вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1191/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті груп", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" збитки в розмірі 78274,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України не здійснив реєстрацію податкових накладних по господарських операціях за договором поставки нафтопродуктів №СК12/68 від 27.10.2022, чим завдав позивачу збитків, оскільки останній не зміг реалізувати право щодо податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Ухвалу суду від 19.03.2025 про відкриття провадження у справі, у якому запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дати відкриття провадження у справі подати відзив, отримано доставлено відповідачеві в електронний кабінет - 20.03.2025 о 08:15 год., що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 20.03.2025, відповідно останній день строку на подання відзиву є 04.04.2025.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови та порядок поставки товару, виконання/невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків.
Так, судом встановлено, що 27.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник) було укладено договір поставки № СК12/68, відповідно до п. 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передавати покупцю у власність товар (нафтопродукти), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п.2.1 договору).
Ціна 1 літра товару - згідно накладних за товар (п.3.1 договору).
Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п.3.2 договору).
Згідно п.4.1 договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п.4.2 договору).
При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1 договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку-фактури на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним (п.4.3. договору).
Після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скетч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару (п.4.5.1 договору).
Після отримання оплати товару, постачальник впродовж одного робочого дня відправляє покупцю скетч-картки, видаткові накладні та специфікації. Номер експрес-накладної (ТТН) покупець отримає по електронній пошті (п.4.6.3 договору).
Представник покупця, що має повноваження (довіреність або право на отримання кореспонденції, матеріальних цінностей або документів на Новій Пошті) повинен забрати відправлення впродовж 5 днів. Отримавши відправлення представник покупця перевіряє кількість, номенклатуру, номінал скетч-карток на відповідність видаткової накладної, підписує видаткові накладні і специфікації та по одному екземпляру повертає постачальнику Новою Поштою (послуга Зворотна доставка документів) (п.4.6.4 договору).
Якщо відправлення не було отримане, то воно повертається продавцю, а покупець відшкодовує постачальнику вартість відправки та повернення в розмірі 100,00 грн. (п.4.6.5 договору).
Згідно п.4.6.6 договору - якщо покупець під час отримання товару виявить дефектність, не відповідність кількості, номіналу товару, він зобов'язується протягом двох днів повідомити (електронною поштою) про це постачальника. Повідомлення має містити наступні відомості: номер та дата видаткової накладної, вид палива, номер скретч-карток.
Після спливу зазначеного строку для повідомлення, або надання недостатньої інформації для розгляду претензії, претензії до продавця про дефектність, не відповідності кількості, номіналу товару - не приймаються (п.4.6.7 договору).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скетч-картки) (п.5.1 договору).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п.5.4 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору.
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього Договору (п.6.3 договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п.7.1 договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2 договору).
Згідно п. 8.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку (п. 8.1 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1 договору).
Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах (п.10.2 договору).
Згідно п. 10.3 цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення (п.10.3 договору).
На підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо здійснення оплати позивачем надані платіжні інструкції: № 2299 від 27.10.2022 на суму 155100,00 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 10146,73 грн; № 2549 від 29.11.2022 на суму 205000,00 грн, у т.ч. ПДВ 7% - 13411,21 грн, №2095 від 29.08.2023 на суму 328300,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 54716,67 грн.
Також позивач надав докази реєстрації податкових накладних за жовтень 2022 року (дата подання 18.11.2022), за листопад 2022 року (дата подання 20.12.2022).
Матеріалами справи підтверджується, що реєстрація податкової накладної №107 від 29.08.2023, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" зупинена відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач звернувся до відповідача із претензією, у якій вимагав щодо негайного виконання норм Податкового кодексу України, в якій просив надати письмові пояснення з яких причин не була здійснена реєстрація податкових накладних, та здійснити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
У відповідь на претензію відповідач надав лист №126 від 22.09.2023, у якому вказує, що склав на направив податкові накладні для їх реєстрації в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з тим, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №56075 від 31.08.2023 стосовно Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" прийнято рішення про "відповідність платника податку критеріям ризиковості", реєстрація всіх податкових накладних, поданих на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", зупинена.
Позивач звернувся до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області із запитом про надання інформації, у якому просило підтвердити чи спростувати інформацію надану Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" у відповіді на претензію, а саме: чи вчиняло Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" дії для реєстрації податкових накладних в ЄРПН по вказаним у запиті накладним; чи було прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №56075 від 31.08.2023; згідно яких саме критеріїв було прийнято рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" критеріям ризиковості?; чи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" подавало скаргу на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в ЄРПН №56075 від 31.08.2023 року?; чи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" подавало на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №75061/6/04-36-18-03-09 від 09.11.2023, у якій зазначено, що 31.08.2023 за результатами проведеного аналізу ПН, розгляду фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, Комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, щодо віднесення (внесення) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (код 39821153), що відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку (коди податкової інформації, який є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку: 12,13).
Позивач зазначає, що станом на дату подачі позову реєстрація податкових накладних не здійснена. Позивач стверджує, що оскільки реєстрація податкових накладних за жовтень та листопад 2022 року здійснена так і не була, а також зупинена реєстрація податкової накладної за серпень 2023 року, та в подальшому її реєстрація також не відбулась, то вказаними умисними діями відповідач спричинив позивачу збитки, так як позивач не зміг включити суми ПДВ за вищевказаними оплатами, згідно платіжних інструкцій, до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору в даній справі.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, (пункт 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу У країни).
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 78274,61 грн посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року було поставлено позивачу товар, який оплачений наявними у справі платіжними інструкціями на загальну суму 688400,00 грн, з яких ПДВ 78274,61 грн. Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару у жовтні-листопаді 2022 року на загальну суму 360100,00 грн (ПДВ 23557,94 грн) матеріали справи не містять.
В матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію податкової накладної №107 від 29.08.2023 на суму 328300,00 грн (ПДВ 54716,67 грн), складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" проте реєстрація зупинена.
Доказів, які б підтверджували вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заходів для виключення його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також доказів реєстрації податкових накладних, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного господарський суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 78274,61 грн.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1541930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:
"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.
У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".
При цьому господарський суд враховує, що приписами статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на дати поставок) передбачене право у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на дати поставок) позивач мав би можливість використати податковий кредит для зменшення податкового зобов'язання протягом 365 днів, який вже сплив.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78274,61 грн. збитків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення збитків - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф. 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті груп" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23-Ф, ідентифікаційний код 40490694) збитки у розмірі 78274,61 грн (сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят чотири грн 61 коп) та судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.05.2025
Суддя О.М. Крижний