ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/1823/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС"
про стягнення судових витрат
у справі за позовом Державного підприємства "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС"
про визнання недійсним меморандуму про співпрацю та партнерство
представники сторін:
від позивача: Пустовіт Ю.Ю.
від відповідача: Пономаренко Н.В.
за участю вільного слухача
Державне підприємство "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про визнання недійсним меморандуму від 10.09.2024 про співпрацю та партнерство між Державним підприємством "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" на основі договору поставки №13/06-1 від 13.06.2024.
Ухвалою від 21.02.2025 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі.
Рішенням від 17.04.2025 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову.
23.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, яке сформовано заявником в системі "Електронний суд" 22.04.2025.
Судом встановлено, що клопотання про стягнення судових витрат подане Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" у строки встановлені ч.8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частин 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою від 25.04.2025 Господарський суд міста Києва призначив розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про стягнення судових витрат у справі №910/1823/25 на 15.05.2025.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в яких позивач попросить залишити без розгляду надані відповідачем докази сплати правової допомоги.
15.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2025 проти клопотання ТОВ "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про стягнення судових витрат заперечив та у разі стягнення судом витрат на правову допомогу, просив суд зменшити їх розмір до 5000,00 грн.
Представник відповідача клопотання про стягнення витрат на правову допомогу підтримав, просив суд його задовольнити.
Розглянувши клопотання ТОВ "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про стягнення судових витрат, суд
Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач надав у матеріали справи копії: договору №01 про надання професійної правничої допомоги від 02.12.2024; додаткової угоди від 17.01.2025 до договору; додаткової угоди від 05.03.2025 до договору; акту про надання професійної правничої допомоги від 17.01.2025; рахунку №1 від 17.01.2025; акту про надання професійної правничої допомоги від 05.03.2025; рахунку №2 від 05.03.2025; платіжної інструкції №1248 від 10.03.2025.
Правову допомогу відповідачу у Господарському суді міста Києва адвокат Жуков М.С. надає згідно із ордером серії АА №1404815 від 02.12.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №01 від 02.12.2024.
Згідно із додатковою угодою від 05.03.2025 та актом про надання професійної правничої допомоги від 05.03.2025; рахунку №2 від 05.03.2025, сторонами погоджено надання правової допомоги, а саме: підготовка відзиву на позов Державного підприємства "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" щодо визнання меморандуму про співпрацю а партнерство недійсним (справа №910/1823/25) на суму 15000,00 грн.
Вартість вищезазначених послуг на суму 15000,00 грн адвоката сплачена відповідачем згідно із платіжною інструкцією №1248 від 10.03.2025.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач вважає заявлений відповідачем розмір правничої допомоги завищеним та необґрунтованим, посилаючись на те, що представник відповідача не надав детального опису наданих робіт (послуг), тобто не надав перелік обсягу послуг та не зазначив витрачений час на надання таких послуг, внаслідок чого є неможливим оцінити співмірність витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Надавши оцінку поданим відповідачем у процесі розгляду справи документам, суд вважає, що час, витрачений представником відповідача на підготовку відзиву повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є розумним та обґрунтованим і не є надмірним, враховуючи, зокрема, характер спору, обставини справи, предмет та підстави позовних вимог. За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено підстав для зменшення понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу до 5000,00 грн.
Суд зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Послуги адвоката, які обумовлені сторонами у додатковій угоді від 05.03.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, зокрема адвокатом подано відзив на позовну заяву; розмір гонорару є фіксованим та складає 15000,00 грн. Тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про необхідність у цьому випадку наявності детального опису робіт, виконаних адвокатом. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.03.2024 по справі №910/15787/21.
До того ж, у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19 наведена правова позиція викладена, згідно із якою самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.
Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн є обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності.
Щодо доводів позивача на те, що наявні підстави для залишення без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про стягнення судових витрат, з огляду на те, що відповідачем не надані докази на підтвердження понесених витрат, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У п.7.6. постанови від 20 квітня 2023 року у справі №917/527/18 Верховний Суд зазначив, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У п.7.25 вищезазначеної постанови Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19).
Судом встановлено, що у відзиві на позов відповідач зазначив, що ним будуть понесені витрати на правову допомогу адвоката (а саме щодо складання відзиву, збір документів) у сумі 15000,00 грн. Крім того, відповідач вказав, що планує понести витрати, пов'язані із представництвом інтересів в суді (витрати на правову допомогу) в розмірі 15000,00 грн. Докази на підтвердження витрат будуть надані у порядку та строки, визначені ГПК України.
17.03.2025, у підготовчому провадженні, відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.
У подальшому, після ухвалення у справі 22.04.2025 відповідач подав через "Електронний суд" клопотання про стягнення судових витрат, до яких повторно додав докази на підтвердження витрат на правову допомогу.
Отже, відповідач подав докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі (докази подані відповідачем ще у підготовчому провадженні), а також протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, заявивши про це у позові, а відтак, відсутні підстави для залишення поданого відповідачем клопотання без розгляду.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Отже, в силу приписів ч.4 ст.129 ГПК України, витрати відповідача на правову допомогу у сумі 15000,00 грн покладаються на Державне підприємство "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР".
Керуючись ст.ст.123, 129, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про стягнення судових витрат - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" (01013, м.Київ, вул. Деревообробна 1, ідентифікаційний код 00994207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 41469218) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено: 20.05.2025.
Суддя С.О. Турчин