61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.05.2025 Справа №905/236/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, Дніпропетровська область,
до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м. Добропілля, Донецька область,
про стягнення штрафу у сумі 289650,00грн,
без виклику сторін
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м. Добропілля, Донецька область, про стягнення штрафу у сумі 289650,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на застосування до відповідача штрафу у розмірі 289650,00грн внаслідок неправильного зазначення відповідачем маси відправленого за накладною №49555659 від 11.07.2024 вантажу, що підтверджується комерційним актом №450003/56 від 13.07.2024.
Відповідач пояснень по суті заявлених позовних вимог не подав, правом на подання відзиву на позовну заяву в розумінні ст.175 Господарського процесуального кодексу України не скористався, подав заяву від 31.03.2025, в якому просив суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.
Позивач в заяві від 01.04.2025 проти зменшення розміру штрафу заперечив.
Рух справи.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2025; розгляд справи суд здійснив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Повідомлення сторін про відкриття провадження у справі №905/236/25 суд здійснив шляхом направлення ухвали від 10.03.2025 до електронних кабінетів в системі «Електронний суд». Заперечень проти розгляду справи без виклику сторін від учасників справи не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між АТ «Українська залізниця» (перевізник) та Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» (замовник, вантажовідправник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом приєднання відповідача до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 на підставі заяви Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43895975/2020-0004 від 28.12.2020, яка відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-43895975/2020-0004 від 29.12.2020 прийнята АТ «Укрзалізниця».
Умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в наданій до матеріалів справи редакції оприлюднені на веб-сторінці позивача: httр://uz-cargo.com/contractprojects.htm 28.06.2024 та введені в дію 01.07.2024.
Предметом вказаного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).
Згідно з п.п.1.5, 1.6 договору цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п. 1.4 договору перевезення надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір діє з дня його укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті httр://uz-cargo-com/ та діє до його припинення (п. 12.1 договору).
11.07.2024 вантажовідправником, ДП «Добропіллявугілля-видобуток», зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Полонне Південно-західної залізниці було направлено за залізничною накладною №49555659, вантаж - вугілля кам'яне, марки г-газовий, вантаж у твердому вологому стані, розміщено нижче рівня бортів на 150мм, марка вугілля Г )Г2) (0-200), вантажоодержувач - ТОВ «Прикарпаття-Теплобудресурс».
При оформлені залізничної накладної №49555659 відповідачем вказано у вагоні №57578379 масу нетто 65400кг, у вагоні №57656332 - 65000кг. Вантаж у вагони завантажено вантажовідправником. Як свідчить розділ 26 накладної №49555659 маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) заводський номер №545 ВЭТ-150 В15 (вантажовідправника).
При прибутті вагонів №57578379 та №57656332 на попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці перевідником проведено перевірку маси вантажу, під час якої встановлено, що маса вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49555659 від 11.07.2024, а саме: у вагоні №57578379 фактична маса брутто склала 90550кг, тара вагону з ПД 21100кг, маса вантажу нетто за ПД 65400кг, фактична маса вантажу нетто 69450кг, що більше на 4050кг; у вагоні №57656332 фактична маса брутто склала 90050кг, тара вагону з ПД 20900кг, маса вантажу нетто за ПД 65000кг, фактична маса вантажу нетто 69150кг, що більше на 4150кг. За результатами перевірки на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №587 та №588 від 13.07.2024. Результат зважувань зафіксовано в книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, витяг з якої міститься в матеріалах справи.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 та маси вантажу, зазначеній у накладній №49555659 від 11.07.2024, засвідчена комерційним актом №450003/56, складеним 13.07.2024 на підставі актів загальної форми №587, №588 від 13.07.2024. У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» цього акту вказано, що при зважуванні вагонів у статичному режимі у присутності заст. ДС Опанасюка, агента комерційного Кузьміч, агента комерційного Здор, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер №032, що пройшли держповірку 31.01.2024, виявилось, що у вагоні №57578379 вага брутто - 90550кг, тара за документом - 21100кг, вага нетто - 68450кг, що більше вказаної в накладній ваги на 4050кг; у вагоні №57656332 вага брутто - 90050кг, тара за документом - 20900кг, вага нетто - 69150кг, що більше вказаної в накладній ваги на 4150кг. Навантаження вантажу в обох вагонах нижче бортів на 10см, марковано трьома повздовжніми борознами, поглиблень немає, маркування не порушене. Вагони бездверні, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Посипання вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. Завідувач вантажним двором за штатним розкладом відсутній.
