ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/2759/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 141, ідентифікаційний код 05756783)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 1 165 690,30 грн
Представники сторін: не викликались.
Акціонерне товариство "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 165 690,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-883НЮ від 23.12.2024, а саме в частині повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 157 587,20 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції за договором у розмірі 8 103,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
12.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
13.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява, у якій останній просив позовну заяву залишити без руху, позовну заяву залишити без розгляду.
08.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафної санкції та витрат на правничу допомогу, у якому останній звертає увагу суду на те, що наданий позивачем розрахунок штрафної санкції вираховувався останнім з огляду на 0,1 % за кожен день прострочення, а не 0,1 % річних, як зазначено сторонами у п. 9.2. договору, тобто не є арифметично вірним, на спростування вказаної позивачем суми штрафної санкції, відповідач надав свій розрахунок. Також відповідач у клопотанні зазначає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не є доведеним, не є обґрунтованим належним чином, не є співмірним та не є необхідним. Так відповідач просить зменшити розмір штрафної санкції, заявленої до стягнення з АТ "Українська залізниця" з 8 103,10 грн до 44,40 грн та відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
08.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній просить покласти на відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 17 485,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60 000,00 грн.
14.04.2025 до канцелярії суду надійшла аналогічна заява позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Цією ж датою до канцелярії суду від позивача надійшов детальний опис виконаних робіт (наданих адвокатських послуг) по справі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
23.12.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - відповідач, покупець) та Акціонерним товариством "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (надалі - позивач, постачальник), за результатом проведеної закупівлі №UA-2024-11-14-01089-a, №25812872, було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-883НЮ (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Найменування товару: запасні частини до вантажних вагонів (замок, замкотримач, запобіжник, валик) ДК 021:2015 (34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху) (лот 1 - частини локомотивів чи рухомого складу) (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Згідно з п. 2.11. договору, вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п. 5.1, п. 5.2 та іншими умовами цього договору.
За умовами п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP DeliveredDutyPaid (Поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умовами цього договору матимуть перевагу.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупцю, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: по специфікації 1 (додаток 1) - м. Одеса (Одеська обл.) або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Відповідно до п. 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Згідно до п. 6.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Ціна договору становить 964 656,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 192 931,20 грн, усього з ПДВ 1 157 587,20 грн (п. 6.3. договору).
Пунктом 7.2. договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умовами реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
Відповідно до п. 8.1.1. покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та сортимент якого відповідає умовам цього договору.
Згідно з пп. 8.3.1., 8.3.2. договору, постачальний зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки на умовах, що встановлені цим договором, постачальний зобов'язаний забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору.
Відповідно до п. 8.4.1. постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар.
Пунктом 9.2. договору сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. договору).
Специфікацією №1 (додаток 1 до договору) сторони погодили поставку найменування (асортимент) товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі з ПДВ 1 157 587,20 грн.
Позивач на виконання умов договору та згідно рознарядки відповідача № НХ-04/3103 від 30.12.2024 здійснив поставку товару на загальну суму 1 157 587,20 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 3 від 06.01.2025, рахунком-фактури № КСЗ-00001 від 06.01.2025 та видатковою накладною № КСЗ-0000003 від 06.01.2025.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату поставленого позивачем товару не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмір 1 157 587,20 грн.
Позивач листом № 40-13/88 від 21.02.2025 повідомив відповідача про своєчасність останнім оплати за поставлений товар, проте відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 157 587,20 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині здійснення оплати товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за договором у розмірі 8 103,10 грн.
В свою чергу, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок штрафної санкції не є арифметично вірним та надає свій розрахунок, за перерахунком відповідача штрафна санкція складає 44,40 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, позивачем відповідно до рознарядки відповідача № НХ-04/3103 від 30.12.2024 поставлено товар відповідачу на загальну суму 1 157 587,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № КСЗ-0000003 від 06.01.2025, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що за умовами договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умовами реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено рахунок фактури № КСЗ-00001 від 06.01.2025 на загальну суму 1 157 587,20 грн та згідно з податковою накладною від 06.01.2025 № 3 та квитанцією № 1 від 06.01.2025, зазначену податкову накладну прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем своєчасно зареєстровано податкове зобов'язання по поставці відповідачу товару загальною вартістю 1 157 587,20 грн (ПДВ - 192 931,20 грн).
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, відповідач, у встановлений строк, своїх зобов'язань з оплати отриманого товару у повному обсязі не здійснив.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 157 587,20 грн.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за договором у розмірі 8 103,10 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із матеріалів справи, у п. 9.2. договору визначено, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку штрафної санкції суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на те що позивач здійснив розрахунок застосувавши ставку 0,1 % за кожен день прострочення, замість річної ставки 0,1 %, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, у сумі 44,40 грн, в іншій частині цих позивних вимог належить відмовити.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 02.05.2024, який був укладений між Адвокатським об'єднанням Адвокатська Компанія «Житніков, Бороденко і партнери" (надалі - адвокатське об'єднання) та Акціонерним товариством "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (надалі - клієнт).
Згідно з п. 1.1. договору про надання правничої (адвокатської) допомоги, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу в будь-яких адміністративних, господарських, цивільних справах, кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, справах по оскарженню дій і рішень посадових осіб та органів державної влади, які розглядаються уповноваженими на те державними органами. Здійснювати представництво інтересів клієнта в судах, органах міністерства внутрішніх справ, що провадять дізнавання, досудове слідство, органах прокуратури, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пп. 3.1., 3.2. договору про надання правничої (адвокатської) допомоги, ціна договору включає гонорар адвоката за виконання доручень клієнта та суми, що підлягають оплаті в порядку компенсації витрат адвоката пов'язаних із наданням правничої допомоги. Вартість правничої допомоги з виконання окремих доручень клієнта визначається прейскурантом цін на правову допомогу, з яким клієнт ознайомлений при укладенні цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої (адвокатської) допомоги, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію - договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах.
Згідно листа-повідомлення вих. №849/03-25-1 від 25.02.2025 про прийняття доручення Клієнта згідно договору надання правничої (адвокатської) допомоги від 02.05.2024 адвокатське об'єднання повідомило, що приймає доручення клієнта, щодо ведення справи про стягнення заборгованості та штрафної санкції за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-883НЮ від 23.12.2024.
Відповідно до акту № 1 здачі-приймання наданих послуг до договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 10.04.2025, підписаного між позивачем та адвокатським бюро без зауважень, адвокатським бюро було надано, а позивачем прийнято адвокатські послуги, щодо захисту прав і інтересів позивача в судовому порядку відносно розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/2759/25 за позовом Акціонерного товариства "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості та штрафної санкції за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-883НЮ від 23.12.2024. Вартість наданих адвокатським бюро та прийнятих позивачем послуг з професійної правничої допомоги складає 60 000,00 грн з урахуванням податків, зборів, інших обов'язкових платежів.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані позивачем докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати у заявленому позивачем розмірі не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 141, ідентифікаційний код 05756783) основну заборгованість у розмірі 1 157 587 грн 20 коп.; штрафну санкцію за договором у розмірі 44 грн 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 17 364 грн 47 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.05.2025.
Суддя Л. Г. Пукшин