79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.05.2025 Справа № 914/704/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ»
про: стягнення 16 606, 41 грн.
без виклику сторін,
13.03.2025 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про стягнення 16 606, 41 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.
Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказана кореспонденція, направлена на адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вищевказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Крім того, із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов'язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач, всупереч умовам договору про надання послуг з організації перевезень відправлень №155906 від 05.02.2018 року, не виконав своїх зобов'язань в частині оплати вартості наданих експедитором послуг у встановлений строк, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16 606, 41 грн.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2025р.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
05.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ» (далі - замовник/відповідач) укладений Договір про надання послуг з організації перевезень відправлень №155906.
Згідно пункту 2.1 Договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення й надати комплекс інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.2.3 Договору, за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
У відповідності до пункту 5.3 договору, експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику одним із наступних способів:
5.3.1. шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання Замовником;
5.3.2. шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів Сторін. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється Сторонами з урахуванням порядку та строків , що визначені умовами п. 5.4. Договору.
У відповідності до п.5.4 Договору, замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Відповідно до п.п.3.1.3 Договору, до обов'язків експедитора віднесено, зокрема: надати замовнику документи для оплати послуг.
Експедитор має право, зокрема: отримати винагороду за надані послуги на умовах, що визначені договором (п. 3.2.1 Договору); самостійно встановлювати та змінювати тарифи на послуги, відповідно до умов цього договору (п.3.2.5 Договору).
Пунктом 3.3 Договору встановлено обов'язки замовника, зокрема: ознайомитися з чинними умовами на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua до моменту передачі експедитору відправлення для транспортування (п.3.3.1 Договору); своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за договором (п.3.3.7 Договору); здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.8 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.
Відповідно до п. 8.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із Сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу Сторону про припинення дії договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
На виконання п.п. 3.1.3 п.3.1, п.5.3 Договору, експедитор надав замовнику послуги, які відображені в наступних актах та, за твердженням, позивача були направлені замовникові в електронному вигляді:
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.07.2018 р. №НП-000436740 на суму 10 343,91 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 10.08.2018 р. №НП-000472749 на суму 1 388,50 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.08.2018 р. №НП-000514903 на суму 1 266,50 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.09.2018 р. №НП-000932743 на суму 2 585,00 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 10.10.2018 р. №НП- 001018411 на суму 35,00 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.10.2018 р. №НП- 001083152 на суму 50,00 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 р. №НП- 001179478 на суму 741,50 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.11.2018 р. №НП- 001346077 на суму 60,00 грн;
- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 10.12.2018 р. №НП- 001532852 на суму 136,00 грн.
04.08.2021 року позивачем направлено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за місцезнаходженням боржника, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань цінним листом з описом вкладення за поштовою накладною з трек-номером №0503878617365.
При цьому, 24.06.2024 року конверт повернуто на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується конвертом за поштовою накладною за трек - номером № 0503878617365.
Зазначені акти не були підписані замовником, відтак, на підставі п.5.4 Договору, позивачем нарахована заборгованість до стягнення з відповідача у сумі 16 606, 41 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Предметом доказування є обставини з якими пов'язується факт укладення договору та його невиконання в частині своєчасної та повної оплати. Укладений між сторонами Договір є за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Між сторонами виникли договірні відносини з надання послуг транспортного експедирування, що підтверджується укладеним між сторонами договором про надання послуг з організації перевезень відправлень №155906 від 05.02.2018 року.
Факт надання послуг з транспортного експедирування підтверджується складеними експедитором актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.07.2018 року № НП-000436740, 10.08.2018 року № НП-000472749, 20.08.2018 року № НП-000514903, 30.09.2018 року № НП-000932743, 10.10.2018 року № НП-001018411, 20.10.2018 року № НП-001083152, 31.10.2018 року № НП-001179478, 20.11.2018 року № НП-001346077, 10.12.2018 року № НП-001532852 разом зі специфікаціями до актів, в яких відображені номера експрес - накладних, замовник, опис відправлення, вага, кількість місць, оголошена вартість вантажів, а також розмір наданих послуг з перевезення, які мають бути оплачені позивачу.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.5.1 Договору вказано, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.
Пакет документів направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» 04.08.2021 року, повернуто позивачу 24.06.2024 року із відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання наведеної поштової кореспонденції не може вважатися поважною причиною невиконання своїх зобов'язань за договором, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка була направлена на повідомлену останнім поштову адресу.
Тобто позивач вжив всіх можливих заходів з метою надання відповідачу актів на підпис та подальшу їх оплату.
Суд констатує, що строк оплати вартості перевезення є таким, що настав.
Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо незгоди з обсягом та вартістю послуг з організації перевезення відправлень, щодо надання позивачем неналежно оформлених документів та з вимогами надати у визначеній формі оформлені документи, щодо висловлення сумнівності здійснення господарської операції до матеріалів справи не надано.
Судом встановлено, що факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а також відповідачем не заперечено.
Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.
Відповідач не заперечив та не спростував обставин щодо надання йому послуг з транспортного експедирування на суму 16 606,41 грн та настання строку оплати їх вартості.
З матеріалів справи слідує, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманих послуг у встановлений договором строк не виконав, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні.
Таким чином, на час ухвалення цього рішення заборгованість за послуги перевезення складає 16 606,41 грн та залишається несплаченою, іншого відповідач не довів.
Матеріали справи свідчать, що від відповідача письмової мотивованої відмови від підписання актів не надходило, тому останній прийняв без зауважень надані позивачем послуги, що є фактом визнання повного, своєчасного та належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором відповідно до пункту п.5.4 Договору і у зв'язку з чим виник обов'язок по оплаті наданих послуг згідно пункту 5.1 Договору.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч.1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи направлення позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) засобами поштового зв'язку, суд, враховуючи відсутність надіслання в межах строку передбаченого п.5.4 Договору заперечень проти підписання актів, доходить висновку, що акти вважаються погодженими відповідачем, а, отже, факт надання відповідачу послуг за Договором вважається доведеним.
Направлення документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання листа саме адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Зазначене підтверджує добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем всіх залежних від його волі необхідних дій для надання відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), з метою отримання за надані послуги винагороди.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення чи про фактичну зміну місцезнаходження відповідача.
Отже, позивач дотримав вимог щодо вручення боржнику цінного листа з актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), а неотримання боржником цінного листа з актами наданих послуг засобом поштового зв'язку залежало від волевиявлення відповідача.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів, які б повністю спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за отримані ним послуги від позивача у визначеному розмірі.
В матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження оплати відповідачем отриманих послуг.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу за надані послуги є належним чином доведеною, правомірною, обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №3268-8171-1772-9460 від 12.03.2025р. на суму 3 028, 00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.
З цього приводу судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.
Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028 х 0,8). Відтак, 605,60 грн судового збору є надмірно сплаченими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (місцезнаходження: Україна, 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Пасічника, будинок 1; ідентифікаційний код - 32789941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» (місцезнаходження: Україна, 03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корп.1, пов.9; ідентифікаційний код - 31316718) 16 606,41 грн. суми заборгованості та 2422,40 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.