65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1893/25
Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№ 1934/25 від 14.05.2025)
за позовом: Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575)
до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187, код ЄДРПОУ 40440224),
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
3) Приватного підприємства «Євроком Плюс» (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 18, оф. 409, код ЄДРПОУ 42636466),
4) Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» (75302, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Жовтнева, № 187, код ЄДРПОУ 23702294)
про стягнення заборгованості в розмірі 42 722 806,40 грн та звернення стягнення на майно,
Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Лек-Стар», ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Євроком Плюс» та Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» , в якій просить суд:
- стягнути солідарно з Приватного підприємства «Лек-Стар», Приватного підприємства «Євроком Плюс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн;
- в рахунок погашення заборгованості ПП «Лек-Стар» перед АТ «Креді Агріколь Банк» за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 187 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1680575365203, номер запису про право власності: 28662082), який належить на праві власності ДП «Сам Оіл Трейд» шляхом реалізації предмета іпотеки через проведення електронного аукціону за ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- в рахунок погашення заборгованості ПП «Лек-Стар» перед АТ «Креді Агріколь Банк» за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн, звернути стягнення на рухоме майно, а саме 49 одиниць обладнання, що забезпечує функціонування майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вулиця Соборна, будинок 187, яке є сучасним силосним елеваторним комплексом з потужністю по одночасному зберіганню 6000 т, 1995 року випуску та яке належить на праві власності ДП «Сам Оіл Трейд» шляхом його реалізації на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початкової ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України.
При дослідженні матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Основні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо документів, які подаються позивачем разом з позовною заявою, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) позовна заява повинна містити, серед іншого, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у поданому позові не зазначено інформації щодо наявності у учасників справи зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»).
Крім цього, згідно з п. 6 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Дослідивши позовну заяву, суд встановив, що вона не містить вказаних відомостей.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Між тим, у наявній в матеріалах справи позовній заяві не зазначено інформації про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Додатково, положення п.8 ч.3 ст.162 ГПК України передбачають, що позовна заява, серед іншого, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, позивач всупереч наведеним положенням та власним твердженням не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
З наведеного слідує, що від визначення характеру позовної вимоги (майнового чи немайнового) залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.
Так, господарський суд зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) та у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.
У постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
У позовній заяві позивачем визначено ціну позову 42722806,40 грн.
При цьому, позивачем за позовом заявлено три вимоги: про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн, про звернення стягнення на нерухоме майно та про звернення стягнення на рухоме майно шляхом реалізації предмета іпотеки через проведення електронного аукціону за ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні.
Згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 12 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Водночас відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов'язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов'язання.
Одним із таких видів забезпечення виконання зобов'язання є застава (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України)
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Поряд із цим статтею 39 Закону України «Про іпотеку» врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.
Отже, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель має право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання або в позасудовому порядку, внаслідок чого право власності іпотекодавця на майно може припинитися в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, а наслідком задоволення судом позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.
З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, шляхом застави майна. Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
Звідси метою пред'явлення позову у цій справі є отримання АТ «Креді Агріколь Банк» можливості набути майно (предмет іпотеки чи грошові кошти) у власність шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак наслідком задоволення позову буде підтвердження існування у АТ «Креді Агріколь Банк» майнового інтересу щодо майна та легітимного очікування щодо отримання такого майна у власність.
Так, у пунктах 8.12, 8.13 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
З урахуванням зазначеного, виходячи з предмета та підстав позову у цій справі, господарський суд зазначає, що фактично ініційований позивачем спір спрямований на захист його майнового інтересу, вимоги про звернення стягнення на відповідне майно ґрунтуються на наявності такого інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за його подання повинен визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Беручи до уваги вказані висновки суд вважає за необхідне врахувати, що умовами договору іпотеки № 168/107/2726099 від 12.07.2021 забезпечено виконання основного зобов'язання як за рахунок нерухомого майна - вищеозначеного майнового комплексу, вартість якого за згодою сторін визначена в розмірі 16092100,00 грн, так і за рахунок іншого рухомого майна, що забезпечує функціонування майнового комплексу, заставна вартість якого визначена загалом для всіх об'єктів у сумі 5867900,00 грн.
З огляду на вказане, оскільки позов АТ «Креді Агріколь Банк» спрямований на задоволення грошових вимог, що перевищують вартість спірного майна, за рахунок якої банк хоче задовольнити такі грошові вимоги, суд дійшов висновку про те, що судовий збір слід обраховувати від вартості такого майна у сумі 21960000,00 грн, що відповідає вимогам ст. 163 ГПК України та не суперечить наведеній вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду
Отже, враховуючи положення норм Закону України «Про судовий збір», належна сума судового збору, яку позивач мав сплатити складає 776193,68 гривень, тобто 1,5% від кожної із трьох вимог майнового характеру (640842,096 грн + 241381,50 грн + 88018,50 грн = 970242,096 грн), понижені на коефіцієнт 0,8, оскільки позов подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Водночас на підтвердження сплати судового збору АТ «Креді Агріколь Банк» додано платіжну інструкцію №1314110 від 01.05.2025 про сплату судового збору у сумі 512673,68 грн, а тому суд дійшов висновку про порушення позивачем процесуальних норм щодо сплати судового збору, і сума недоплаченого судового збору складає 263520,00 грн.
Таким чином, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Для усунення означеного недоліку позивачу слід надати докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
З аналізу вищевикладеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України визначено чіткий перелік дій та подання документів у разі звернення із позовною заявою до Господарського суду, а із зазначених вимог випливає обов'язок позивача надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів незалежно від того, чи є у наявності у відповідача дані документи.
Згідно п.47 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Згідно п.62 Правил надання послуг поштового зв'язку, підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Відповідно, якщо копію позовної заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є встановлений у п.п. 61, 62 Правил спосіб поштової оплати, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердженням, що інформація у даній накладній зазначена правильно.
Отже, належними доказами відправлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
В якості доказів направлення відповідачу - Агаєву Е.А. позовної заяви та доданих до неї документів позивачем був наданий опис вкладення від 13.05.2025, однак вказаний опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданим документами з описом вкладення відповідачу-2.
Зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу-2 копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Крім того, судом встановлено, що надані позивачем до позову поштова накладна, фіскальний чек та опис вкладення свідчать про направлення на адресу відповідача-2 13.05.2025 позовної заяви за вих. № 16211/165 від 09.05.2025. Однак, позовна заява, яка сформована в системі «Електронний суд» та надійшла до суду, датована 14.05.2025 без визначення її вихідного номеру. Таким чином, поштова накладна, фіскальний чек та опис вкладення від 13.05.2025 про направлення позовної зави вих. № 16211/165 від 09.05.2025 з додатками не можуть бути доказами надіслання позовної заяви від 14.05.2025.
Отже, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу-2 копії позовної заяви і доданими до неї документами, тому, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та ст.172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Згідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Таким чином, у суду наявні підстави для залишення позовної заяви Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (вх. № 1934/25 від 14.05.2025) без руху.
Керуючись ст.ст. 162, 167, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (вх. № 1934/25 від 14.05.2025) - залишити без руху.
2. Встановити Акціонерному товариству «Креді Агріколь Банк» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що за змістом ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набрала законної сили 19.05.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський