майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/101/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
прокурор: Тарасюк В.С. - діє на підставі службового посвідчення №071188 від 01.03.2023,
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишевицької сільської ради
до Фермерського господарства "Агролен ЛТД"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573520318250 (запис про інше речове право №30792222 від 15.03.2019, індексний номер 46061520).
Також прокурор просить зобов'язати Фермерське господарство "Агролен ЛТД" (код ЄДРПОУ 42570619) повернути територіальній громаді в особі Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04343748) земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 площею 30,9124 га.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
В послідуючому господарський суд ухвалою від 03.04.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
25.04.2025 до суду повернувся примірник ухвали від 03.04.2025, який направлявся відповідачу, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив.
06.05.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.
На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 29.01.2025, 04.03.2025, 03.04.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 906/101/25 відповідачем не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
У відповідності до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 06.06.2018 № 6-1961/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" передано Вишевицькій сільській раді Радомишльського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 580,5158 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вишевицької об'єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, згідно з актом приймання передачі (а.с. 24).
Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до наказу від 06.06.2018 № 6-1961/14-18-СГ передано з державної власності, а Вишевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області прийнято у комунальну власність земельні ділянки на території Вишевицької об'єднаної територіальної громади згідно з додатком.
Згідно до пункту № 10 Додатку до вказаного акту з державної у комунальну власність передано земельні ділянки, зокрема, ділянку площею 30,9124 га кадастровий номер 1825086100:02:000:0295 (а.с. 26-29).
На виконання згаданого наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.06.2018 № 6-1961/14-18-СГ Вишевицькою сільською радою 11.06.2018 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності, номер відомостей про речове право 26560404, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573520318250 (а.с. 30).
30.08.2018 від Гуленка Олександра Андрійовича до Вишевицької сільської ради надійшла заява з проханням передати земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 в оренду для створення фермерського господарства (садівництва).
В послідуючому рішенням 34 сесії VII скликання від 12.09.2018 № 550 "Про дозвіл на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства з подальшим наданням в користування на умовах оренди" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням "Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)", кадастровий номер 1825086100:02:000:0295 площею 30,9124 га на "Для ведення фермерського господарства" на умовах оренди для ведення фермерського господарства за межами с. Межирічка Вишевицької сільської ради Радомишльського району.
З метою виконання згаданого вище рішення від 12.09.2018 № 550 Вишевицька сільська рада звернулась в ліцензійну організацію для розробки проекту землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки та виготовлення технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки на земельну ділянку.
Розроблені та погоджені документації відповідно до чинного законодавства подано до Вишевицької сільської ради для розгляду та затвердження у встановленому порядку.
15.03.2019 між Вишевицькою сільською радою (орендодавець) та Фермерським господарством "Агролен ЛТД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 68-74), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1825086100:02:000:0295 (п.п. 1 договору).
Пунктом 8 договору визначено, що останній укладено на 30 років.
Згідно п.п. 15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 21 договору).
На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 15.03.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1825086100:02:000:0295, площею 30,9124 га (а.с. 75).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2019 за ФГ «Агролен ЛТД» здійснено державну реєстрацію права оренди індексний номер 46061520, номер запису про інше речове право 30792222, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573520318250 (а.с. 77-78)..
Разом з цим, цільове призначення земельної ділянки визначено, як землі запасу.
Аналогічні відомості містяться також і Державному земельному кадастрі (а.с. 60-61).
Також судом встановлено, що згідно до інформації Вишевицької сільської ради, остання не володіє інформацією щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1825086100:02:000:0295 з цільового призначення - землі запасу на цільове призначення - для ведення фермерського господарства, яка передана в користування ФГ "Агролен ЛТ" та чи був указаний проект землеустрою предметом розгляду на сесії.
Крім того, у відповідності до інформації Вишевицької сільської ради земельні торги щодо передачі права оренди ФГ "Агролен ЛТД" не проводились; ФГ "Агролен ЛТД" надано в оренду земельну ділянку на підставі заяви Г уленко О.А.
Разом з цим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ФГ "Агролен ЛТД" зареєстровано 24.10.2018 (а.с. 93-94).
В той же час договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825086100:02:000:0295 укладено 15.03.2019 не з Гуленком О.А., як фізичною особою, для створення фермерського господарства, а безпосередньо із фермерським господарством.
За таких обставин, прокурор вважає, що земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295, площею 30,9124 га надано в оренду ФГ "Агролен ЛТД" у порушення визначеної земельним законодавством процедури та без проведення земельних торгів, а тому договір оренди земельної ділянки від укладений Вишевицькою сільською радою та ФГ "Агролен ЛТД" є нікчемним, тому прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Верховний Суд звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію, за якою:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 7);
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38);
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39);
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40);
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п. 43).
В якості позивача прокурор визначив Вишевицьку сільську раду.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.ст. 1, 3 ЗК України).
З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (стаття 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Зокрема, статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Вишевицька сільська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території відповідної територіальної громади, а також суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною відповідних земель.
Факт протиправного використання земель сільськогосподарського призначення комунальної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Неконкурентне надання землі у користування не відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті З Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Аналогічне твердження міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі №916/2287/14.
Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Вишевицькою сільською радою вищевказаних вимог законодавства щодо надання в оренду земельної ділянки без проведення обов'язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Коростишівською окружною прокуратурою Вишевицькій сільській раді надіслано повідомлення за вих. № 53/1-53вих-25 від 16.01.2025 з проханням повідомити, чи має намір Вишевицька сільська рада вжити заходи щодо поновлення порушених прав та інтересів щодо захисту права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 (а.с. 82-85).
Вишевицька сільська рада, в свою чергу, повідомила Коростишівську окружну прокуратуру, що не має змоги самостійно звернутись до суду з позовом про захист порушених прав останньої, тому не заперечує проти представництва її інтересів в суді Коростишівською окружною прокуратурою.
Отже, суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
При цьому, порядок набуття права користування земельною ділянкою державної та комунальної власності чітко регламентовано земельним законодавством.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абзац перший частини першої, частина 2 статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
При цьому, ч. 2, 3 ст. 134 Земельного Кодексу України передбачає виключення, серед яких відсутня передача в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зазначена норма кореспондується зі ст. 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Разом, з цим відповідно до інформації Вишевицької сільської ради відповідне рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду ФГ "Агролен ЛТД" не приймалось, земельні торги не проводились.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012- VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 наведено висновок про те, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі.
У постанові від 17.09.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, передбаченого положеннями статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду вона мала можливість використати лише один раз (справа № 922/1830/19).
Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є проведення земельних торгів. Недотримання цієї процедури є порушенням чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.
Разом із тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19.06.2003 №973-1V "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).
У спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції чинній на момент звернення з заявою про надання земельної ділянки) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Отже, при вирішенні вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 №6-2902цс15, від 11.05.2016 №6-2903цс15, від 18.05.2016 №6-248цс16 від 30.06.2021 №917/1134/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.
Разом, з цим Гуленко О.А. зареєстрував ФГ "Агролен ЛТД" 24.10.2018, тобто до дати отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 в оренду, а саме: 15.03.2019. Отже, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку отримано не для створення фермерського господарства, а для збільшення площі земельної ділянки фермерським господарством - без проведення земельних торгів.
Окрім того, в Вишевицькій сільській раді відсутні рішення як про укладення договору оренди з ФГ "Агролен ЛТД" так і про укладення договору оренди із Гуленко О.А. для створення фермерського господарства.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У постанові від 29.09.2020 в справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: "85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА З без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. 86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс 18, пункти 69, 70).".
Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки від 15.03.2019, укладений Вишевицькою сільською радою та ФГ "Агролен ЛТД", за відсутності для цього підстав, визначених в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, за відсутності відповідного рішення сесії, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 зі справи №923/196/20).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захист права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).
Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України) (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
З урахуванням наведеного вище та зважаючи на підстави та зміст позову, фактичні обставини справи, спосіб захисту, який відповідає вимогам закону в даному випадку , на думку суду, передбачає звернення з негаторним позовом.
Як уже зазначено вище, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 від 15.03.2019 є нікчемним.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15.
У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.
Враховуючи те, що договір оренди землі від 15.03.2019 є недійсним (нікчемним), то він не породжує правових наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю, а тому користування (зайняття) відповідачем земельною ділянкою є незаконним, без встановлених законом підстав.
При цьому, у відповідності до ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушеного права є вимога прокурора про зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку власнику - Вишевицькій сільській раді.
Проаналізувавши наведені обставини справи та норми законодавства, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання Фермерського господарства "Агролен ЛТД" повернути територіальній громаді в особі Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04343748) земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 площею 30,9124 га є обґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) є похідною від вимог про розірвання договору оренди, сприяє усуненню перешкод власнику, тому також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573520318250 (запис про інше речове право №30792222 від 15.03.2019, індексний номер 46061520).
3. Зобов'язати Фермерське господарство "Агролен ЛТД" (12215, Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, с. Межирічка, вул. Космонавтів, 1, код ЄДРПОУ 42570619) повернути територіальній громаді в особі Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (12214, Житомирська область, Житомирський район, с. Вишевичі, вул. Миру, 18, код ЄДРПОУ 04343748) земельну ділянку з кадастровим номером 1825086100:02:000:0295 площею 30,9124 га.
4. Стягнути з Фермерського господарства "Агролен ЛТД" (12215, Житомирська область, Житомирський (Радомишльський) район, с. Межирічка, вул. Космонавтів, 1, код ЄДРПОУ 42570619)
- на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 6 056,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.05.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу (рек. з повід.)
3 - Коростишівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет
4 - Житомирській обласній прокуратурі на ел. пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua