ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2025Справа № 910/15623/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", 2) фізичної особи-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни
про визнання договору недійсним та стягнення 1476137 грн.
за участі представників:
від позивача: Іжко О.В., Дрозд І.В., Зайцев І.Ю.
від відповідача-1: Дещенко А.С.
від відповідача-2: Богдан С.В.
Фізична особа-підприємець Іжко Олександр Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та фізичної особи-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між ФОП Миролюбовою О.К. та ТОВ "Нова Пошта" щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6; стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 1476137 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
30.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 13.02.2025 задоволено усне клопотання представника позивача та залишено без розгляду заяву від 05.02.2025 про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича від 10.02.2025 про зміну предмету позову відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 24.04.2025 задоволено клопотання позивача від 24.02.2025 про виклик та допит свідка.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 наголосив, що відповідач-2 повідомила відповідача-1 про припинення договірних відносин із позивачем шляхом дострокового розірвання із 12.06.2023 договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021 згідно з підписаною додатковою угодою про припинення дії вказаного договору. Отже, договір суборенди нежитлового приміщення № 07/10 від 07.10.2021 автоматично припинив свою дію в момент припинення договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021, а саме 12.06.2023 року.
У письмових поясненнях на позов відповідач-2 зазначила, що за взаємною згодою із позивачем прийнято рішення про припинення договору оренди від 30.09.2021, у результаті чого підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису додаткову угоду та акт про розірвання договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2021 між фізичною особою - підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Іжко Олександром Вікторовичем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0109/21 , відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець згідно з умовами даного Договору передає, а Орендар приймає, у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (далі за текстом - Приміщення) загальною площею 251,4 м2.
Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А), розміщене на першому поверсі.
Згідно з пунктом 1.5. договору приміщення, зазначене в п.1.1. Договору, належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, реєстраційний напис в реєстровій книзі №148П-40 за реєстровим №824 9-П 25 липня 2008 р., серія та номер: САВ №283185, виданий 17.07.2007 року.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років та шести місяців. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна із Сторін не виявить бажання, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій Стороні, припинити дію цього Договору, він буде вважатись автоматично пролонгованим на тих самих умовах на наступні 5 (п'ять) календарних місяців.
Згідно із пунктом 7.2. договору, договір та оренда приміщення за Договором припиняється в останній день строку дії Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору та/або чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.3. договору Орендар має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендодавця про розірвання цього Договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
У пункті 7.4. договору погоджено, що Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендаря про розірвання цього Договору не менше ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до очікуваної дати розірвання, але не раніше 1 (одного) року з дати підписання АПП1.
Згідно з пунктами 11.2 та 11.3 договору оренди зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, акти та будь-які інші документи, підписані обома сторонами відповідно до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за наявності).
Крім того, 07.10.2021 між ФОП Іжко О.В. (Орендар) та ТОВ «Нова Пошта» (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 07/10, відповідно до п. 1.1. якого Орендар згідно умовами даного Договору передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м.
Відповідно пункту 1.2. договору приміщення в корпусі 6 (літера А) розташоване за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, розміщене на першому поверсі.
Згідно із п. 1.3. договору приміщення передається Суборендарю для цілей розміщення-офісу/відділення та обробки відправлень та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, передбаченої Статутом Суборендаря.
Пунктом 1.6. Договору визначено, що приміщення зазначене в п. 1.1. договору належить Миролюбовій О.К. (відповідач-2) на підставі договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021.
Відповідно до п. 3.1. договору передача приміщення Орендарем і його прийняття Суборендарем та прийняття його Орендарем здійснюється згідно АПП за формою, наведеною в Додатках до даного Договору.
Згідно п. 3.7. договору приміщення вважається повернутим Орендарю з моменту підписання Сторонами АПП2 або Акта про звільнення приміщення, складеного в порядку встановленому п. 3.8. договору.
У пункті 4.1. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України (гривні ) в безготівковій формі шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендаря на підставі наданих Орендарем рахунків для оплати та Акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць.
Відповідно п. 4.2. договору за користування Приміщенням Суборендар щомісячно сплачує Орендареві орендну плату у розмірі 163 410, 00 грн. з врахуванням всіх передбачених законодавством податків. Сторони домовились, що розмір орендної плати за січень та лютий кожного року (на строк дії Договору) розраховуватиметься за формою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погоджений Сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до Договору.
Згідно із пунктом 4.4. договору орендна плата розпочинає нараховуватись із дати підписання Сторонами АПП 1 та сплачується Суборендарем по день фактичного повернення Приміщення Орендарю згідно АПП2 або акту звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 Договору.
Відповідно до пункту 4.6. договору орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяць суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування Приміщенням.
Пунктом 7.1. договору сторони домовились, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років і шести місяців.
Пунктом 7.3. договору визначено, що Суборендар має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендаря про розірвання цього договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
Відповідно до п. 11.2. договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Згідно із пунктом 11.3. договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору, акти та будь-які інші документи підписані обома Сторонами відповідно до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені печатками.
Із матеріалів справи слідує, що 07.10.2021 Орендар передав, а Суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання -передачі приміщення.
Поряд із цим, 01.06.2023 між ТОВ «Нова Пошта» (відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною (відповідач-2) укладено договір оренди нежитлових приміщень №б/н, за яким ФОП Миролюбова (орендодавець) передала, а ТОВ «Нова пошта» (орендар) прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8.
12.06.2023 між позивачем та ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною укладено додаткову угоду про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року. Відповідно до протоколу створення та перевірки КЕП додаткова угода підписана ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Також, 12.06.2023 сторонами підписано акт прийому-передачі, за яким орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А). Даний акт згідно з протоколом створення та перевірки КЕП підписаний ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, а ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Отже, звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив визнати недійсним договір оренди від 01.06.2023, як такий, що вчинений на шкоду позивачу, оскільки відповідачами під час дії договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021 та договору суборенди від 07.10.2021 недобросовісно, із зловживанням правами, укладено спірний договір без урахування прав та інтересів позивача. Відтак, позивач був позбавлений доходу, який він розраховував отримати до закінчення строку дії договору суборенди від 07.10.2021 року.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (стаття 795 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Із аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 звертала увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Стаття 3 ЦК України закріплює такі загальні засади цивільного законодавства, як принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на підставі укладеного з фізичною особою - підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 користувався нежитловим приміщенням, загальною площею 251,4 м2, за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А).
Дане нежитлове приміщення передано позивачем у суборенду ТОВ «Нова Пошта» згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 07.10.2021 № 07/10.
Водночас, 01.06.2023 між ФОП Миролюбовою О.К. та ТОВ «Нова Пошта» укладено оспорюваний договір оренди, за яким відповідач-2 передав відповідачу-1 в оренду зазначені вище нежитлові приміщення.
При цьому, 12.06.2023 між позивачем та ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною укладено додаткову угоду про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 із актом прийому-передачі щодо повернення майна з оренди, що підписані за допомогою КЕП ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, та ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Судом ураховано, що позивач під час допиту в якості свідка в судовому засіданні 08.05.2025 зазначив, що не укладав додаткову угоду від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 та не надавав згоду на підписання такої угоди. Натомість, використання його власного електронного цифрового підпису здійснено його співробітником без відома позивача.
Також, у нотаріально посвідченій заяві свідка від 12.02.2025 гр. Грищенко Юрій Федорович повідомив, що надає допомогу позивачу щодо ведення господарської діяльності, зокрема, має доступ до сейфу, де зберігаються документи та флеш-накопичувач із електронним підписом позивача. Після проведеної із ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною розмови, свідок самостійно прийняв рішення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 без погодження та дозволу позивача. При цьому, свідку не було відомо про укладений на той час договір оренди на ці ж самі приміщення між ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною та ТОВ «Нова Пошта».
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази відкриття кримінального провадження за фактом вчинення шахрайських дій щодо використання електронного цифрового підпису позивача без його відома, зокрема, для підписання додаткової угоди від 12.06.2023 до договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року.
Одночасно, матеріали справи не містять доказів визнання недійсною додаткову угоду від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
До того ж, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича від 10.02.2025 про зміну предмету позову, в якій позивач просив змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими вимогами, а саме: визнати недійсною додаткову угоду від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП Іжко О.В щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6; визнати недійсним акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 12.06.2023 відповідно договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021, між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП Іжко О.В щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6.
Суд зауважив, що заява позивача про зміну від 10.02.2025 предмету позову є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами, у той час як одночасна зміна і предмета, і підстав позову згідно зі статтею 46 ГПК України не допускається.
Також судом ураховано, що в матеріалах справи наявна копія листа від 22.06.2023 № 785 ТОВ «Нова Пошта» до позивача про отримання повідомлення від 12.06.2023 від відповідача-2 щодо розірвання договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021, укладеного між позивачем та відповідачем-2. Відтак, договір суборенди від 07.10.2021 № 07/10 вважається припиненим у зв'язку з відсутністю в позивача права користування приміщеннями. У листі вказано, що до останнього долучено акт приймання-передачі приміщення від 12.06.2023, який ТОВ «Нова Пошта» просило позивача підписати та повернути.
Даний лист направлений позивачу 22.06.2023 та отриманий останнім 27.06.2023, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0872002280857.
Утім, матеріали справи доказів незгоди позивача з отриманим повідомленням щодо припинення договору суборенди від 07.10.2021 № 07/10 або ініціювання відповідного судового спору не містять.
Крім того, відповідно до виписки з банківського рахунку Миролюбової Олени Костянтинівни в АТ «Райффайзен Банк» за період із 01.09.2021 по 23.01.2025 останній платіж від позивача з орендної плати надійшов 09.06.2023 за червень 2023 року.
При цьому, позивач зазначав про відсутність виставлених рахунків зі сторони відповідача-2 за подальші періоди. Однак, за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність спірного договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між відповідачами.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в розмірі 1476137 грн., що становлять розмір втраченого доходу за договором суборенди від 07.10.2021 № 07/10 за період липень 2023 року - квітень 2024 року, суд зауважує наступне.
Як слідує з наведеного в позовній заяві обґрунтування, позивач вважає протиправними та недобросовісними дії ТОВ «Нова Пошта» із укладення спірного договору оренди від 01.06.2023, що позбавило позивача очікуваного доходу за договором суборенди від 07.10.2021 № 07/10.
Однак, суд вважає недоведеними доводи позивача щодо недобросовісності поведінки ТОВ «Нова Пошта» із укладення спірного договору оренди від 01.06.2023, про відсутність підстав для визнання якого недійсним зазначено судом вище.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 1476137 грн. упущеної вигоди.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 19.05.2025 року.
Суддя К.В. Полякова