вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1839/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2)
до відповідача: Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, площа Центральна, будинок 7)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради (07101, Київська область, місто Славутич, Київський квартал будинок 14)
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від прокурора: Наумова К.О.,посвідчення №069057 від 01.03.2023
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Київська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 15.07.2024 до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Шевчук Н.Г.
Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2024 о 14:50. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради.
Ухвалою суду від 05.09.2024 повідомлено учасників справи, що у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 26.09.2024 о 14:10.
Ухвалою суду від 26.09.2024 повідомлено учасників справи, що у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2024 о 15:00.
27.09.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області №124-АР від 21.10.2024, у зв'язку з відрахуванням та звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді Шевчук Н.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 матеріали справи передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 22.10.2024 прийнято справу до провадження, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2024 о 15:00.
Ухвалою суду від 24.10.2024 закрито підготовче провадження у справі №911/1839/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024 о 10:30.
Судове засідання призначене на 14.11.2024 о 10:30 не відбулося, у зв'язку із відрядженням судді Смірнова О.Г., з 09 листопада по 14 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 15.11.2024 підготовче засідання призначено на 28.11.2024 о 14:30.
Ухвалою суду від 22.11.2024 пункт 1 резолютивної частини ухвали суду від 15.11.2024 викладено в наступній редакції - "Судове засідання призначити на 28.11.2024 о 14:30".
Ухвалою суду від 28.11.2024 відкладено розгляд справи на 12.12.2024 о 15:30.
В судове засідання 12.12.2024 з'явився прокурор та підтримав свою позицію, позов просив задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 12.12.2024 представників відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію прокурора, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області прийнято рішення від 20.04.2023 №825-18-VIII “Про відмову від права комунальної власності», згідно якого міська рада вирішила відмовитись від права комунальної власності на нерухоме майно громади, а саме підвальні приміщення, які розташовані в багатоквартирних житлових будинках за такими адресами:
- 07101, Київська область, м. Славутич, Московський квартал (нині - Поліський квартал), будинок №1, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради право власності зареєстроване 06.07.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №970638932115;
- 07101, Київська область, м. Славутич, Московський квартал (нині - Поліський квартал), будинок №2, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради право власності зареєстроване 06.07.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №971018532115;
- 07101, Київська область, м. Славутич, Московський квартал (нині - Поліський квартал), будинок №10, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради право власності зареєстроване 08.07.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №971845132115;
- 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал (раніше - Ленінградський квартал, а нині - Деснянський квартал), будинок №2, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради 15.07.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №977942432115;
- 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал (раніше - Ленінградський квартал, а нині - Деснянський квартал), будинок №3, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради 15.07.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №978201532115;
- 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал (раніше - Ленінградський квартал, а нині - Деснянський квартал), будинок №4, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою міста Славутич в особі Славутицької міської ради 30.06.2016 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №963790032115.
Вступна частина вказаного вище рішення містить обґрунтування необхідності його ухвалення, а саме з метою забезпечення реалізації прав власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Пунктом другим цього рішення вирішено звернутись до управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області із заявою про припинення права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 970638932115, 971018532115, 971845132115, 977942432115, 978201532115, 963790032115.
Прокурор зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вищевказаним реєстраційними номерами право комунальної власності зареєстровано не на підвальні приміщення, а на захисні споруди цивільного захисту:
- протирадіаційне укриття №255001, загальною площею: під'їзди 5, 6 - 508, 2 кв. м, під'їзди 9, 10 - 498, 8 кв. м (надалі - ПРУ №255001);
- протирадіаційне укриття №255002, загальною площею: під'їзди 1, 2 - 495, 1 кв. м (надалі - ПРУ №255002);
- протирадіаційне укриття №255004, загальною площею 538, 8 кв. м (надалі - ПРУ №255004);
- протирадіаційне укриття №255006, загальною площею 1015,2 кв. м. (надалі - ПРУ №255006);
- протирадіаційне укриття №255007, загальною площею 524, 2 кв. м. (надалі - ПРУ №255007);
- протирадіаційне укриття №255008, загальною площею: під'їзди 1, 2 - 541, 4 кв. м, під'їзди 3, 4 - 540, 7 кв. м (надалі - ПРУ № 255008).
В позові прокурор наголошує на тому, що оскільки вказані вище споруди мають спеціальний правовий статус та є імперативно обмеженим у цивільному обороті нерухомим майном стратегічного значення, про що органу місцевого самоврядування було відомо, відмова територіальної громади від нього є неможливою в силу ст. ст. 178, 347 ЦК України, ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна», п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Прокурор зазначає, що за даними виготовленого 01.04.2008 у відповідності до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 №653, паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №1 (255001), останнє вбудоване у житлову будівлю, розташоване за адресою: Московський (нині - Поліський) квартал, буд. 1, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 1000, 0 кв. м, місткість осіб - 1400; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - дільниця тепломереж; час приведення ПРУ у готовність - 24 години.
Аналогічні відомості про ПРУ № 1 (255001), містяться й у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО - протирадіаційного укриття, скріпленій печаткою виконавчого комітету Славутицької міської ради, стан готовності якого на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
Прокурор також вказує, що за даними паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №2 (255002) й облікової картки ЗСЦО - протирадіаційного укриття останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Московський (нині - Поліський) квартал, буд. 2, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 491, 9 кв. м, місткість осіб - 700; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - для господарських потреб; час приведення ПРУ у готовність - 24 години, стан готовності станом на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
За даними паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №4 (255004) й облікової картки ЗСЦО - протирадіаційного укриття останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Московський (нині - Поліський) квартал, буд. 10, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 491, 9 кв. м, місткість осіб - 700; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - для господарських потреб; час приведення ПРУ у готовність - 24 години, стан готовності станом на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
Прокурором в позові вказано, що за даними паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №6 (255006) й облікової картки ЗСЦО - протирадіаційного укриття останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Ленінградський (нині - Деснянський) квартал, буд. 2, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 880 кв. м, місткість осіб - 1120; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - для господарських потреб; час приведення ПРУ у готовність - 24 години, стан готовності станом на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
За даними паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №7 (255007) й облікової картки ЗСЦО - протирадіаційного укриття останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Ленінградський (нині - Деснянський) квартал, буд. 3, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 439, 43 кв. м, місткість осіб - 560; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - для господарських потреб; час приведення ПРУ у готовність - 24 години, стан готовності станом на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
Також, прокурор зазначає, що за даними паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №8 (255008) й облікової картки ЗСЦО - протирадіаційного укриття останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Ленінградський (нині - Деснянський) квартал, буд. 4, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1987 рік; загальна площа - 880 кв. м, місткість осіб - 1120; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - для господарських потреб; час приведення ПРУ у готовність - 24 години, стан готовності станом на 01.04.2008 оцінено як «обмежено готове».
Так, прокурор наголошує на тому, що усі вищевказані ПРУ розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків, введені в експлуатацію у 1987 році разом із будинками як окремі об'єкти нерухомого майна - протирадіаційні укриття, що у мирний час можуть використовуватись згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, однак без зміни первісного функціонального призначення таких захисних споруд цивільного захисту та мають постійно перебувати у стані придатному до використання за первісним призначенням, як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час.
Прокурор зазначає, що згідно актів прийому-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність житлові будинки №№1, 2, 10 Московського (нині - Посліського) кварталу та будинки №№2, 3, 4 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу прийнято у комунальну власність м. Славутич разом з проектною та виконавчою документацією щодо їх будівництва, де чітко викладено інформацію про дійсний правовий статус підвальних приміщень житлових будинків та їх первісне функціональне призначення - укриття.
Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 16.05.2001 №244-32-XXIII «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затверджено акти прийому-передачі об'єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, у тому числі акти про передачу будинків №№ 1, 2, 10 Московського (нині - Поліського) кварталу та будинків №№ 2, 3, 4 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу.
Згідно додатку №1 до вказаного рішення ради необоротні активи, у тому числі вищевказані будинки, передано на баланс комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», якому надано повноваження безпосереднього управління вказаним майном.
В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 27.10.2003 №534 «Про передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича» житлові будинки були передані з балансу комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на баланс комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (надалі - КП «ЖКЦ»).
Прокурор вказує, що на замовлення КП «ЖКЦ» у 2014 році КП «Агентство регіонального розвитку» складено оновлені технічні паспорти на захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття №№ 255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008, в яких вказано основні характеристики ЗСЦЗ як окремих об'єктів нерухомості та технічні характеристики їх конструктивних елементів. Технічні паспорти на вказані захисні споруди містять, серед іншого, відомості про те, що:
- протирадіаційне укриття з обліковим №255001 розташоване у підвалі будинку №1 Московського (нині - Поліського ) кварталу (5, 6, 9, 10 під'їзди); загальна площа укриття - 1007 кв. м. (підвал 5,6 під'їздів - 508, 2 кв.м, підвал 9,10 під'їздів - 498, 8 кв.м);
- протирадіаційне укриття з обліковим №255002 розташоване у підвалі будинку №2 Московського (нині - Поліського) кварталу (1, 2 під'їзди); загальна площа укриття - 495, 1 кв. м;
- протирадіаційне укриття з обліковим №255004 розташоване у підвалі будинку №10
Московського (нині - Поліського) кварталу (3, 4 під'їзди); загальна площа укриття - 538, 8 кв. м;
- протирадіаційне укриття з обліковим №255006 розташоване у підвалі житлового будинку №2 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу; загальна площа укриття - 1015, 2 кв. м;
- протирадіаційне укриття з обліковим №255007 розташоване у підвалі будинку №3 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу; загальна площа укриття - 524, 2 кв. м;
- протирадіаційне укриття з обліковим №255008 розташоване у підвалі будинку №4 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу; загальна площа укриття - 1082, 1 кв. м.
Прокурор в позові наголошує на тому, що на підставі вищевказаних технічних паспортів на спірні захисні споруди цивільного захисту, рішення Славутицької міської ради Київської області «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» від 16.05.2001 №244-32-ХХІІІ, листа Фонду державного майна України (Регіонального відділення ФДМУ по Київській області) від 01.12.2015 №02-11-4612 та листа від 21.06.2016 №01-13/1272 за підписом міського голови (на запит прокуратури зазначений лист не надано, у зв'язку з його знищенням, однак зазначений документ міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його копія додається до позовної заяви) за територіальною громадою міста Славутича в особі Славутицької міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2016, 08.07.2016, 15.07.2016 та 30.06.2016 зареєстровано право комунальної власності на спірні захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 970638932115; 971018532115; 971845132115; 977942432115; 978201532115; 963790032115.
Прокурор зазначає, що оскаржуваним рішенням від 20.04.2023 № 825-18-VIII Славутицька міська рада відмовилася від права комунальної власності не на підвальні приміщення, а на захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008, розташовані у вказаних підвальних приміщеннях багатоквартирних будинках за вищевказаними адресами, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номерами об'єктів нерухомого майна 970638932115; 971018532115; 971845132115; 977942432115; 978201532115; 963790032115 зареєстровані комунальні захисні споруди цивільного захисту (цивільної оброни) - протирадіаційні укриття.
Прокурор вказує, що на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування, в період дії на території України правового режиму воєнного стану, 03-04.05.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення права комунальної власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна за №№ 970638932115; 971018532115; 971845132115; 977942432115; 978201532115; 963790032115, якими є ПРУ №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008.
Прокурор в позові зазначає, що за даними Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, ГУ ДСНС України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Славутич обліковується 44 протирадіаційні укриття, у тому числі спірні ПРУ №№ 255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008, балансоутримувачем яких раніше значилось КП «ЖКЦ». При цьому докази на підтвердження факту виключення вищевказаних ПРУ із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні та останні до цього часу перебувають на обліку органів ДСНС.
Право комунальної власності на вищевказані захисні споруди цивільного захисту не зареєстровано, їх балансоутримувачів не визначено, що на думку прокурора, безумовно створює правову невизначеність щодо статусу цих об'єктів цивільного захисту та суб'єктів, зобов'язаних здійснювати їх утримання у придатному стані до використання за призначенням в особливий період - укриття населення.
Крім цього, прокурор наголошує на тому, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 10.07.2024 право власності на вищевказані захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - ПРУ №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008 не зареєстровано за жодним суб'єктом.
Прокурор зазначає що, оскільки Славутицька міська рада відмовилась від права комунальної власності на вказані вище захисні споруди цивільного захисту, відсутні підстави вважати, що орган місцевого самоврядування за власної ініціативи вживатиме заходів для самостійного поновлення здійснення державної реєстрації права комунальної власності на відповідні протирадіаційні укриття.
Таким чином, у позові прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 20.04.2023 №825-18-VIII «Про відмову від права комунальної власності».
- зобов'язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:
* протирадіаційне укриття №255001, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 1, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
* протирадіаційне укриття №255002, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
* протирадіаційне укриття №255004, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 10, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
* протирадіаційне укриття №255006, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
* протирадіаційне укриття №255007, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 3, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
* протирадіаційне укриття №255008, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що територіальна громада міста Славутич в травні 2001 року відповідно до положень ч. 2 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 6 ст. 7 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» набула право комунальної власності на будинки №№1, 2, 10 Московського (нині - Поліського) кварталу та будинки №№2, 3, 4 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об?єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об?єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
З аналізу ст.ст. 346, 347 ЦК України вбачається, що відмова від права власності як підстава припинення права власності в Україні може виходити лише від фізичної чи юридичної особи. Територіальна громада, як і держава, не може відмовитися від права комунальної (державної) власності, оскільки чинним законодавством передбачено інші виключні способи розпорядження об?єктами комунальної та державної власності, у тому числі і припинення права на такі об?єкти, як то безоплатна передача з комунальної у державну власність і навпаки, приватизація, інші законні способи відчуження.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов?язків власник зобов?язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, судом враховано, що захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття як об?єкти права власності мають спеціальний правовий статус і порядок використання, не є допоміжними приміщеннями багатоквартирних будинків і не мають статусу спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій терористичних актів.
Згідно ч. 2 ст. 19 КЦЗ України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб?єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Відповідно до ч. 8 ст. 32 ЦКЗ України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Згідно ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Отже, законодавцем встановлено пряму заборону будь-яким способом відчужувати захисні споруди цивільного захисту комунальної власності, які є імперативно обмеженими в цивільному обороті об?єктами нерухомості, у тому числі орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями відмовлятися від права комунальної власності на такі об?єкти.
Відповідно до ч. 11 ст. 32 КЦЗ України, з моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.
Як встановлено судом, докази на підтвердження факту виключення із фонду споруд цивільного захисту ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007 та ПРУ №255008 відсутні, останні до цього часу перебувають на відповідному обліку органів ДСНС, а тому, вказані самостійні об?єкти нерухомого майна не є допоміжними приміщеннями багатоквартирних будинків №№1, 2, 10 Московського (нині - Поліського) кварталу та будинків №№2, 3, 4 Ленінградського (нині - Деснянського) кварталу м. Славутич та не мають статусу спільного майна багатоквартирних будинків.
Вказане виключає існування будь-яких фізичних чи юридичних осіб, які б могли б заявити право на зазначене майно, що підтверджується листом ГУ ДСНС у Київській області від 09.06.2023 №56.17-721/56.17 та листом виконавчого комітету Славутицької міської ради від 10.07.2023 №4501-23.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц зазначено, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, що призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов?язаних із життезабезпеченням.
І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).
Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (зокрема, об?єкти цивільного захисту), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21).
Державна служба з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС) у листі від 21.12.2016 №16-19085/162 роз'яснила питання щодо подальшого утримання захисних споруд цивільного захисту, розташованих у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків, у разі передачі таких будинків в управління ОСББ або управителю. Так, ДСНС зазначено, що з урахуванням листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.09.2016 №7/9-11184, захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд здійснюється суб?єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, та, у випадку передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов?язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.
З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд як об?єктів нерухомого майна з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.
Судом встановлено, що ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007 та ПРУ №255008 станом на дату набрання чинності Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вже перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Славутич, отримане від держави у 2001 році, і до цього часу мають статус захисних споруд цивільного захисту, такий статус у передбаченому чинним законодавством порядку не змінювався, рішення про виключення вказаних протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд не приймалося, останні перебувають на відповідному обліку ДСНС, відтак, зазначене нерухоме майно, від права комунальної власності на яке відмовилась Славутицька міська рада, не є допоміжними приміщеннями багатоквартирних житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації будинків та побутового обслуговування їх мешканців, і не мають статусу спільного майна багатоквартирного будинку, а є захисними спорудами цивільного захисту, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних воєнних дій або терористичних актів, та призначені передусім для укриття населення м. Славутич.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18).
Аналогічно і внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, про припинення права власності на підставі документів, які не підтверджують припинення існування відповідного речового права суперечить самій суті державної реєстрації прав.
Таким чином, лише після виключення захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційних укриттів за №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008 з фонду захисних споруд у встановленому Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 “Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту», Славутицька міська рада могла у законний спосіб реалізувати права власника спірних об?єктів комунальної власності згідно положень ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та вільно розпорядитись цим майном, яке лише за таких обставин втратило б статус обмеженого в цивільному обороті нерухомого майна.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За таких обставин, враховуючи, що Славутицька міська рада відмовилась від права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту - ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008 та на підставі її рішення внесено записи до Державного реєстру речових прав про припинення права комунальної власності на зазначені об?єкти, суд дійшов висновку, що рішення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 20.04.2023 №825-18-VIII “Про відмову від права комунальної власності» суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, у тому числі, в особі Славутицької міської територіальної громади, тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 20.04.2023 №825-18-VIII “Про відмову від права комунальної власності» є обґрунтованими, доведеними, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, судом встановлено, що багатоквартирні будинки, в підвальних приміщеннях яких розташовуються захисні споруди цивільного захисту №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008 були списані з балансу КП “ЖКЦ» відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 (далі - Порядок №301).
Згідно Порядку №301, списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.
Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку №301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем. Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.
Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.
Наявність у багатоквартирному будинку нежитлового чи житлового приміщення комунальної форми власності (зокрема, протирадіаційного укриття чи квартири) не є перешкодою для списання такого будинку з балансу комунального підприємства, водночас, пунктом 10 Порядку №301 передбачено чіткий алгоритм дій балансоутримувача у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване - такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.
Водночас, всупереч положень п. 10 Порядку №301 та п. 6.3 наказу КП “ЖКЦ» №7, будь-яких рішень щодо протирадіаційних укриттів балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирних будинків не приймалось, а право комунальної власності на них не реєструвалось в установленому законом порядку відповідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Суд зазначає, що ані прийняття Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області рішення про відмову від права комунальної власності, ані затвердження в подальшому актів від 28.03.2023 про списання багатоквартирних будинків з балансу, не засвідчує юридичний факт списання з балансу комунального підприємства разом із будинками ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008 та, відповідно, їх вибуття з комунальної власності (зміну форми власності), оскільки, співмешканці багатоквартирних будинків не можуть набути права власності на протирадіаційні укриття в силу закону, а саме ст. 345 ЦК України, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна», ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, згідно яких захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що внаслідок прийняття Славутицькою міською радою рішення від 20.04.2023 №825-18-VIII жодна інша юридична чи фізична особа до цього часу не набула права власності на обмежені в силу закону в цивільному обороті спірні захисні споруди цивільного захисту, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 970638932115, 971018532115, 971845132115, 977942432115, 978201532115, 963790032115.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав є обов?язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено обов?язковість державної реєстрації речових прав та їх обтяжень території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також, територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на спірні протирадіаційні укриття за №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008 є обов?язком Славутицької міської ради, яка в силу положень ст.ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5, ст. 16, ч.ч. 1, 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Славутицької міської територіальної громади з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.
Відсутність державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту, відсутність балансоутритмувача захисних споруд свідчить про ухилення Славутицькою міською радою від виконання передбаченого законом обов?язку, призводить до неможливості забезпечити належний технічний стан захисних споруд, їх готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров?я громадян, особливо в умовах воєнного стану, а також має наслідком невиконання вимог законодавства не лише у сфері державної реєстрації й належного обліку комунального майна, а і у сфері цивільного захисту, чим порушуються інтереси держави і територіальної громади та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров?я.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі (ч. 2 ст. 20 ГК України).
Як встановлено судом, всупереч вимог чинного законодавства, право комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисні споруди - протирадіаційні укриття за №№255001, 255002, 255004, 255006, 255007, 255008 станом на 15.07.2024 не зареєстровано.
Враховуючи, що спірні нежитлові приміщення цивільного захисту - приміщення ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008 є самостійними об?єктами цивільних відносин, мають спеціальний правовий статус та порядок використання, а передбачена законодавством процедура їх виключення з обліку не проводилась, в результаті приватизації багатоквартирного житлового будинку їх мешканцями право спільної сумісної власності на такі приміщення не виникло, з метою усунення правової невизначеності статусу об?єкта цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов?язання Славутицької міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008 є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню судом.
Досліджуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави судом встановлено наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституція України та Закон України “Про надають прокурору повноваження з представництва загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, у тому числі, інтересів територіальної громади (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Відповідно до ст. 4 КЦЗ України, цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки. Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації (ст. 6 КЦЗ України).
Як зазначено прокурором, відмова від права комунальної власності на нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту - ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008, та внесення на підставі рішення міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності на вказані об?єкти, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на вказані протирадіаційні укриття може призвести до вибуття відповідного комунального майна у майбутньому, ставить під загрозу захист життя та здоров?я цивільного населення громади, сприяє свідомому невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій цивільного захисту.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»),
Таким чином, порушення майнових прав територіальної громади свідчить про порушення державних інтересів. Враховуючи, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров'я людей під час військової агресії, а отримана прокурором інформація свідчить про наявність порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування, у даному випадку наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України “Про прокуратуру» до виникнення у органів прокуратури права вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді.
Судом також враховано, що не встановлено будь-якого іншого суб'єкта владних повноважень, окрім Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який відповідно до чинного законодавства, здійснює функції щодо належного володіння та розпорядження захисними спорудами цивільного захисту комунальної власності м. Славутич.
Так, Конституцією України передбачено окремий самостійний тип представництва - представництво прокурором інтересів держави в суді, його метою є підсилення гарантій захисту конституційних інтересів суспільства, українського народу, територіальних громад та держави під час здійснення судочинства.
Враховуючи зазначене, прокурором подано позов з метою усунення порушення, допущеного представницьким органом місцевого самоврядування при прийнятті рішення про відмову від права комунальної власності, внесення на підставі цього рішення запису про припинення права власності на захисні споруди цивільного захисту, а також, подальшого невиконання встановленого обов?язку щодо оформлення (реєстрації) права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту, а саме: ПРУ №255001, ПРУ №255002, ПРУ №255004, ПРУ №255006, ПРУ №255007, ПРУ №255008. Отже, саме Славутицька міська рада, яка у спірних правовідносинах не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, є належним відповідачем у даній справі.
Оскільки, Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області визначено відповідачем у спірних правовідносинах та до неї пред'явлено позовні вимоги, за відсутності іншого суб'єкта, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, на підставі ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, суд погоджується із доводами прокурора про наявність виключних підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом як самостійного позивача.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2024, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Київської обласної прокуратури до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, площа Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26425731) від 20.04.2023 №825-18-VIII «Про відмову від права комунальної власності».
3. Зобов'язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, площа Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26425731) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:
- протирадіаційне укриття №255001, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 1, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
- протирадіаційне укриття №255002, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
- протирадіаційне укриття №255004, розташоване за адресою: Поліський квартал, буд. 10, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
- протирадіаційне укриття №255006, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
- протирадіаційне укриття №255007, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 3, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;
- протирадіаційне укриття №255008, розташоване за адресою: Деснянський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область, видавши наказ.
4. Стягнути з Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, площа Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26425731) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 21 196 (двадцять одну тисячу сто дев'яносто шість) грн. 00 коп. судового збору, видавши наказ.
Повне рішення складено 20.05.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.