79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.05.2025 Справа № 914/2980/24
місто Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Транс», м. Ужгород
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Орлова Миколи Павловича, м. Львів
про стягнення 125 000,00 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Транс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи - підприємця Орлова Миколи Павловича про стягнення 125 000,00 грн сплачених за рахунком № CФ-09 від 05.10.2024 р.
3. Ухвалою суду від 05.12.2024 клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/2980/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
4. Ухвалою від 03.02.2025 вирішено подальший розгляд справи №914/2980/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.02.2025.
5. Ухвалою суду від 26.02.2025 підготовче засідання відкладено на 26.03.2025.
6. Ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.
7. Призначене на 30.04.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою.
8. Ухвалою суду від 30.04.2025 призначено розгляд справи на 07.05.2025.
9. В судове засідання 07.05.2025 представник позивача не з'явився, у заяві від 26.02.2025 (вх.№5041/25) просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав.
10. Що стосується відповідача, то він не забезпечив явки повноважного представника у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 07.05.2025. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання відповідач не повідомляв.
11. Слід зазначити, що поштові відправлення, якими на зареєстровану адресу ФОП Орлова М.П. ( АДРЕСА_1 , що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), судом надіслано ухвали суду у справі, не було вручено відповідачу під час доставки та повернулось до суду із відміткою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
12. Також судом скеровувалась кореспонденція на адресу відповідача, згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру: 80205, Львівська область, Радехівський район, с.Андріївка, вул.Піскова, буд.36, одтак така кореспонденція також не була не була вручена відповідачу під час доставки та повернулась до суду із відміткою про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
13. Окрім того, судом надсилалась кореспонденція на електронну пошту, яка міститься в матеріалах справи.
14. У постановах від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
15. З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, то в силу вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), він вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи №914/2980/24.
16. Таким чином, судом вжито усіх можливий заходів задля повідомлення відповідача про судовий розгляд позовних вимог ТОВ «Тех-Транс» до ФО Орлова М.П. про стягнення коштів.
17. Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
18. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
19. АРГУМЕНТИ СТОРІН
20. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Транс» та фізичною особою - підприємцем Орловим Миколою Павловичем була досягнута домовленість згідно умов якої останній зобов'язувався надати послугу з повного ремонту гідронасоса LIEBHERR LPVD 140, а позивач - оплатити надані послуги у розмірі 125000,00 грн.
21. Як зазначає позивач, на підтвердження даної домовленості 05.10.2024 ФОП Орлов М.П. надав ТзОВ «Тех-Транс» рахунок-фактуру №СФ-09 від 05.10.2024 з вид робіт «повний ремонт гідронасоса LIEBHERR LPVD 140 вартістю послуги 125 000,00 грн.
22. Позивач вказує, що перерахував на рахунок-фактуру ФОП Орлов М.П. аванс у розмірі 125 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1410 від 07.10.2024.
23. Проте, як вказує позивач, після отримання коштів в розмірі 125000,00 грн. відповідач до виконання своїх зобов'язань не приступив та суму авансу позивачу не повернув.
24. Також відповідачем була залишена без виконання досудова претензія позивача, у зв'язку з чим, ТзОВ «Тех-Транс» вимушене було звертатися до суду з позовом про стягнення з Орлов М.П. 125000,00 грн. коштів сплачених за рахунком №СФ-09 від 05.10.2024, 2422,40 грн судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.
25. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову не заперечив.
26. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
27. ФОП Орлов Микола Павлович сформував та надав ТзОВ «Тех-Транс» рахунок-фактуру №СФ-09 від 05.10.2024 на оплату послуги з повного ремонту гідронасоса LIEBHERR LPVD 140 на загальну вартість 125000,00 грн.
28. Згідно платіжної ТзОВ «Тех-Транс» здійснено сплату у розмірі 125000,00 грн. на користь ФОП Орлова М.В. РНОКПП НОМЕР_1 , призначення платежу «оплата за повний ремонт гідронасоса LIEBHERR LPVD 140 згідно рахунку-фактури №СФ-09 від 05.10.2024 без ПДВ».
29. Позивач 15.11.2024 направив на зареєстровану адресу ФОП Орлова М.П. досудову вимогу від 15.11.2024, в якій зазначав, що останній зобов'язувався виконати роботи з повний ремонт гідронасоса LIEBHERR LPVD 140, водночас станом на момент направлення вимоги зобов'язання ФОП Орлов М.П. не виконав.
30. У вимозі Позивач зазначив, що він відмовляється від послуг відповідача по ремонту та вимагає у строк до 7 днів, але не пізніше 25.11.2024 повернути грошові кошти в сумі 125000,00 грн на рахунок з якого відбулася оплата послуги (виконання робіт).
31. Грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.
32. Вказану претензію було направлено відповідачу на зареєстровану адресу згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79007, м.Львів, вул..Крехівська, буд5, кв.10), однак поштове відправлення було повернуто позивачу з відміткою відділення пошти «за закінченням терміну зберігання».
33. Докази виконання робіт, чи повернення відповідачем коштів матеріали справи не містять.
34. Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 125000 грн, сплачених за рахунком № CФ-09 від 05.10.2024 р.
35. ОЦІНКА СУДУ.
36. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами судом враховано таке.
37. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
38. Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
39. Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
40. Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
41. У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).
42. Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
43. Отже суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір надання послуг, оскільки однією стороною було надано рахунок на оплату послуг, а іншою стороною за таким рахунком здійснено оплату.
44. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
45. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
46. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
47. Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
48. Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
49. Статтею 903 ЦК України, визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
50. Частиною 2 ст. 693 ЦК передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
51. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
52. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
53. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
54. Таким чином, із змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
55. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.
56. Зважаючи на те, що сторони відмовились від виконання договору, укладеного в спрощений спосіб, зі сторони відповідача ця відмова виразилась у формі невиконання робіт, а саме повного ремонту гідронасоса LIEBHERR LPVD 140, водночас зі сторони позивача ця відмова була виражена шляхом направлення претензії від 05.10.2024 про повернення коштів на зареєстровану адресу відповідача, у зв'язку з ненаданням обумовлених послуг. Таким чином, сума грошових коштів, яка сплачена позивачем із посиланням на відповідний правочин, від якого відмовились сторони, є такою, що набута відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягає поверненню на користь позивача за правилами ст. 1212 ЦК України.
57. Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач на день розгляду спору не надав доказів повернення грошових коштів в сумі 125000,00 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 125000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню.
58. Суд зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).
59. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
60. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
61. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
62. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
63. зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
64. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
65. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
66. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню
67. СУДОВІ ВИТРАТИ.
68. Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
69. Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.
70. Що стосується заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., суд відзначає наступне.
71. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
72. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
73. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
74. Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
75. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2024, укладеного між позивачем і адвокатом Шпуканичем Василем Петровичем, Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2025 (додаток до договору від 12.11.2024).
76. Так, дослідивши умови Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2024, сторони у п.3.1 Договору погодили, що за правову допомогу в суді першої інстанції (надання консультацій, досудове врегулювання спору, складення позову, заяв, клопотань, представництво в суді першої інстанції) передбачену в п.п.1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в сумі 10000,00 грн.
77. Як вбачається Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2025 адвокатом надано наступні послуги правового характеру, яка стосується договору та справи №914/2980/24: консультації правового характеру (2год), підготовка доказової бази щодо подачі позовув т.ч. складання та відправлення досудової вимоги (2 год); складання позовної заяви в т.ч. формування додатків до позову та її відправка сторонам та суд (3 год); супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе відстеження справи, перевірка наявності відзиву на позов з метою подачі відповіді, складення заяв по справі після прийняття справи до розгляду (1 год).
78. Всього вартість виконаних робіт становить 10000 грн.
79. В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
80. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
81. Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
82. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
83. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
84. Пунктом 9 ч.1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
85. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
86. Відповідно до ст.19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
87. У ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
88. Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
89. Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
90. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
91. Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
92. Як зазначалося вище, відповідачем заперечень щодо суми витрат на правову допомогу чи клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не заявлялося.
93. Оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи предмет спору, обсяг долучених доказів по справі, ціну позову, результат розгляду справи № 914/2980/24, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача суд вважає за можливе заяву про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати позивача є фактичними, неминучими, співмірними до складності справи, підтвердженими та обґрунтованими долученими доказами.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлова Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Транс» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, проспект Свободи, будинок 37, офіс 24, ідентифікаційний код 38015542) 125000,00 грн заборгованості, 2422,40 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2025.
Суддя Щигельська О.І.