20.05.2025 м. Дніпро Справа № 908/1394/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Тако» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/1394/24 (суддя Левкут В.В.), повний текст рішення складено 10.10.2024
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Тако», м. Дніпро
про стягнення 161979,25 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
07.05.2024 Концерн «МТМ» через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ВКП «Тако» 161979,25 грн основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період 01.11.2021-31.01.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 71205681.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами з 01.11.2021 вважається укладеним Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії щодо нежитлових приміщень, які належать відповідачу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, буд. 5. Позивач стверджує, що у період з 01.11.2021 по 31.01.2024 відповідачу фактично надано послуги теплопостачання на суму 161?979,25 грн, проте останній зобов'язання з оплати не виконав, що спричинило утворення заборгованості. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вказану суму заборгованості та просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ВКП «Тако» на користь Концерну «МТМ» 161979,25 грн основного боргу.
Стягнуто з ТОВ «ВКП «Тако» на користь Концерну «МТМ» 2422,40 грн судового збору.
Позов задоволено у повному обсязі, оскільки нарахування позивачем умовно-постійної частини тарифу було правомірним, відповідач не надав доказів спростування позовних вимог або підтвердження оплати заборгованості, а також не довів наявність підстав для звільнення від виконання зобов'язань за договором.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку та просить: встановити ТОВ «ВКП «Тако» додатковий строк для подачі доказу - листа Концерну «МТМ» від 29.05.2024 вих. № К-328/п; скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Концерну «МТМ» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; усі судові витрати покласти на позивача.
Апелянт вважає незаконним та необґрунтованим рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/1394/24, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до винесення несправедливого судового акта. Судом без належної правової оцінки були прийняті як встановлені факти, що не підтверджені належними доказами, при цьому обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не були повністю з'ясовані.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції необґрунтовано визнав факт надання послуг теплопостачання на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які не містять конкретизації щодо об'єкта відповідача;
- судом проігноровано те, що нежитлове приміщення відповідача було фактично відключене від централізованої системи теплопостачання ще у 2016 році, що підтверджується спільними актами з участю представників позивача. Наявність автономної системи опалення та пломбування запірної арматури унеможливлюють отримання теплової енергії в заявлений період;
- суд не надав належної оцінки доказам відповідача, зокрема технічній документації, актам обстеження, попереднім договорам та офіційним відповідям теплопостачальної організації, якими підтверджуються відсутність теплової енергії у приміщенні, суттєві розбіжності в площах, тарифах і тепловому навантаженні, що прямо впливає на обґрунтованість позовних вимог;
- позивачем не було подано належного розрахунку умовно-постійної частини тарифу, не обґрунтовано вихідні дані, не вказано формули, джерело інформації або узгодження з відповідачем. Надана таблиця нарахувань не містить офіційних реквізитів і не підтверджує фактичний обсяг постачання теплової енергії конкретно на об'єкт відповідача.
Додатково, позивач у розрахунках використав теплове навантаження, яке суттєво перевищує погоджене у попередньому договорі між сторонами, що є порушенням договірних умов і призвело до завищення суми боргу. Також у розрахунках не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку розподілу теплової енергії, зокрема Методики Мінрегіону та відповідних постанов КМУ, що унеможливлює визнання таких вимог правомірними;
- судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, подане у встановленому порядку разом з відзивом. Це позбавило відповідача можливості реалізувати процесуальні права - надати усні пояснення та додаткові докази, що є істотним порушенням принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 42, 252 ГПК України;
- на думку апелянта, мотивувальна частина судового рішення носить поверхневий і формальний характер, здебільшого складається з копіювання тексту позовної заяви та норм закону без належної правової оцінки фактичних обставин справи й заперечень відповідача, що суперечить вимогам ст. 263, 269 та 277 ГПК України. Рішення не відповідає принципам законності, обґрунтованості, добросовісності та справедливості.
З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/1394/24 як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» є суб'єктом природної монополії та має обов'язок забезпечувати споживачів тепловою енергією за наявності технічних можливостей.
ТОВ «ВКП «Тако» на праві власності належать нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3 в будинку № 5 по вул. Інженера Купера в місті Запоріжжя, про що свідчить Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За доводами позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 за адресою: вул. Інженера Купера, буд. 5 в м. Запоріжжя, нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3, є укладеним концерном «Міські теплові мережі» (позивачем) та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Тако» (відповідачем) з 01.11.2021.
Як стверджує позивач, на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 теплопостачальна організація відпустила відповідачу теплову енергію за період з період з 01.11.2021 по 31.01.2024 на загальну суму 161979,25 грн, що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період та детальним розрахунком нарахувань.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
4. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (ОСББ) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно з ч. 7 ст. 14 зазначеного Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори. Постанова № 1022 від 08.09.2021 внесла зміни до цих Правил, які з 01.10.2021 діють у новій редакції. Вони регулюють відносини між постачальником теплової енергії та споживачем (індивідуальним або колективним), визначають вимоги до якості послуги, порядок обліку та оплати. Послуга надається виключно на договірних засадах згідно з типовими договорами, передбаченими Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка «Новини», «Всі новини», «Місто»).
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «МТМ» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ВКП «Тако» є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку № 5 по вул. Інженера Купера в м. Запоріжжі, співвласники якого не приймали рішення щодо вибору моделі організації договірних відносин відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У зв'язку з цим, а також ураховуючи, що 02.10.2021 Концерн «МТМ» оприлюднив на своєму вебсайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання, а повідомлення про це було розміщене також на сайті Запорізької міської ради, і з урахуванням того, що протягом 30 днів з дати оприлюднення співвласники не обрали модель договірних відносин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та ТОВ «ВКП «Тако» вважається укладеним індивідуальний публічний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 згідно із вимогами чинного законодавства та умовами Типового договору.
Судом також встановлено, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до будинку № 5 на вул. Інженера Купера в м. Запоріжжі, де розташовані належні ТОВ «ВКП «Тако» нежитлові приміщення, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок і закінчення опалювальних сезонів 2021- 2024 років, а доказів відключення приміщень відповідача від мережі опалення не надано.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Надані до матеріалів справи докази свідчать, що нежитлова будівля № 5 по вул. Інженера Купера в м. Запоріжжі приладом обліку теплової енергії не обладнана. Запірна арматура на воду у будівлю перекрита, подача теплоносія на нежитлові приміщення не відбувається. Сторонами даний факт не оспорюється.
Відповідно до умов Договору та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика № 315), обсяг спожитої теплової енергії визначається за показаннями вузлів комерційного обліку або розрахунково, а її розподіл між споживачами здійснюється щомісячно на підставі загального обсягу споживання у будинку, з урахуванням потреб на опалення приміщень, загальнобудинкових потреб та транзитних мереж, за правилами і формулами, встановленими у розділах VII-VIII Методики.
Місцевим господарським судом також було встановлено, що для опалювальних сезонів 2021- 2024 років Концерном «МТМ» були розраховані та затверджені двоставкові тарифи на теплову енергію, що включають умовно-змінну ставку (оплата за фактичне споживання тепла протягом опалювального періоду) та умовно-постійну ставку (оплата за приєднане теплове навантаження незалежно від споживання). Розподіл послуги між споживачами здійснюється за показаннями вузлів обліку або, за їх відсутності, пропорційно площі приміщення згідно з Методикою № 315.
Плата за послугу з постачання теплової енергії при двоставковому тарифі складається з умовно-змінної частини (під час опалювального сезону) та умовно-постійної частини (протягом року). Умовно-постійна частина для вбудованих приміщень розраховується пропорційно опалюваній площі на основі теплового навантаження будівлі. Нарахування теплових втрат проводиться згідно з правилами обліку теплової енергії, де втрати враховуються на ділянці мережі між теплопостачальною організацією та споживачем, якщо вузол обліку не встановлений на межі мереж.
Згідно з законодавством, зокрема статей 526, 530, 610, 629, 714 ЦК України, статей 193, 275 ГК України та умовами Типового індивідуального договору (п.п 5, 11, 32, 34, 38), виконавець зобов'язаний надавати послугу з постачання теплової енергії відповідної якості та обсягу, а споживач - своєчасно і повністю оплачувати її відповідно до встановлених строків; договір є обов'язковим до виконання, а його порушення вважається неналежним виконанням зобов'язань.
Суд першої інстанції встановив, що Концерн «МТМ» надав ТОВ «ВКП «Тако» послугу з постачання теплової енергії на суму 161?979,25 грн у період з 01.11.2021 по 31.01.2024 за договором № 71205681, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Доказів заперечень щодо нарахувань або оплати боргу відповідач не надав. Вимоги позивача визнані обґрунтованими, позов задоволено.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ВКП «Тако» підлягають відхиленню як необґрунтовані з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, норми чинного законодавства та усталену судову практику.
По-перше, рішення суду першої інстанції ґрунтується на належних та допустимих доказах, зокрема первинних документах бухгалтерського обліку, виставлених рахунках та даних вузла обліку, які підтверджують нарахування послуг з постачання теплової енергії у сумі 161?979,25 грн.
У свою чергу, відповідач не спростував ці докази, не надав жодного документального підтвердження оплати заборгованості або законних підстав для звільнення від неї. Суд надав належну оцінку зібраним доказам згідно зі ст. 86 ГПК України та виклав мотиви прийнятого рішення.
Щодо доводів апелянта про фактичне відключення нежитлового приміщення від мереж теплопостачання, слід зазначити, що нарахування проводилось виключно за умовно-постійною частиною тарифу, яка є платою за підтримку готовності до надання послуги та не залежить від факту споживання теплової енергії. Наявність або відсутність споживання в період з 01.11.2021 по 31.01.2024 не впливає на правомірність таких нарахувань, що прямо передбачено Порядком № 416, затвердженим НКРЕКП.
Це означає, що умовно-постійна частина тарифу - це фіксована щомісячна плата, яку споживач зобов'язаний сплачувати незалежно від фактичного споживання теплової енергії. Вона розраховується на основі приєднаного теплового навантаження (тобто здатності будівлі споживати певну кількість тепла - у Гкал/год) і покриває такі витрати теплопостачальної організації:
- на підтримання системи в робочому стані (наприклад, ремонт, обслуговування мереж і обладнання);
- на готовність до постачання тепла (навіть якщо фактично тепло не споживається);
- на адміністративні витрати, збут, персонал тощо.
Ці витрати не залежать від обсягу використаної теплової енергії, на відміну від умовно-змінної частини, яка нараховується за кожну фактично спожиту Гкал тепла.
Посилання апелянта на нібито необґрунтованість тарифів та теплового навантаження також є безпідставними, адже умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії визначається як щомісячна абонентська плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (Гкал/год) і розраховується за формулою: плата = приєднане теплове навантаження Ч тариф на 1 Гкал/год Ч кількість місяців.
Приєднане теплове навантаження встановлюється на підставі технічної документації або договору, а тариф затверджується НКРЕКП. Наприклад, за приєднаного навантаження 0,12 Гкал/год і тарифу 10 000 грн/Гкал/год/місяць, щомісячна плата становитиме 1 200 грн.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не звертався до теплопостачальної організації із запереченнями щодо виставлених рахунків, не надав доказів оскарження відповідних нарахувань та не вказав на недостовірність зазначених у них даних.
Додаткові докази, подані ТОВ «ВКП «Тако» разом з апеляційною скаргою, колегія суддів відхиляє, адже апелянтом не наведено поважних причин не можливості подання таких нових доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що в силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України, завданням судочинства є справедливе та своєчасне вирішення спорів, що повинно переважати над іншими міркуваннями.
Як передбачено ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані вчасно, не приймаються, окрім випадків, коли є об'єктивні обставини, що унеможливлюють їх подання, і тягар доведення цих обставин лежить на стороні, яка подає доказ.
Тому, якщо доказ не був поданий до суду першої інстанції, сторона повинна обґрунтувати винятковість ситуації та навести докази неможливості подання в строк з об'єктивних причин. В іншому ж випадку, прийняття до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних причин порушує норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників процесу і неупередженості суду.
Щодо процесуальних зауважень апелянта, в матеріалах справи відсутні докази порушення принципів змагальності чи права на участь у судовому засіданні. Всі процесуальні права сторін були забезпечені, відповідач мав можливість надати письмові пояснення (відзив на позовну заяву), докази та клопотання.
Подання клопотання про виклик сторін не позбавляє суд права розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності перешкод, визначених ГПК України. Відсутні й підстави для переходу судом апеляційної інстанції до розгляду справи в загальному позовному провадженні, адже приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аргумент апелянта про поверхневість мотивувальної частини судового рішення також не заслуговує на увагу, оскільки рішення містить повний аналіз доказів, посилання на правові норми та обґрунтовані висновки щодо правомірності заявлених вимог, що відповідає вимогам статей 236, 238 та 263 ГПК України.
Отже, апеляційна скарга не містить переконливих підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Судом належно досліджено всі обставини справи, дотримано процесуальних вимог, а нарахування заборгованості здійснено відповідно до закону. Підстав для перегляду рішення в апеляційному порядку не вбачається.
5. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
6. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Тако» - залишити без задоволення.
Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/1394/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Тако».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов