65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5099/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Державного підприємства "Інфотех" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 15 Б)
до відповідача: Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" (73013, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Кременчуцька, будинок 86)
про стягнення 15 900 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
18.11.2024 Державне підприємство "Інфотех" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області", в якій просить суд стягнути кошти у сумі 15 900 грн, а також судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25.11.2024 відкрито провадження у справі №916/5099/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати заяви по суті справи та встановлено строки на подання останніх.
Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторонам було запропоновано надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
11.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
12.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність забезпечення учасникам справи доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства "Інфотех".
22.04.2022 між Державним підприємством "Інфотех" (Правовласник) та Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" (Користувач) був укладений договір № 22-0151 про видачу ліцензій на використання програмної продукції, відповідно до п.1.1 якого Правовласник зобов'язується надати Користувачу ліцензії на використання програмної продукції, а Користувач зобов'язується їх прийняти та оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до Специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони погодили, що ціна Ліцензії (строк дії доступу) за два квартали 2022 року становить 159 000 грн без включення до вартості послуги податку на додану вартість, а за один квартал 2022 року - 79 500 грн без включення до вартості послуги ПДВ.
Додатково у Специфікації зазначено, що відповідно до пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті.
24 грудня 2022 року відповідно до вимог пунктів 2.4 і 2.5 договору, між сторонами був погоджений та підписаний акт №22-0151-1 про надання послуг, відповідно до якого сума послуги (ліцензії) за квартал (з 1 січня 2022 року по 31 березня 2024 року) становить 79 500 грн без ПДВ з приміткою на пункт 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Однак, з 1 січня 2023 року пільгу з ПДВ на постачання програмної продукції було скасовано. Таким чином, позивач зазначає, що з 1 січня 2023 року операції з постачання програмної продукції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ у розмірі 20%.
Листом від 23 грудня 2022 року № 3721/02/2022 позивач повідомив відповідача про вказані обставини та зазначив, що пільга по звільненню від сплати ПДВ діятиме включно до 31 грудня 2022 року, а також про те, що відповідно до пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку.
При цьому, позивач зазначає, що оплату заборгованості за одержану ліцензію згідно з актом №22-0151-1 про надання послуг від 24 грудня 2022 року відповідач здійснив лише 20 квітня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 348965997 від 20 квітня 2023 року із приміткою в призначенні платежу «без ПДВ».
Як зазначає позивач, після зарахування вищезазначених коштів, як операції, що відбулася після 1 січня 2023 року, Підприємством було складено податкову накладну № 142 від 20 квітня 2023 року на суму 79 500 грн з ПДВ, в результаті чого позивач зазнав збитків у вигляді недоотриманого доходу на суму 15 900 грн.
30 жовтня 2024 року позивач, на виконання умов пункту 6.3 договору, направив на адресу відповідача претензію № 5944/02/2024 щодо оплати суми податку на додану вартість у розмірі 15 900 грн, включаючи ПДВ 2 650 грн, у відповідь на яку відповідач листом від 4.11.2024 зазначив про відсутність підстав для сплати коштів у вказаній сумі.
При цьому, позивач зазначає, що внесення відповідних змін до договору, у разі потреби, мало бути ініційоване саме відповідачем, який усвідомлював можливі наслідки несвоєчасного виконання своїх зобов'язань при фактичній оплаті 20 квітня 2023 року (з порушенням строку на 105 календарних днів).
Крім того, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто, в договірному порядку.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 15 900 грн та зазначає про наявність у діях відповідача всіх елементів для застосування відповідальності за господарське правопорушення.
Так, протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що останній не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати, як це передбачено умовами договору, зокрема, пунктами 2.4 і 2.5, та здійснив лише 20 квітня 2023 року, після закінчення дії пільги з ПДВ (до 31 грудня 2022 року), що призвело до виникнення додаткових витрат у вигляді ПДВ у розмірі 20%.
При цьому, позивач був змушений сплатити суму ПДВ, що не була передбачена на момент укладення договору, у розмірі 13 250 грн, а також додаткові витрати у розмірі 2 650 грн, що є збитками позивача.
У свою чергу, несвоєчасна оплата призвела до того, що дія пільги з ПДВ припинилася, і позивач зобов'язаний був скласти податкову накладну та сплатити ПДВ у розмірі 20%, що свідчить про причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, що виникли у позивача.
Позивач також зазначає про наявність вини відповідача з огляду на відмову останнього від сплати ПДВ, мотивуючи це тим, що з 22.04.2022 будь-яких додаткових угод щодо внесення змін до умов договору, включаючи зміни ціни ліцензій та загальної ціни договору, між сторонами не укладалося.
Таким чином, на думку позивача, зміна ставки ПДВ та необхідність його сплати після закінчення пільги є обов'язком платника податків незалежно від змісту договірних умов.
З огляду на викладене, позивач на підставі ст. 225 ГК України та ст. 22 ЦК України заявляє вимогу про стягнення збитків у розмірі 15 900 грн, з яких 13 250 грн - сума недоотриманого доходу та 2 650 грн - ПДВ.
3.2. Доводи Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області".
22.04.2022 між сторонами був укладений договір № 22-0151 про видачу ліцензій на використання програмної продукції.
24.12.2022 відповідно до вимог пунктів 2.4 і 2.5 договору між сторонами був погоджений та підписаний акт №22-0151-1 про надання послуг, відповідно до якого сума послуги (ліцензії) за квартал (з 1 січня 2022 року по 31 березня 2022 року) становить 79 500 грн без ПДВ з приміткою про пункт 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Тобто, на дату укладення договору діяла норма пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тому вартість ліцензії, зазначена у Специфікації (Додаток 1 до Договору), була розрахована без включення суми ПДВ, що відповідало чинному законодавству на момент підписання договору.
З 1 січня 2023 року пільгу з ПДВ на постачання програмної продукції було скасовано, з огляду на що з цієї дати операції з постачання програмної продукції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ у розмірі 20%.
Водночас, відповідач зазначає, що будь-яких змін до договору та додаткових угод в зв'язку з вказаними обставинами сторони на виконання п.10.6 договору не укладали. Позивач про вказані обставини повідомив лише листом від 23 грудня 2022 року №3721/02/2022.
Відтак, відповідач вважає, що ним належним чином виконані умови договору, оплату заборгованості за одержану ліцензію згідно з Актом №22-0151-1 про надання послуг від 24 грудня 2022 року відповідач здійснив 20 квітня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 348965997 від 20 квітня 2023 року із приміткою в призначенні платежу «без ПДВ».
Крім того, відповідач не отримував від позивача у 2023 році жодних документів про внесення змін до умов договору щодо ціни Ліцензій та загальної ціни договору, визначеної в Специфікації та погодженої сторонами Протоколом погодження договірної ціни, а також щодо здійснення оплати суми податку на додану вартість у розмірі 15 900 грн, з урахуванням чого відповідач вважає, що підстави для стягнення 15 900 грн за договором від 22 квітня 2022 року №22-0151 відсутні.
При цьому, на думку відповідача, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спричинення відповідачем матеріальних збитків останньому.
Враховуючи викладене в сукупності, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність заподіяння відповідачем шкоди (збитків) у розмірі 15 900 грн, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
22.04.2022 між Державним підприємством "Інфотех" (Правовласник) та Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" (Користувач) був укладений договір №22-0151 про видачу ліцензій на використання програмної продукції (а.с.16-24), відповідно до п.1.1 якого Правовласник зобов'язується надати Користувачу ліцензії на використання програмної продукції, а Користувач зобов'язується їх прийняти та оплатити на умовах, визначених договором.
Перелік, найменування, кількість та інші параметри Ліцензій визначені у Специфікації (додаток до договору) (п.1.2 договору).
Предмет закупівлі за договором визначено на основі Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 за кодом 48440000-4 «Пакети програмного забезпечення для фінансового аналізу та бухгалтерського обліку» (48443000-5 «Пакети програмного забезпечення для бухгалтерського обліку») (п.1.4 договору).
Оплата здійснюється за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 1001050 (КЕКВ 2240) (пункт 2.4 Договору).
Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції протягом 10 банківських днів з дати підписання таких документів сторонами.
Підписанням акта або його фактичним узгодженням Користувач підтверджує належне виконання Правовласником своїх зобов'язань за договором (пункт 2.13 договору).
Відповідно до Специфікації, яка є Додатком №1 до договору, сторони погодили, що ціна Ліцензії за два квартали 2022 року становить 159 000 грн без включення до вартості послуги податку на додану вартість, а за один квартал 2022 року - 79 500 грн без включення до вартості послуги ПДВ.
У примітці до Специфікації зазначено, що відповідно до пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті.
Згідно з Протоколом погодження договірної ціни, що є Додатком №3 до договору, сторони погоджують розрахунок вартості та загальну ціну договору, яка становить 159 000 грн без ПДВ.
У протоколі також зазначено, що відповідно до пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті.
24 грудня 2022 року сторонами підписано акт №22-0151-1 про надання послуг, відповідно до якого сума послуги (ліцензії) за квартал (з 1 січня 2022 року по 31 березня 2022 року) становить 79 500 грн без ПДВ з посиланням на пункт 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (а.с.27).
Відповідач здійснив оплату ліцензії за вказаним актом 20 квітня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 348965997 від 20 квітня 2023 року на суму 79 500 грн із приміткою в призначенні платежу «без ПДВ» (а.с.35).
Позивачем було складено податкову накладну № 142 від 20 квітня 2023 року на суму 79 500 грн (враховуючи ПДВ у сумі 13 250 грн) (а.с.25-26).
30 жовтня 2024 року позивач направив на адресу відповідача претензію №5944/02/2024 щодо оплати суми податку на додану вартість у розмірі 15 900 грн, включаючи ПДВ 2 650 грн (а.с.28-29), у відповідь на яку відповідач листом від 4.11.2024 зазначив про відсутність підстав для сплати коштів у відповідній сумі (а.с.30-31).
Листом від 23.12.2022 № 3721/02/2022 (а.с.36-37) позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку із закінченням терміну дії ІТ-пільги з ПДВ, починаючи з 2023 року, усі операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті, будуть обкладатися ПДВ у розмірі 20%. У разі необхідності коригування обсягів (кількісних та якісних характеристик) предмету закупівлі на 2023 рік, позивач просив повідомити про це ДП "Інфотех" письмово до 29.12.2022 (включно).
5. Позиція суду.
Як встановлено судом, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 15 900 грн, з яких 13 250 грн - сума недоотриманого доходу та 2 650 грн - ПДВ, та які, на думку останнього, є збитками, понесеними ним внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати суми податку на додану вартість у розмірі, яка виникла в результаті скасування пільг з ПДВ на постачання програмної продукції з 1 січня 2023 року.
За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Як встановлено судом, сторонами у п.2.5 договору №22-0151 від 22.04.2022 передбачено, що оплата здійснюється на підставі первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції протягом 10 банківських днів з дати підписання таких документів сторонами. Підписанням акта або його фактичним узгодженням Користувач підтверджує належне виконання Правовласником своїх зобов'язань за договором (пункт 2.13 договору).
24 грудня 2022 року сторонами підписано акт №22-0151-1 про надання послуг, відповідно до якого сума послуги (ліцензії) за квартал (з 1 січня 2022 року по 31 березня 2022 року) становить 79 500 грн без ПДВ з посиланням на пункт 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (а.с.27).
При цьому, як встановлено судом, відповідач здійснив оплату ліцензії за вказаним актом на суму 79 500 грн (а.с.35) лише 20.04.2023.
Відповідно до п.187.7 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник ПДВ зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРІН у встановлені Податковим Кодексом України терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, місцем постачання яких відповідно до ст.186 Податкового Кодексу України визначено митну територію України.
При цьому, відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України для операцій з постачання програмної продукції, а також для операцій з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу тимчасово, з 01.01.2013 до 01.01.2023, запроваджено пільговий режим оподаткування ПДВ, згідно з яким від оподаткування цим податком звільняються операції з постачання програмної продукції.
Отже, оскільки з 1 січня 2023 року скасовано пільгу щодо оподаткування операцій з постачання програмної продукції, і операції з постачання програмної продукції з 1 січня 2023 року оподатковуються за загальною ставкою ПДВ у розмірі 20%, у позивача відповідно до приписів Податкового кодексу України виникло податкове зобов'язання на суму 20% від сплачених коштів - 13 250 грн.
Враховуючи, що відповідно до п.2.5 договору оплата здійснюється на підставі первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції - у даному випадку на підставі акта про надання послуг від 24.12.2022, протягом 10 банківських днів з дати підписання останнього, суд доходить висновку про те, що у випадку перерахування коштів за договором до моменту скасування податкової пільги зазначені додаткові витрати не були б понесені позивачем.
При цьому, стосовно доводів відповідача щодо того, що до договору не було внесено змін до умов договору у частині зміни ціни ліцензій та загальної ціни договору, суд зауважує, що ПДВ хоча й включається до ціни товару/послуги, однак, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, оскільки нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача коштів у сумі 13 250 грн, які були сплачені позивачем до бюджету в якості податку на додану вартість.
Натомість, відповідно до ст.224 ГК України (чинної на момент прийняття рішення судом) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відтак, враховуючи, що сума 2 650 грн не є такою, що понесена позивачем на час розгляду справи, суд не вбачає підстав для стягнення такої суми у якості збитків та вважає вимоги позивача у цій частині передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області" (73013, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Кременчуцька, будинок 86, код ЄДРПОУ 08734569) на користь Державного підприємства "Інфотех" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 15 Б, код ЄДРПОУ 34239034) грошові кошти у сумі 13 250 /тринадцять тисяч двісті п'ятдесят/ грн, судовий збір у сумі 2 018 /дві тисячі вісімнадцять/ грн 67 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська