79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.05.2025 Справа № 914/3117/24
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - роздрібна компанія «ЄВРОТЕК»
про: стягнення 74 333,28 грн.,
представники:
позивача: Хоменко О.В.,
відповідача: Піцикевич В.В.,
18.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - роздрібна компанія «ЄВРОТЕК» про стягнення 74 333,28 грн.
Ухвалою суду від 19.12.2024р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд встановив:
- відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов;
- позивачу строк у 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив;
- відповідачу строк у 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
03.01.2025р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження процесуального строку на подачу відзиву та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
09.01.2025р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово - роздрібна компанія «ЄВРОТЕК» строк для подачі відзиву до 20.01.2024р.; клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - роздрібна компанія «ЄВРОТЕК» про розгляд справи у судовому засіданні задовольнити;призначити судове засідання у справі №914/3117/24 на 29.01.2025р.
Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
20.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№1496/25).
24.01.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив (вх.№1994/25).
29.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№2400/25).
12.03.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6388/25).
Позиція позивача:
Обгрунтування позовних вимог полягає у тому, що на переконання позивача, зважаючи на узгоджені сторонами умови договору суборенди №ТРК0398/0-19/608 від 17.10.2019р., відсутність факту укладення додаткової угоди у формі, у якій укладено договір, котра б змінювала строк дії договору, погоджений сторонами в Додатковій угоді № 7 від 10.11.2021р., укладений між сторонами договір оренди є припиненим 30.09.2022р. і у відповідача виник обов'язок щодо повернення забезпечувального платежу у строки визначені п.4.8 договору.
Відтак, предметом позову у справі є стягнення 74 333,28 грн. заборгованості, що виникла, за твердженням позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди №ТРК0398/0-19/608 від 17.10.2019р.
У позові позивач зазначає, що відповідачем не здійснено повернення забезпечувального платежу та не надано жодної відповіді, відповідно, порушено умови договору, що і стало підставою для ініціювання судового процесу.
При цьому, звертає увагу суду, що Додатковою угодою призупинено дію договору до дати офіційного скасування воєнного стану на території України, що у будь-якому випадку не може перевищувати строк дії договору.
Позиція відповідача:
Звертає увагу суду на те, що згідно Додаткової угоди №9 від 24.02.2022р., строк дії договору суборенди тимчасово призупинено до дати наступної від дати офіційного скасування воєнного стану на території України.
Відтак, вважає, зокрема, що договір суборенди не є розірваним (припиненим), тому відповідно до п 4.8 договору суборенди у відповідача не виникло обов'язку з повернення забезпечувального платежу.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень сторін, суд встановив наступне:
17.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «ЄВРОТЕК»» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (позивач) укладено договір суборенди №ТРК0398/0-19/608 (надалі - договір).
Додатком №2 до договору визначаються комерційні умови, якими встановлено розмір орендної платні та експлуатаційних відрахувань за 1 календарний місяць з 01 листопада 2019 року, що становить: - суборендна плата 40 142,00 грн. з урахуванням ПДВ; - Експлуатаційні витрати, що підлягають відшкодуванню - 5 825,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Розділом 4 договору передбачено порядок оплати належних за договором платежів. Відтак, п. 4.8 визначає, що позивач зобов'язується перерахувати відповідачу платіж в розмірі суборендної плати та суми відшкодування експлуатаційних витрат за один повний календарний місяць (разом з ПДВ), надалі - забезпечувальний платіж. Забезпечувальний платіж утримується відповідачем протягом усього строку дії договору без нарахування відсотків і може бути використаний відповідачем для покриття будь-яких збитків або витрат, спричинених неналежним виконанням позивачем будь-яких зобов'язань за договором.
На виконання вказаної у п.4.8 Договору умови, позивачем перераховано відповідні грошові кошти в загальному розмірі 45 967,00 грн. (суборендна плата 40 142,00 грн. + експлуатаційні витрати 5 825,00 грн.), що підтверджується платіжними інструкціями №264459 та №264458 від 13.11.2019 року.
Відповідно до п. 4.8 договору суборенди, у разі належного виконання Суборендарем всіх зобов'язань за цим договором, після закінчення строку суборенди, Забезпечувальний платіж повертається Суборендареві не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів після повернення ним Об'єкта суборенди за актом про повернення та надання Орендареві належним чином оформлених документів (підписаний Сторонами акт звіряння взаємних розрахунків та офіційний лист - звернення про повернення гарантійного платежу).
10.11.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №7, відповідно до якої п.5.1 викладено у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати укладення і в частині встановлення строку суборенди діє по 30 вересня 2022 року включно, щодо інших умов цей договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань».
24.02.2022р. до Договору укладено Додаткову угоду №9 (надалі - Додаткова угода).
28.02.2022р. повернуто Об'єкт суборенди і складено Акт приймання-передачі Об'єкт суборенди.
Згідно із п.1 Додаткової угоди №9 тимчасово призупинено дію договору суборенди на строк, перебіг якого розпочинається 01.03.2022р. та закінчується датою офіційного скасування воєнного стану на території України.
Після спливу строку, передбаченого п.1 цієї Додаткової угоди, дія договору суборенди вважається поновленою, при цьому з дати наступної від дати офіційного скасування воєнного стану на території України, Орендар передає Об'єкт суборенди суборендарю на підставі акта приймання-передачі (п. 4 Додаткової угоди № 9).
Позивачем було направлено 17.10.2022р. на адресу відповідача лист за вих. № 970 від 14.10.2022р. щодо повернення, на його думку, належних йому грошових коштів у вигляді Забезпечувального платежу, який було сплачено позивачем та не використано у процесі оренди. Вказаним листом ТзОВ «АЛЛО» було також запропоновано відповідачу, у випадку неможливості повернення Забезпечувального платежу, провести залік вказаних коштів в рахунок майбутніх платежів за іншим договором суборенди №ГО-064-459 від 12.01.2021р., який було укладено між сторонами стосовно приміщення розташованого за адресою м. Івано-Франківськ вул. Миколайчука,2. Вказаний лист відповідач отримав 24.10.2022р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за трекером 4900102372366.
16.02.2024р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією за вих. №424-ДМ від 16.02.2024р. про повернення грошових коштів у вигляді забезпечувального платежу в розмірі 45 967,00 грн. До листа було додано акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку позивача. Вказана претензія з додатками була отримана відповідачем 26.02.2024р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за трекером 4900102938360.
Позивач вважає, що неповернення суми забезпечувального платежу є порушенням договірних зобов'язань, і відповідач, на переконання позивача, є таким, що прострочив його виконання та існують усі підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відтак, нарахував до стягнення з відповідача: - інфляційних втрат, що складають 15655,09 грн.; - 3% річних, що складають 3 668,91 грн.; - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 9 042,28 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1,2, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина стаття 188 ГК України).
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Водночас, як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №9 від 24.02.2022р. про тимчасове призупинення дії договору до офіційного скасування воєнного стану на території України, на підставі якої складено Акт приймання-передачі від 28.02.2022р.
Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що після спливу строку, передбаченого п.1 Додаткової угоди, дія Договору суборенди вважається поновленою, при цьому з дати наступної, від дати офіційного скасування воєнного стану на території України, Орендар передає об'єкт суборенди Суборендарю на підставі акта приймання-передачі.
Таким чином, дія договору не є припиненою, а відповідно до змісту договору є призупиненою.
За змістом ч. 2 ст. 763 ЦК України, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Вказані норми ЦК України встановлюють право сторін за договором найму, строк дії якого не визначений, відмовитися від договору в будь який час. При цьому, суд наголошує, що зазначене право передбачене законом і можливість скористатися ним не залежить, в даному випадку, від наявності чи відсутності обставини та факту повернення майна.
Важливим є встановлений судом факт того, що за змістом договору суборенди, його дія вважається поновленою, при цьому, з дати наступної від дати офіційного скасування воєнного стану на території України, що є підставою до застосування ст.763 ЦК України.
Відповідно до п. 4.8 договору суборенди, у разі належного виконання Суборендарем всіх зобов'язань за цим Договором після закінчення строку суборенди, Забезпечувальний платіж повертається Суборендареві не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів після повернення ним Об'єкта суборенди за актом про повернення та надання Орендареві належним чином оформлених документів (підписаний Сторонами акт звіряння взаємних розрахунків та офіційний лист - звернення про повернення гарантійного платежу).
Таким чином, відповідно до п.4.8 договору, у відповідача не виникло обов'язку з повернення Забезпечувального платежу. Позивач не довів, що у відповідача виник обов'язок з повернення Забезпечувального платежу.
Крім того, розрахунки за перший місяць строку суборенди (місяць, на який припала дата передачі) здійснюються Суборендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з дати передачі (п. 4.2 договору суборенди).
Однак, мало місце неналежне виконання зобов'язань позивачем за п. 4.2. договору, оскільки суборендна плата та експлуатаційні витрати бути сплачені лише 13.11.2019р., тобто з пропуском строку, встановленого цим договором.
До 12.11.2019р. Суборендар зобов'язується перерахувати Орендарю платіж в розмірі суборендної плати та суми відшкодування експлуатаційних витрат за один повний календарний місяць (разом з ПДВ), надалі - «Забезпечувальний платіж» (п. 4.8 Договору суборенди).
Однак, мало місце неналежне виконання зобов'язань позивачем за п.4.8. договору, оскільки позивач сплатив Забезпечувальний платіж лише 13.11.2019р.
Таким чином, відповідно до вказаного п. 4.8 договору суборенди у відповідача не виникло обов'язку з повернення Забезпечувального платежу.
Відповідно безпідставно та неправомірно позивачем нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеня, яка, зокрема, умовами договору не передбачена.
Судова практика, на яку покликається позивач не є релевантною до обставин у даній справі, вказані правовідносини не є тотожними та подібними з тими, що виникли між сторонами даного спору.
В даному випадку, сторони встановили інший момент відліку строку, цю обставину вони узгодили та виклали у Додатковій угоді до договору.
Відтак, суд вважає, що договір суборенди, в даному випадку, не є припиненим, тому відповідно до п 4.8 договору суборенди у відповідача не виникло обов'язку з повернення забезпечувального платежу.
Згідно частини 1статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим в їх задоволенні належить відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 19.05.2025 р.
Суддя Король М.Р.