ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/280/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Масловського А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Ленів Олександри Василівни,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд",
про стягнення заборгованості в сумі 142 013,53 грн, з них: 134 145,60 грн - основний борг, 2695,79 грн - інфляційні втрати, 5172,14 грн - 16% річних
за участю:
від позивача: Мельник Роман Ярославович
установив: Фізична особа - підприємець Ленів Олександра Василівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 142013,53 грн, з них: 134 145,60 грн - основний борг, 2695,79 грн - інфляційні втрати, 5172,14 грн - 16% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору №01-11/2024 про надання послуг від 01.11.2024 в частині здійснення оплати за отримані послуги по навантаженню та вивантаженню вантажу на суму 134 145,60 грн. За неналежне виконання умов договору позивач здійснив нарахування інфляційні втрати та відсотки річних.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та будь-яких клопотань суду не подав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 01.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем Ленів О.В (по договору - виконавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» (по договору - замовник/по справі -відповідач) укладено Договір №01-11/2024 про надання послуг (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручає, а виконавець надає послуги по вивантаженню та навантаженню вантажу (щебінь, відсів, сіль та ін) замовника із залізничних вагонів на залізничній станції Надвірна та інших залізничних станціях, складах, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
На виконання умов договору позивач надав послуги навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів на суму 134 145,60 грн, про що складено Акт №011224-2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2024.
Згідно п. 2.1. Договору замовник проводить оплату вартості послуг згідно актів виконаних робіт, що надає виконавець за кожну партію вивантажених вагонів протягом 10-ти банківських днів з дати складання цих актів.
Відповідно до п. 4.1. договору за неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно п. 4.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п. 2.1. Договору замовник сплачує виконавцю 16 річних за користування чужими коштами.
В порушення умов договору відповідач за наданні позивачем послуги не розрахувався, в результаті чого склалась заборгованість на суму 134 145,60 грн.
За порушенням строку оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу 5172,14 грн - 16% річних та 2695,79 грн інфляційних втрат.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №01-11/2024 про надання послуг від 01.11.2024, який за правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов'язання, встановленого договором та законом зі сплати коштів , то вимога позивача про стягнення з відповідача 134145,60 грн основної заборгованість підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по договору.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 2695,79 грн - інфляційних втрат та 5172,14 грн - 16% річних.
Суд здійснивши перевірку нарахування відсотки річних та інфляційних втрат встановив, що інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання є більшими , ніж заявлено позивачем до стягнення. Розбіжність полягає у невідповідності встановленого позивачем терміну прострочення виконання зобов'язання. Принагідно, суд звертає увагу, що оскільки сторонами у Договорі виконання зобов'язання передбачено у банківських днях, то при здійсненні перевірки нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, суд врахував вимоги Закону №1591-IX, постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 16.09.2021 №93, згідно з якими з 1 квітня 2023 року запущено нову версію СЕП-4, завдяки якій послуги доступні українцям 24 години на добу 7 днів на тиждень. За наведеного після запровадження СЕП-4, в Україні скасовано поняття "банківський день", у зв'язку із чим міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі, в той час як попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні в перший робочий день.
Враховуючи, що суд не може вийти поза межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України), приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 16 % річних в сумах заявлених позивачем.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" на користь Фізичної особи - підприємця Ленів Олександри Василівни 142 013,53 грн заборгованості, з них: 134 145,60 грн - основний борг, 2695,79 грн - інфляційні втрати, 5172,14 грн - 16% річних.
Згідно з приписами п.12ч.3ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.
За правилами п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн (платіжна інструкція № 286 від 13.03.2025).
Оскільки позовна заява позивача надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не подано.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату розгляду позовних вимог (позов задоволено в повному обсязі) судовий збір в розмірі 2422,40 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Фізичної особи - підприємця Ленів Олександри Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 142013,53 грн, з них: 134 145,60 грн - основний борг, 2695,79 грн - інфляційні втрати, 5172,14 грн - 16% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" (вул. Майданська, буд.2, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593, код 42836751) на користь Фізичної особи - підприємця Ленів Олександри Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 142013,53 грн заборгованості, з них: 134 145,60 грн - основний борг, 2695,79 грн - інфляційні втрати, 5172,14 грн - 16% річних; та 2422,40 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 20.05.2025.
Суддя С. М. Кобецька