12.2024 відповідачем було поставлено позивачеві товар у кількості 100 шт., що засвідчено у видатковій накладній № 388.
Засобами поштового зв'язку позивач направив відповідачу претензію № 01.26-08 від 08.01.2025, в якій просив протягом 30 календарних днів з моменту її отримання сплатити пеню, передбачену п. 7.5. договору на загальну суму 309 120 грн
Відповідачем у відповіді за вих. № 17-02/01/25 від 17.02.2025 на претензію позивача від 08.01.2025 зазначено, що неналежне виконання умов договору від 23.09.2024 сталось через дію форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 5100-25-0052. Зазначав, що в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 614, ст. 617 ЦК України, які кореспондуються з ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України він є невинуватою особою за порушення зобов'язання, оскільки таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини від 14.01.2025 № 5100-25-0052.
При цьому, Одеська регіональна торгово-промислова палата у сертифікаті № 5100-25-0052 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданому ТОВ «Мінвік», засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), датою настання яких є 07.10.2024 та датою закінчення - 13.12.2024, та які унеможливили виконання зобов'язань, передбачених договором № 02.18-29 від 23.09.2024 у термін до 15.11.2024.
Посилання відповідача у додаткових поясненнях у справі на відповідь на відзив позивача та зазначені у них обставини, зокрема, на гарантійні листи відповідача, судом не досліджуються за відсутності таких у матеріалах справи.
5. Позиція суду.
П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 2 ст. 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).
За змістом статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ч. 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Водночас, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, якій заподіяні такі втрати правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що: «Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості».
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 916/2596/23 зазначено наступне:
"Верховний Суд у своїх постановах сформулював такі загальні висновки:
"Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 також наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 зі спору, що виник у подібних правовідносинах, пов'язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин, сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд також наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.
У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Верховний Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, в якій зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору».
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання, передбачені договором № 02.18-29 від 23.09.2024, виконані з порушенням строку поставки товару.
У відповідності до п. 5.1. договору № 02.18-29 та специфікації відповідач мав здійснити поставку товару до 15.11.2024, однак, остання була здійснена 29.11.2024 та 13.12.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
06.11.2024 відповідач листом вих. № 23-06/2024 звернувся до позивача з проханням про продовження строку поставки товару за договором від 23.09.2024 до 30.11.2024 та додав проєкт Додаткової угоди № 1 до Договору поставки з пропозицією внести зміни до п. 5.1. зазначеного Договору та викласти його у наступній редакції: « 5.1. Постачальник має здійснити поставку товару до 25.12.2024» та отримав відповідь позивача (лист № 01.26-199 від 07.11.2024), про те, що строк поставки товару не може бути продовжений до 30.11.2024.
При цьому, листом від 15.11.2024 за вих. № 11/2024-03 на підтвердження настання істотної зміни обставин, що складаються з сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили, які впливають на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» своїх зобов'язань за Договором поставки від 23.09.2024 № 02.18-29 в частині строків поставки, позивачеві надавався також висновок Херсонської торгово-промисловоі? палати від 15.11.2024 № 27.01.-01/12-174 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP), який останнім залишено без жодної офіціи?ної відповіді, а Додаткову угоду № 1 без підписання.
25.11.2024 відповідач на виконання п. п. 8.1., 8.2. договору від 23.09.2024 листом вих. № 11/2024-05 повідомив позивача про настання форс-мажору за договором від 23.09.2024, які засвідчені сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборноі? сили) від 14.01.2025 № 5100-25-0052 Одеської регіональної торгово-промислової палати.
Причинно-наслідковий зв'язок між засвідченими у вказаному сертифікаті Одеської регіональної торгово-промислової палати форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а саме: обстрілом, здійсненим збройними силами російської федерації із застосуванням БПЛА типу «Shahed136/Герань-2» та однієї невстановленої ракети, внаслідок чого відбулося влучання в газову трубу та складське приміщення № 3, що розташоване за адресою у місті Одеса, в результаті якого був пошкоджений товар, що зберігався в цьому складському приміщенні на підставі договору про надання складських послуг № 01/24-МН від 02.09.2024, укладеного з ТОВ «БІЗНЕС-ГРАД», та унеможливленням виконання ТОВ «Мінвік» зобов'язання за Договором № 02.18-29 від 23.09.2024 передати у власність покупця товар Квадрокоптери FPV-типу за кодом ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном у кількості та за цінами, що зазначені у Специфікаціі? (Додаток № 1 до Договору) у термін: 15.11.2024 є таким, що встановлено у передбаченому законодавством та Договором порядку, та перевірено і підтверджено судом.
При цьому, суд ураховує, що відповідно до дослідженого ним сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) з 07.10.2024 по 13.12.2024. Повідомлення про їх настання від відповідача позивачу надіслано 25.11.2024, тобто в порядку і в межах встановлених п.п. 8.1., 8.2., 8.2 Договору № 02.18-29 від 23.09.2024 строків (в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) днів з моменту виникнення (припинення) форс-мажору).
Дослідивши обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для звільнення його від відповідальності, з урахуванням поданих ним доказів, якими підтверджено такі обставини, судом встановлено, що відповідачем дотримано умови договору щодо своєчасного та належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, які завадили йому своєчасно та в повному обсязі виконати умови договору щодо поставки товару у строк до 15.11.2024.
Тобто, відповідачем було дотримано порядок повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин у передбачений договором строк; зазначені обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ними неможливості виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару та вказані обставини у розумінні умов договору є підставою для звільнення від відповідальності; неможливість виконання зобов'язання викликана саме обставиною непереборної сили.
Тобто, порушення сталося не з вини Відповідача, а через дію обставин непереборноі? сили (форс-мажорних обставин), настанню яких відповідач не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17 застосування статті 652 Цивільного кодексу України не пов'язане з порушенням договору іншою стороною. Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами істотну зміну обставин, створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна із сторін договору повинна: вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання.
Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення наведеної умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Причинно-наслідковий зв'язок між засвідченою у висновку Херсонської торгово-промислової палати настанням істотної зміни обставин, та унеможливленням виконання ТОВ «Мінвік» зобов'язання за Договором № 02.18-29 від 23.09.2024 щодо передачі у власність покупця товару: Квадрокоптери FPV-типу за кодом ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном у кількості та за цінами, що зазначені у Специфікаціі? (Додаток № 1 до Договору) у термін: 15.11.2024 є таким, що встановлено у передбаченому законодавством та Договором порядку, та перевірено і підтверджено судом. Звернення відповідачем листом вих. № 3-06/2024 від 06.11.2024 до позивача, в якому перший вказав про наявність несприятливих обставин, які не залежать від нього та призводять до порушення строків постачання товару, передбачених договором, у зв'язку з чим з метою добросовісного виконання зобов'язань за договором просив продовжити строк їх виконання до 30.11.2024 шляхом укладення додаткової угоди (проєкт якої додав), та листом № 11/2024-03 від 15.11.2024 щодо продовження строків поставки товару через непередбачувані обставини, підверджені висновком Херсонської торгово-промислової палати від 15.11.2024 № 27.01.-01/12-174, узгоджувалися зі ст. ст. 651, 652 ЦК України, з п. 12.1. договору, а також зі звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Тому, відповідачем доведено наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та наявність чотирьох умов, визначених відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Таким чином, судом на підставі фактичних обставин справи, пояснень сторін та досліджених доказів встановлено наявність одночасно як істотної зміни обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, так і встановлення форс-мажору, існування якого вплинуло на виконання відповідачем цивільно-правового зобов'язання, передбаченого договором № 02.18-29 від 23.09.2024. Крім того, матеріалами справи підтверджено своєчасність повідомлення про виникнення таких обставин позивача, вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язання, передбачених законом і договором. Таким чином, відсутність свої вини доведено відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені) на суму 309 120 грн задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя О.О. Мусієнко