ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2025Справа № 910/1699/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"
про стягнення 674 267,77 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Піскунова О.Ю.
Представники:
від позивача: Цубенко Є.Л.
від відповідача: Мясков О.Є.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" (далі - позивач, ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - відповідач, ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ") про стягнення 674 267,77 грн, з яких: 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовну заяву ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
19.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1699/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2025 о 10:00 год.
25.02.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судових засідань у справі № 910/1699/25 здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
11.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
14.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві.
14.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів
14.03.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
19.03.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечив позовні вимоги та позицію позивача, викладену у відповіді на відзив.
21.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
24.03.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.
У підготовче засідання, призначене на 24.03.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви по суті справи та з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 24.03.2025, судом оголошено перерву у справі до 14.04.2025 о 10:40 год.
У підготовче засідання, призначене на 14.04.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 14.04.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.05.2025 о 11:20 год.
У судове засідання, призначене на 19.05.2025, з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 19.05.2025 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 19.05.2025 судом заслухано вступне слово позивача та відповідача.
Позиції сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач зазначає, що заявка відповідача на поставку за Договором була отримана позивачем 04.05.2023, а отже останнім днем поставки товару є 19.06.2023.
Позивач стверджує, що ним було виконано свої зобов'язання за Договором та здійснено поставку товару, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними, підписаними представниками сторін, та актами приймання товарів за кількістю та якістю (а.с. 19 на звороті - 29 т.1).
Здійснення відповідачем у певні дати повної оплати за товар, поставлений позивачем згідно наведених видаткових накладних, підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 31 т. 1).
Відповідач прийняв товар у повному обсязі без зауважень щодо кількості та якості за всіма вищезазначеними видатковими накладними, а всього станом на 06.07.2023 відповідачем прийнято товар без зауважень щодо кількості та якості на загальну суму 11 328 000,00 грн.
Позивач вважає, що після повного виконання ним зобов'язань з поставки товару за Договором та прийняття 06.07.2023 такого виконання відповідачем, останній втратив право на звернення до Банку-гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії № 223/15Г-Вз/0, оскільки основне зобов'язання з поставки товару було виконано позивачем у повному обсязі за якістю та кількістю.
Позивач стверджує, що починаючи з 06.07.2023 правова підстава для звернення відповідача з вимогою на отримання суми Банківської гарантії у розмірі 566 000,00 грн відсутня.
Позивач вважає, що 07.08.2023 відповідач неправомірно направив письмову вимогу до Банку-гаранта та отримав грошові кошти банківської гарантії у розмірі 566 400,00 грн, а також не повернув зазначені кошти позивачу, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат за прострочення повернення цих коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Період нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач визначив з 15.08.2023, зазначивши, що кошти отримано відповідачем 11.08.2023, наразі з урахуванням вихідних днів відповідач мав повернути кошти позивачу не пізніше понеділка 14.08.2023.
На думку позивача, неправомірне отримання відповідачем грошових коштів за Банківською гарантією є наслідком хибного розуміння та ототожнення останнім понять "невиконання зобов'язання" та "неналежне виконання зобов'язання", а також неврахування тієї обставини, що правовідносини між сторонами регулюються не лише загальними положеннями ЦК України та ГК України, а і спеціальним Законом України "Про публічні закупівлі", відповідно до статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю. Позивач звернув увагу, що обставини виконання позивачем умов Договору щодо поставки товару в повному обсязі не заперечується та не спростовуються відповідачем. Також позивач звернув увагу, що відповідач не надав заперечень чи контррозрахунку в частині правильності нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення 566 400,00 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, внаслідок чого не підлягають задоволенню і похідні (акцесорні) вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.
Відповідач зазначив, що подавши тендерну пропозицію по процедурі закупівлі UA-2022-12-27-016577-a, позивач (ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+") повністю і беззаперечно погодився з усіма умовами, що вказані в тендерній документації та додатках до неї, в тому числі зі строком поставки товарів, однак у встановлені строки позивач належним чином не виконав зобов'язання з поставки товару за Договором, а саме: поставку товарів на суму 4 714 341,60 грн з ПДВ здійснено позивачем із затримкою 2 календарні дні, поставку товарів на суму 2 878 080,00 грн з ПДВ та на суму 3 601 926,00 грн з ПДВ здійснено позивачем із затримкою 16 календарних днів.
Відповідач звернув увагу суду, що факт неналежного виконання ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" зобов'язань за Договором № 4600007429 від 03.04.2023 встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі № 916/5447/23.
Відповідач також звернув увагу, що умовами наведеного Договору визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При цьому Договором не передбачено умов, за яких неналежне виконання зобов'язання не визнається порушенням зобов'язання.
Банківською гарантією передбачено, що за цією гарантією Гарант безумовно зобов'язується сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором.
Отже, як стверджує відповідач, у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником своїх зобов'язань за Договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Банківською гарантією.
Відповідач наголошує, що саме неналежне виконання позивачем умов Договору стало підставою для звернення відповідача до Банка-гаранта з вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією.
Відповідач вважає, що набув майно (отримав грошові кошти за Банківською гарантією) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, адже заявлені бенефіціаром до Банку, як гаранта, вимоги по Банківській гарантії були виконані саме Банком, а не позивачем, чим спростовуються посилання останнього на сплату гарантійних сум власними коштами.
На думку відповідача, грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Як стверджує відповідач, оскільки сума коштів за Банківською гарантією була отримана відповідачем за наявності підстав (виникнення гарантійного випадку у вигляді неналежного виконання умов Договору), які не визнано протиправними та які не усунуто (гарантійний випадок не припинив своє існування), відсутні правові підстави для повернення відповідачем позивачу таких коштів.
У судовому засіданні 19.05.2025 здійснювалось з'ясування обставини справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.
У судовому засіданні 19.05.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.
ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" (відповідач) про стягнення 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо вимог про стягнення 566 400,00 грн.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Як встановлено судом, 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - покупець, відповідач, ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" (далі - постачальник, позивач, ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+") (далі разом - сторони) було укладено Договір № 4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір) (а.с. 11-16 т. 1). Даний договір укладено сторонами за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, ідентифікатор закупівлі UА-2022-12-27-016577-а.
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця "Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи)" (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена у Додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. Договору).
У Специфікації (Додаток 1 до Договору), яка підписана сторонами, визначено найменування товарів; виробника товарів, країну їх походження; технічні та якісні характеритстики товарів; одиниці виміру; кількість, ціну за одиницю без ПДВ, грн; загальна вартість без ПДВ, грн; строк поставки; місце поставки; гарантійний строк (а.с. 17-18 т. 1).
Відповідно до Специфікації строк поставки товарів складає 45 календарних днів з дати отримання постачальником заявки.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 9 440 000,00 грн, крім того ПДВ 1 888 000,00 грн. Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 11 328 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно Специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього Договору (абз. 1 5.3. Договору).
Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного повідомлення покупцем. Оригінали Заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур'єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін і можуть бути поданні до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами (абз. 2 5.3. Договору).
Згідно з п. 5.6. Договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.
Згідно з п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі визначених документів.
Відповідно до п. 5.14. Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.
Відповідно до пп 6.3.1 п. 6.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
З матеріалів даної справи №910/1699/25 вбачається, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/5447/23 за первісним позовом ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" до ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+" про стягнення 113 108,78 грн та за зустрічним позовом ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+" до ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" про стягнення 5 157,39 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі №916/5447/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2024, первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+" на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" пеню в розмірі 79 176,15 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн, в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладено на ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+".
Постановляючи рішення у справі №916/5447/23, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, зокрема, що останнім днем поставки товарів є 19.06.2023, разом з тим, поставка товарів відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю: №1178 вартістю 4 714 341,60 грн. з ПДВ здійснена постачальником 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; № 1258 вартістю 2 878 080,00 грн з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів; № 1259 вартістю 3 601 926,00 грн з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів. Судом також встановлено, що пеня за прострочення поставки за договором складає суму в розмірі 113 108,78 грн та перевірено правильність такого розрахунку. При цьому, з урахуванням наданих суду дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд при вирішенні справи №916/5447/23 дійшов висновку про зменшення пені на 30%, у зв'язку з чим до стягнення за первісним позовом присуджено 79 176,15 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/5447/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2024, що набрало законної сили 06.09.2024, вищезазначені обставини, а саме: щодо визначення 19.06.2023 останнім днем поставки товарів за Договором; щодо виконання ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+" зобов'язання з поставки товарів за Договором з простроченням (відповідно до Акту №1178 від 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; відповідно до Акту № 1258 з простроченням на 16 календарних днів; відповідно до Акту № 1259 від 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів); щодо поставки товарів за Договором у повному обсязі станом на 06.07.2023, - не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва №910/1699/25, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.
При розгляді даної справи №910/1699/25 судом також було досліджено, що пунктом 7.13. Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023 передбачено, що відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі "Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UА-2022-12-27-016577-а, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 27.12.2022, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 566 400,00 грн, що становить 5 (п'ять відсотків) ціни цього Договору.
Відповідно до п. 12.1. Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Щодо надання постачальником (ТОВ "ІНЕРМАРКЕТ+") покупцю (ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ") в забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023 безвідкличної безумовної банківської гарантії судом встановлено такі обставини.
05.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" (далі - принципал, позивач, ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+") та Акціонерним товариством "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РАДАБАНК" (далі - Банк, АТ "АБ "РАДАБАНК") було укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій №223/15Г/0 (далі - Генеральний договір) (а.с. 31 на звороті - 34 т. 1), відповідно до п. 1.1. якого Банк бере на себе зобов'язання в межах ліміту, встановленого п. 1.2. цього Договору, відповідно до умов цього Договору, надавати банківські гарантії згідно з цим Договором та заявою принципала, які будуть вказані у відповідній письмовій заяві принципала, а принципал зобов'язаний відшкодувати Банку всі виплати, здійснені останнім як Банком-гарантом за гарантіями (якщо такі були здійснені Банком за свій рахунок), а також сплатити Банку винагороду за надання гарантій, проценти за платіж за гарантіями в розмірі і порядку, обумовлених цим Договором. Надання кожної гарантії в рамках цього Договору здійснюється за письмовою заявою принципала, що складається згідно з Додатком 1 до цього Договору.
Для забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023, що укладався за результатами процедури закупівлі Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи) Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:42410000-3: Підіймально-транспортувальне обладнання, згідно оголошення про заплановану закупівлю UА-2022-12-27-016577-а, 29.03.2023 ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" було отримано Банківську гарантію № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, надану АТ "АБ "РАДАБАНК" (далі - Гарант) на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" (далі - бенефіціар), на суму 566 400,00 грн (далі - Банківська гарантія) (а.с. 35 т. 1).
Згідно умов Банківської гарантії Гарант безумовно зобов'язувався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ"), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT Гаранта, сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором.
Банківська гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 31.01.2024.
Умовами Банківської гарантії також передбачено, що повернення принципалу (ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+") цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром (ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ") на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу Гаранта (АТ "АБ "РАДАБАНК") (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї Банківської гарантії.
Дострокове припинення цієї Банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара.
Банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони Гаранта, принципала та бенефіціара.
Усі суперечки, що виникають у зв'язку з Банківською гарантією, розв'язуються відповідно до діючого законодавства України.
Отже, на забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023 ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" надано ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" Банківську гарантію № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 на суму 566 400,00 грн зі строком дії до 31.01.2024. Умовами цієї Банківської гарантії передбачено порядок її повернення ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+". Пунктом 7.17. Договору, на забезпечення виконання якого надано Банківську гарантію, також передбачено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом п'яти банківських днів з дня настання таких обставин.
Правовідносини, які виникли на підставі Банківської гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 ЦК України та глави 22 ГК України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст. 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 564 ЦК України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Аналогічні положення містить пункт 4.8. Генерального договору, укладеного між позивачем та AT "АБ "РАДАБАНК".
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання. Вказана правова позиція також закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 910/2693/18.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів даної справи вбачається, що 07.08.2023 відповідач направив до Банку-гаранта письмову вимогу за Банківською гарантією № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 щодо сплати 566 400,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за Договором..
Однак, як встановлено судом, зобов'язання щодо поставки товарів за Договором відповідачу були виконані позивачем у повному обсязі ще 06.07.2023 (такі обставини встановлені рішенням суду у справі №916/5447/23 та не потребують доказуванню під час розгляду даної справи в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також вбачаються з матеріалів даної справи та не заперечуються сторонами), а отже, відповідач звернувся з вимогою за Банківською гарантією вже після виконання позивачем зобов'язання за Договором.
Оскільки зобов'язання за Договором були виконані позивачем у повному обсязі, суд доходить висновку про те, що підстав для направлення відповідачем до Банку-гаранта вимоги від 07.08.2023 щодо сплати Банківської гарантії не було.
При цьому суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Докази визнання недійсними чи розірвання Договору про закупівлю товарів № 4600007429 від 03.04.2023 та/або його окремих положень в матеріалах даної справи відсутні. Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору про закупівлю товарів на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Суд відзначає, що до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18, від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23.
Пунктом 7.17 Договору сторонами узгоджено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом п'яти банківських днів з дня настання таких обставин.
Отже, умови пункту 7.17. Договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після виконання позивачем укладеного між сторонами Договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів з граничної дати оплати.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, поставлений позивачем у повному обсязі 06.07.2023 товар за Договором був прийнятий та повністю сплачений відповідачем, що свідчить про виконання позивачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару та прийняття такого виконання відповідачем.
З моменту повного виконання позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення Банківської гарантії у порядку, передбаченому умовами даної гарантії, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 7.17. Договору.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами Договором станом на час звернення відповідача до Банку-гаранта з вимогою за Банківською гарантією, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання Договору (грошових коштів Банківської гарантії), отриманого (отриманих) після виконання позивачем умов Договору.
Доводи відповідача про те, що він отримав грошові кошти за Банківською гарантією за існування достатніх правових підстав у зв'язку з неналежним виконання позивачем умов Договору в частині строків поставки товару, а також заперечення відповідача з приводу повернення коштів позивачу, враховуючи, що платіж за Банківською гарантією був здійснений не позивачем, а Банком, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Судом встановлено, що 29.03.2023 ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" здійснено перерахування суми у розмірі 169 920,00 грн на рахунок у АТ "АБ "РАДАБАНК" з призначенням платежу: грошове покриття по Генеральному договору №223/15Г/0 від 05.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 72 від 29.03.2023 (а.с. 34 на звороті т. 1).
08.08.2023 позивачем було отримано від AT "АБ "РАДАБАНК" повідомлення №471/29 про надходження від ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" вимоги SWIFT від 07.08.2023 на перерахування коштів на загальну суму 566 400,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" за Договором № 4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 03.04.2023.
Банк, згідно з Генеральним договором №223/15Г/0 від 05.01.2023 та враховуючи перераховане позивачем 29.03.2023 на рахунок Банку грошове покриття у розмірі 169 920,00 грн, запропонував позивачу перерахувати додатково кошти у сумі 396 480,00 грн для виконання вимоги по Банківській гарантії (а.с. 35, 36 т. 1) (566 400,00 грн - 169 920,00 грн = 396 480,00 грн).
10.08.2023 позивач здійснив перерахування суми у розмірі 396 480,00 грн на рахунок Банку з призначенням платежу: "грошове покриття по Генеральному договору №223/15Г/0 від 05.01.2023" (платіжна інструкція № 737 від 10.08.2023 (а.с. 37 т. 1)).
11.08.2023 Банком-гарантом було здійснено перерахування ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" коштів на загальну суму 566 400,00 грн з призначенням платежу "Оплата по гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 TOB "ІНТЕРМАРКЕТ+"… згідно вимоги SWIFT повідомлення, розпорядження від 11.08.2023" (а.с. 37 на звороті т. 1).
Наведене свідчить, що позивач повністю відшкодував Банку-гаранту кошти у загальній сумі 566 400,00 грн, які у подальшому були сплачені Банком-гарантом на виконання Банківської гарантії відповідачу, що повністю спростовує доводи відповідача.
Враховуючи те, що позивачем було виконано умови Договору щодо поставки товару у повному обсязі на суму 11 328 000,00 грн, а за умовами статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17. Договору виконання не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов Договору, суд відхиляє посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов Договору у якості підстави для звернення відповідача до Банку-гаранта про стягнення гарантії.
Підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не порушення строків його виконання. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, предметом спору у якій, як і у даній справі № 910/1699/25, визначено стягнення безпідставно набутих коштів банківської гарантії за повністю виконаним зобов'язанням з поставки товару за договором.
З огляду на повне виконання позивачем зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами Договором, суд доходить висновку про те, що у відповідача, який виступає бенефіціаром за Банківською гарантією № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 та покупцем за Договором № 4600007429 про закупівлю товарів від 03.04.2023, були відсутні підстави для звернення 07.08.2023 до Гаранта (АТ "АБ "РАДАБАНК") для виплати суми Банківської гарантії.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Судом встановлено, що 11.08.2023 на рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 566 400,00 грн за Банківською гарантією № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, що не заперечувалось відповідачем.
Оскільки судом встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до Банку-гаранта (АТ "АБ "РАДАБАНК") 07.08.2023 для виплати суми Банківської гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, грошові кошти в сумі 566 400,00 грн було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.
Судом також враховано, що відповідно до обставин даної справи перерахування гарантом грошових коштів в сумі 566 400,00 грн на користь відповідача відбулось без достатньої правової підстави (оскільки відповідач звернувся з вимогою за Банківською гарантією після виконання позивачем Договору), а отже вимоги позивача про стягнення цих коштів з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України є обґрунтованими.
Таким чином, відповідач є особою, яка набула майно в сумі отриманих грошових коштів в оплату Банківської гарантії в забезпечення Договору, за рахунок позивача, без достатньої правової підстави, а відтак зобов'язаний повернути позивачу це майно відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 566 400,00 грн, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Як встановлено судом, відповідач неправомірно направив письмову вимогу та отримав 11.08.2023 грошові кошти банківської гарантії у розмірі 566 000.00 грн, а також, не повернув зазначені кошти позивачу.
Позивач вважає, що починаючи з 15.08.2023 року (з урахуванням вихідних днів 12 та 13 серпня) і по дату подання позову до суду відповідач неправомірно користується грошовими коштами ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+".
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 виснувала про те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна, судом враховано такі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (пункти 84, 91):
"зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно";
"у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна".
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат за період з 15.08.2023 по 11.02.2025 підлягають задоволенню в повному обсязі. Контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не подано.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач безпосередньо у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 674 267,77 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 091,21 грн (674 267,77 грн х 0,015 х 0,8).
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 674 267,77 грн сплатив судовий збір у розмірі 10 114,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1291 від 11.02.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 2 022,81 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 2 022,81 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/1699/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 8 091,21 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог повністю та приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 8 091,21 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (Україна, 03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Хімічна, будинок 1/27, офіс 406; ідентифікаційний код 41356343) 566 400,00 грн (п'ятсот шістдесят шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 17 коп.) 3% річних, 82 449,60 грн (вісімдесят дві тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 60 коп.) інфляційних втрат, 8 091,21 грн (вісім тисяч дев'яносто одну гривню 21 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 20.05.2025
Суддя Оксана ГУМЕГА