При прибутті вагонів №57578379 та №57656332 на станцію призначення Полонне Південно-західної залізниці на підставі комерційного акту станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/56 від 13.07.2024 проводено комісійне переважування вагонів №57578379 та №57656332.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів за результатами перевірки вантажу станцією призначення Полонне Південно-західної залізниці вагони видані одержувачу за складеним новим комерційним актом №341709/1 від 25.07.2024, в якому зазначено, що при зважуванні вагонів на справних 150-т тензометричних вагонних вагах ст. Полонне, заводський №139, повірених 17.06.2024, в присутності в.о. ДС Марчука В.Г., агента комерційного Яремчук Т.І., агента комерційного Цимбалюка Ф.В., виявлено: вагон №57578379 - Б-90380кг, Т/пер-21920кг, Н-68460кг, що більше на 3060кг, №57656332 - Б-90340кг, Т/пер.-21840кг, Н-68500кг, що більше на 3500кг. При повторному зважуванні маса брутто вищевказаних вагонів і тара вагонів підтвердились. В технічному відношенні вагони справні, навантаження вантажу нижче рівня бортів на 100мм, марковано трьома повздовжніми борознами, маркування не порушено, доступу до вантажу не було.
Вказані обставини стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з цим позовом.
Розглядаючи позов по суті, суд виходить з такого.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником; маса вказується у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність, ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. На електронну накладну накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладної №49555659 від 11.07.2024 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_1 , а саме у вагоні №57578379 - 65400кг, у вагоні №57656332 - 65000кг.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно із ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ст.129 Статуту залізниць України).
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (ст.129 Статуту залізниць України).
За змістом наведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Як встановлено судом при прибутті на попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 на 150т електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер №032, повірених 31.01.2024. Під час перевірки виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №49555659, про що складено комерційний акт №450003/56 від 13.07.2024, в якому зазначено, що при контрольному зважуванні вагонів у статичному режимі в присутності заст. ДС Опанасюка, агента комерційного Кузьміч, агента комерційного Здор виявилось: у вагоні №57578379 вага брутто - 90550кг, тара за документом - 21100кг, вага нетто - 68450кг, що більше ваги вказаної в документі на 4050кг; у вагоні №57656332 вага брутто - 90050кг, тара за документом - 20900кг, вага нетто - 69150кг, що більше ваги вказанної в документі на 4150кг. Навантаження вантажу в обох вагонах нижче бортів на 10см, марковано трьома повздовжніми борознами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагони бездверні, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Посипання вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. У разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Судом встановлено, що комерційний акт №450003/56 від 13.07.2024 складений та підписаний заступником ДС Опанасюком О.М, агентами комерційними ОСОБА_2 та Здор Ю.Ю.
У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту зазначено, що посада завідуючий вантажним двором за штатним розкладом відсутня.
Опанасюк О.М. є заступником начальника станції, який відповідно до п.1.4 посадової інструкції, на період відсутності начальника станції виконує його обов'язки та набуває відповідних прав, а отже, є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
У зв'язку з відсутністю на станції Нижньодніпровськ-Вузол по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п.10 Правил складання актів видано наказ №425 від 01.09.2023 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів», за яким призначено відповідальними особами, що мають право підпису комерційних актів, зокрема, агентів комерційних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Матеріали справи містять посадову інструкцію означених осіб.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/56 від 13.07.2024 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Після прибуття вагонів №57578379 та №57656332 на станцію призначення Полонне Південно-західної залізниці на підставі комерційного акту станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/56 від 13.07.2024 проведено комісійне переважування вагонів. У результаті зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що зазначено в накладній №49555659, а також невідповідність відомостей, указаних в комерційному акті №450003/56 від 13.07.2024 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, фактичним даним, що виявились під час перевірки маси вантажу на станції призначення.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, факт виявленої невідповідності маси вантажу станцією призначення Полонне Південно-західної залізниці зафіксовано комерційним актом №341709/1 від 25.07.2024 в якому зазначено, що при зважуванні вагонів на справних 150-т тензометричних вагонних вагах ст. Полонне, заводський №139, повірених 17.06.2024, в присутності в.о. ДС Марчука В.Г., агента комерційного ОСОБА_4 , агента комерційного ОСОБА_5 , виявлено: вагон №57578379 - Б-90380кг, Т/пер-21920кг, Н-68460кг, що більше документа 3060кг, №57656332 - Б-90340кг, Т/пер.-21840кг, Н-68500кг, що більше проти документа на 3500кг. При повторному зважуванні маса брутто вагонів і тара вагонів підтвердились. В технічному відношенні вагони справні, навантаження вантажу нижче рівня бортів на 100мм, марковано трьома повздовжніми борознами, маркування не порушено, доступу до вантажу не було.
Доказів того, що комерційний акт №341709/1 від 25.07.2024 з боку залізниці підписано не належними особами, суду не надано.
Станцією призначення Полонне Південно-західної залізниці вагони були видані одержувачу за складеним новим комерційним актом №341709/1 від 25.07.2024.
Зважування маси вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т електронно-тензометричних вагах ЗВВТ Дніпровська дирекція залізничних перевезень заводський №032, повірених 31.01.2024, огляд-перевірка 10.07.2024. Відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні для зважування.
Разом з цим, зважування маси вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 на станції призначення Полонне Південно-західної залізниці здійснювалось на 150т тензометричних вагонних вагах станції Полонне заводський №139, повірених 17.06.2024.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 Дніпровська дирекція залізничних перевезень дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 31.01.2024, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту зважувального приладу (ЗП) станції Полонне, міжповірочний інтервал ЗП 6 місяців; інтервал між повірками ЗП 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, ваги відповідають вимогам ДСТУ.
Вказане свідчить, що станом на дату складання комерційного акту від 13.07.2024 №450003/56 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства. Разом з цим, зважувальний прилад на дату складання комерційного акту№341709/1 від 25.07.2024 також був повірений.
Таким чином комерційний акт від 13.07.2024 №450003/56 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно зі ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з приписами ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, з подальшими змінами, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Норми недостачі або надлишку маси для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, розраховуються від маси нетто.
Надлишок вантажу у вагонах №57578379 та №57656332 перевищує вказану норму.
У накладній №49555659 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Добропілля Донецької залізниці до станції Полонне Південно-західної залізниці у вагонах №57578379 та №57656332 становить 28965,00грн.
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 289650,00грн, виходячи з формули (28965 х 5)+(28965 х 5).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив його арифметичну правильність та відповідність фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 289650,00грн є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Розглядаючи заяву відповідача про зменшення штрафу, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення п.24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним відповідачем порушенням суд не вбачає. Штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків залізниці та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.
Відповідно до ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення (ст.ст.2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності, що має місце у даному випадку, фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За ч.2 ст.216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У заяві про зменшення штрафу відповідач посилається на те, що основним споживачем вугілля ДП «Добропіллявугілля-видобуток» є державні теплові електричні станції ПАТ «Центренерго». Внаслідок ведення бойових дій протягом 2023-2024 років були втрачені, зруйновані чи пошкоджені Вуглегірська ТЕС, Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС. У звязку з цими подіями відповідач втратив можливість реалізовувати свою продукцію і, як наслідок, отримувати грошові кошти. Донецькою торгово-промисловою палатою були засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) внаслідок бойових дій, що підтверджується Сертифікатом № 1400-24-0854 від 26.04.2024.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП. ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Наданий відповідачем сертифікат №1400-24-0854 про форс-мажорні обставини з датою настання 11 квітня 2024 року та датою закінчення 26 квітня 2024 року. Тоді як, предметом розгляду є перевезення здійснене у липні 2024 року, та жодним чином не може наданий відповідачем сертифікат засвідчити події у інший період. З чого слідує, що відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили, у спірний період перевезення за накладною №49555659. Більш того, наданий сертифікат засвідчує зобов'язання в розрізі договору про поставки вугілля Трипільській ТЕС, одержувачем за спірним перевезенням є ТОВ «Прикарпаття-Теплобудресурс» в рамках договору поставки вугільної продукції №535-24 від 02.07.2024 року. Особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином. В той же час, в даному випадку відповідачем порушено зобов'язання в частині зазначення у залізничній накладній маси відправленого вантажу.
У даному випадку саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Водночас відповідачем не доведено наявність об'єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
З урахуванням правомірності та доведеності матеріалами справи позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 289650,00грн, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, м. Добропілля(з), проспект Шевченка, б.2, код ЄДРПОУ 43895975) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у сумі 289650,00грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3475,80грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суд склав та підписав 19.05.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова