ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/6280/25
Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши матеріали за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 496 800,00 грн,
У травні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" (далі - Товариство) про стягнення 496 800,00 грн штрафу за поставку відповідачем неякісного товару за договором від 3 квітня 2025 року № 101/ВОЗ-2025.
Згідно пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За частиною 2 статті 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону).
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що місцезнаходженням Товариства є: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до Господарського суду міста Києва з даним позовом, в/ч НОМЕР_1 з посиланням на приписи частини 5 статті 29 ГПК України вказала, що даний спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару, місцем виконання якого є місто Київ.
У позовній заяві позивач вказував, що місце виконання спірного зобов'язання з поставки товару визначено сторонами в пункті 6.2. договору, а саме: АДРЕСА_2 . У зв'язку з цим, на думку позивача, у нього наявне право обирати суд, який має розглянути спір: або за місцезнаходженням відповідача відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України, або за місцем виконання договору, згідно з положеннями частини 5 статті 29 ГПК України ("альтернативна підсудність").
За частиною 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, у яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Однак, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких, з урахуванням їх особливостей, можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не встановлена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 26 червня 2024 року в cправі № 924/698/23.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Згідно з пунктом 6.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці.
Судом встановлено, що за приписами пункту 6.2. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Київській області, які будуть визначені заявкою замовника згідно планів-графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставки можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України.
Заявкою від 8 квітня 2025 року до договору визначено наступні місця постачання обумовленого товару: в/ч НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 ; в/ч НОМЕР_2 - АДРЕСА_3 ; в/ч НОМЕР_3 - АДРЕСА_4 ; в/ч НОМЕР_4 - АДРЕСА_4 ; в/ч НОМЕР_5 - АДРЕСА_5 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що укладеним між сторонами договором не визначено конкретного місця його виконання.
Згідно з частиною 1 статті 197 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
За частиною 2 статті 193 ГК України, якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано: за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону, за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до приписів статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Оскільки сторони спірного правочину не визначили в договорі конкретного місця його виконання і цією угодою не встановлено особливостей, за якими остання може виконуватися/бути виконана у певному місці (у даному випадку - у місті Києві), а місцем виконання договору може бути будь-яка територія, зазначена в заявці на поставку, суд дійшов висновку про те, що вказане виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 5 статті 29 ГПК України, що, у свою чергу, зумовлює необхідність застосування загальних положень ГПК України щодо підсудності господарських справ (частина 1 статі 27 ГПК України).
Таких правових висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 29 березня 2023 року в справі № 910/14740/22, залишаючи без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2022 року, якою позов в/ч НОМЕР_1 про стягнення неустойки з постачальника товару передано за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Крім того, у зазначеній справі суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що предметом позову є не зобов'язання відповідача виконати умови договору в натурі (поставити товар), а стягнення штрафних санкцій, що можливе фактично лише шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів з одного банківського ранку на інший банківський рахунок.
При цьому, у спірному договорі сторони не погоджували місце притягнення відповідача до відповідальності (стягнення штрафних санкцій).
Відтак, юрисдикція даного спору має визначатись виходячи з місцезнаходження відповідача в порядку частини 1 статті 27 ГПК України.
Враховуючи дані про місцезнаходження відповідача, умови договору, а також зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що даний спір підсудний Господарському суду Полтавської області.
За пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Оскільки дана позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, остання разом із доданими до неї документами підлягає передачі за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 31, 233, 234 ГПК України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 496 800,00 грн передати за підсудністю до Господарського суду Полтавської області (36014, місто Полтава, вулиця Капітана Володимира Кісельова, будинок 1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Дата підписання: 20 травня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко