15.05.2025 м. Дніпро Справа № 904/1217/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 (суддя Євстигнеєва Н.М.) про забезпечення позову по справі
за заявою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
до особи, яка може отримати статус учасника справи Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (ідентифікаційний код 00168076; вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000)
про забезпечення позову до його пред'явлення, -
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.
18.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову до його пред'явлення і просить:
1. Зупинити дію рішення Наглядової ради АТ «Дніпроважмаш» від 13.03.2025 (протокол № 444), яким його було звільнено з посади директора.
2. Заборонити державним реєстраторам вносити зміни щодо керівництва АТ «Дніпроважмаш» у держреєстр.
Підставою звернення до господарського суду з заявою про забезпечення позову є необхідність запобігти потенційним негативним наслідкам незаконного звільнення ОСОБА_2 з посади директора АТ "Дніпроважмаш".
Мотиви незгоди ОСОБА_2 з рішенням ОСОБА_3 ради полягають в порушенні процедури проведення засідання Наглядової ради, яке відбулося через месенджер Telegram без належної ідентифікації учасників та результатів голосування, що суперечить внутрішнім положенням товариства щодо використання електронного документообігу з КЕП.
Рішення про звільнення ОСОБА_2 було прийняте за відсутності пропозицій профільного комітету з питань призначень та визначення винагороди, що порушує положення Статуту та внутрішнього регламенту товариства. За наявною у ОСОБА_2 інформацією, засідання Наглядової ради взагалі не проводилось, а рішення прийнято одноосібно головою ради, що ставить під сумнів його легітимність. Крім того, рішення про його звільнення суперечить умовам укладеного контракту та не базується на об'єктивній оцінці результатів випробувального терміну. Застосовані підстави для звільнення не узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України, Закону "Про акціонерні товариства" та Статуту товариства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 у даній справі заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його пред'явлення - задоволено.
Зупинено дію рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Днпроважмаш», оформленого Протоколом засідання № 444 від 13.03.2025, справжність підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), зокрема але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, а також нотаріусам, посадовим особам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом державної реєстрації/суб'єктом державної реєстрації прав, посадовим особам Міністерства юстиції, його територіальних органів, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація, нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, проводити реєстраційні дії стосовно Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код: 00168076; вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000) щодо зміни відомостей про керівника (директора) товариства, зміни керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» та ОСОБА_1 оскаржують її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просять: скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» зводяться до наступного:
- ухвала про забезпечення позову винесена з порушенням норм ГПК України, зокрема ч. 1 ст. 137, яка містить вичерпний перелік заходів забезпечення позову, серед яких відсутній такий захід, як зупинення дії рішення Наглядової ради акціонерного товариства. Такий захід не передбачений ані ГПК, ані будь-яким іншим законом чи міжнародним договором, що має силу закону в Україні. Верховний Суд у низці постанов (у т.ч. у справах № 910/4445/21, № 916/493/22, № 918/1012/23) підтвердив недопустимість подібних заходів забезпечення;
- заяву про забезпечення позову подав ОСОБА_2 , який на момент подання вже був звільнений з посади директора рішенням Наглядової ради від 13.03.2025 (протокол № 444), нотаріально посвідченим. Він не є ані акціонером, ані засновником чи посадовою особою товариства, тому не має належного процесуального статусу для участі у справі, зокрема, для подачі заяви про забезпечення позову в корпоративному спорі;
- дії ОСОБА_2 мають характер рейдерських - попри своє звільнення, він самовільно утримує керівництво підприємством, блокує реєстрацію нового директора ( ОСОБА_6 ), виводить активи підприємства, ігнорує волю акціонерів і Наглядової ради. Також у реєстрі незаконно з'явився запис про заборону реєстраційних дій, внесений приватним нотаріусом на підставі постанови виконавця у справі про стягнення коштів, що прямо суперечить законодавству. Фактично заходи забезпечення дублюють вже наявну в державному реєстрі заборону на реєстраційні дії. Тобто на момент винесення ухвали відсутня реальна потреба в судовому забезпеченні, що суперечить принципу доцільності та необхідності таких заходів;
- ТОВ «НВФ «Дніпротехсервіс» володіє 40,43% акцій АТ «Дніпроважмаш» і є його ключовим акціонером. Продовження перебування ОСОБА_2 у керівництві шкодить правам акціонерів, призводить до фінансових збитків, накопичення заборгованості перед працівниками (50 млн грн) і державою (200 млн грн), вже спричинило відкриття справ про банкрутство підприємства;
- судом першої інстанції не враховано зміни обставин та не досліджено наявність фактичної правової підстави для вжиття заходів забезпечення, що прямо порушує принцип справедливого судочинства, рівності сторін та неупередженого розгляду справ.
На підставі наведеного, апелянт вважає ухвалу Господарського суду від 20.03.2025 незаконною, такою, що підлягає скасуванню, а вжиті заходи забезпечення позову такими, що втратили підставу, порушують права третіх осіб і не відповідають меті забезпечення позову, визначеній чинним законодавством.
У зв'язку з цим ТОВ «НВФ «Дніпротехсервіс» просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржувану ухвалу та поновити порушені права акціонера, недопустити зловживання правом та судовим процесом для досягнення незаконної мети.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , акціонер АТ «Дніпроважмаш» (власник 24,4227% статутного капіталу) та член Наглядової ради, викладає комплекс доводів, які на його думку, свідчать про незаконність, необґрунтованість і надмірність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 про забезпечення позову ОСОБА_2 .
Апелянт наголошує, що зазначене рішення ухвалене на підставі недостовірної інформації, яка була навмисно подана позивачем з метою введення суду в оману та перешкоджання реалізації правомірних рішень Наглядової ради Товариства. Без належного з'ясування обставин справи суд фактично заблокував процес управління підприємством, що дозволило ОСОБА_2 незаконно зберегти посаду директора, попри його звільнення на законних підставах. Такі дії суперечать положенням Статуту АТ «Дніпроважмаш» та Закону України «Про акціонерні товариства», якими передбачено виключну компетенцію Наглядової ради щодо призначення та звільнення виконавчого органу. Апелянт прямо вказує, що суд втрутився у його корпоративні права як члена Наглядової ради та акціонера, чим порушив ст. 254 ГПК України, яка гарантує право на апеляційне оскарження рішень, що зачіпають права та інтереси особи.
ОСОБА_1 підкреслює, що обраний судом захід забезпечення позову є неспівмірним, надмірним і незаконним. Ухвала забороняє не лише зміну керівництва у межах спірного питання, а й будь-які інші реєстраційні дії, що фактично паралізує корпоративне управління, що суперечить ст. 137 ГПК України та численній практиці Верховного Суду, згідно з якою заходи забезпечення позову мають бути пропорційними, обґрунтованими та не порушувати прав інших осіб, не залучених до спору (зокрема, постанова ВС від 13.01.2022 у справі № 918/531/22 та від 19.06.2019 у справі № 761/39266/17). Верховний Суд неодноразово наголошував, що забезпечення позову не може підміняти собою вирішення справи по суті. Заборона вчиняти реєстраційні дії щодо зміни керівництва порушує корпоративні права інших акціонерів та органів управління, та фактично ставить керівника поза межі контролю товариства.
Апелянт також наводить низку додаткових обставин, які, на його думку, свідчать про сплановане рейдерське захоплення АТ «Дніпроважмаш» за сприяння судових і реєстраційних механізмів. Зокрема, йдеться про:
- незаконне внесення до ЄДР запису про заборону реєстраційних дій 19.03.2025 ще до ухвалення відповідного судового рішення, що свідчить про координовані дії зацікавлених осіб;
- недопущення до підприємства керівного складу, включаючи Голову Наглядової ради ОСОБА_4 , першого заступника директора ОСОБА_6 та інших працівників, що задокументовано в їхніх письмових поясненнях, наданих правоохоронним органам. Ці дії мали місце вже 13.03.2025 - тобто до ухвалення судом будь-яких рішень;
- блокування корпоративного управління та маніпуляції судовими процедурами, що, на переконання апелянта, вказує на спробу незаконної узурпації контролю над Товариством.
У зв'язку з вищевикладеним, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.03.2025 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування фактичних обставин та доказів, і яка порушує його особисті права як акціонера та члена Наглядової ради. Він наголошує на необхідності відновлення балансу інтересів сторін, корпоративного порядку управління та недопущення фактичного захоплення Товариства особою, повноваження якої були правомірно припинені.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 не скористався наданим йому процесуальним законодавством і судом правом подати відзив на апеляційну скаргу.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Як зазначалося вище, 18.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (до його подання), предметом якого буде вимога про визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ «Дніпроважмаш», оформленого протоколом від 13.03.2025 № 444, яким було припинено повноваження директора ОСОБА_2 та призначено новим директором ОСОБА_6 .
Справжність підписів на рішенні членів Наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
В межах забезпечення позову заявник просить зупинити дію цього рішення та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, посадовим особам органів влади й акредитованих суб'єктів вчиняти реєстраційні дії щодо зміни директора, внесення змін про наглядові органи товариства та тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від посади.
Обґрунтовуючи заяву, заявник посилається на те, що рішення про звільнення ОСОБА_2 було прийнято з порушенням чинного законодавства та Статуту товариства: засідання проводилось дистанційно через месенджер Telegram без належної ідентифікації членів ради, без дотримання вимог щодо електронного документообігу та без попереднього розгляду відповідним комітетом питань про звільнення і призначення директора. Також у заявника є сумніви щодо фактичного проведення засідання, оскільки, за його інформацією, рішення було прийнято одноособово головою Наглядової ради ОСОБА_4 .
Заявник наголошує, що призначення ОСОБА_2 на посаду директора було здійснено згідно з рішенням Наглядової ради від 21.02.2024 (протокол № 429), контракт укладено 22.02.2024, а виконання обов'язків розпочато з цієї ж дати. Контракт визначає строк дії, умови праці та припинення трудових відносин.
АТ «Дніпроважмаш» подало до суду заперечення, в якому зазначило, що позов підлягає розгляду не в господарському суді, оскільки йдеться про спір із трудових правовідносин. Крім того, заява не відповідає вимогам ГПК України: не зазначено предмет позову, відсутнє обґрунтування способу забезпечення, не вказано ціну позову, не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення та доказів, що підтверджують загрозу невиконання рішення суду в майбутньому.
Таким чином, перед судом постало питання щодо наявності законних підстав для вжиття заходів забезпечення у вигляді зупинення дії рішення Наглядової ради від 13.03.2025 та заборони реєстраційних дій щодо зміни керівництва та наглядових органів АТ «Дніпроважмаш», що саме і є предметом розгляду вказаної заяви.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі № 924/433/19.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ «Дніпроважмаш», оформленого Протоколом засідання від 13.03.2025 № 444, справжність підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Суд першої інстанції встановив, що заходи забезпечення позову, запропоновані заявником, не порушують обмежень, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України, оскільки вони стосуються корпоративних прав, що пов'язані з предметом спору. Метою таких заходів, на думку місцевого господарського суду, є забезпечення матеріально-правових інтересів позивача та попередження можливих труднощів у виконанні судового рішення. На думку суду першої інстанції не вжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову, відповідач та інші особи матимуть можливість на підставі рішення наглядової ради, законність якого має оскаржити заявник в судовому порядку, до прийняття рішення у справі, здійснювати юридично значимі дії, що значно ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В той же час, суд вважає, що заходи забезпечення не призведуть до порушень інтересів відповідача та інших осіб, а дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.
Судом також зазначено, що обрані заходи мають тимчасовий характер і не призведуть до значних матеріальних втрат для АТ та інших осіб. Тому суд визнав такі заходи адекватними, а також такими, що відповідають нормам ГПК та забезпечать виконання судового рішення у разі його прийняття на користь позивача.
Проте, колегія суддів ЦАГС не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається (див. постанови Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20)
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
Таким чином, особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її необхідність, надавши докази фактичних обставин, які підтверджують доцільність вжиття відповідних заходів. Господарський суд при вирішенні цього питання зобов'язаний оцінити:
- обґрунтованість, розумність і адекватність заявлених вимог;
- зв'язок між заходом забезпечення та предметом позову;
- імовірність утруднення або невиконання рішення без забезпечення;
- баланс інтересів сторін.
Самого лише припущення про можливе ухилення відповідача від виконання рішення - недостатньо, адже доказування має спиратися не на припущеннях, а на підтвердженні фактів. Збір доказів є обов'язком сторін, і лише у винятках - суду. Наявність відповідних обставин вважається доведеною, якщо подані докази є більш вірогідними, ніж ті, що їх спростовують.
Таким чином, забезпечення позову можливе лише у випадку, якщо без цього буде ускладнено або унеможливлено захист прав позивача в межах одного провадження.
У матеріалах даної справи відсутні належні докази, які підтверджували б наявність реального ризику, що без вжиття заходів забезпечення буде неможливо або істотно ускладнено захистити право позивача.
Припущення заявника про можливе ухилення відповідачем від виконання рішення або спроби зміни керівництва, які можуть мати вплив на спір, не є достатніми. Заявник мав довести, що:
- внесення змін до ЄДР прямо та безповоротно унеможливить ефективний розгляд його позову;
- без забезпечення позову він не зможе реалізувати право на справедливий суд;
- зміна в керівництві унеможливить виконання судового рішення в межах поточного провадження.
Такі обставини судом першої інстанції не були належно досліджені та встановлені.
Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі, доказів вчинення відповідачем на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вже була зареєстрована заборона на вчинення реєстраційних дій (внесення змін реєстраторами та нотаріусами до відомостей щодо директора АТ «Дніпроважмаш», складу засновників, змін до статуту та інших відомостей відносно боржника), а саме - «Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, 19.03.2025 16:09:51, 1002249960051001044, Кравченко О.О., Приватний нотаріус Кравченко О.О., внесена за постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з боржника. Це означає, що реальної потреби у вжитті додаткових заходів забезпечення не існувало, а судовий захід фактично дублює уже чинну заборону, що суперечить принципу мінімального втручання та необхідності забезпечення позову.
Обраний місцевим господарським судом захід є непропорційним і надмірним, оскільки він забороняє не лише зміну керівника, а й усі можливі реєстраційні дії, незалежно від їх зв'язку із суттю спору. У такий спосіб суд заблокував корпоративне управління, порушивши права акціонерів, членів Наглядової ради та інших заінтересованих осіб, які не є стороною спору. Це прямо суперечить практиці Верховного Суду, згідно з якою заходи забезпечення позову мають бути співмірними, обґрунтованими та не порушувати права третіх осіб.
Колегія суддів також враховує той факт, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/857/25 відкрито провадження у справі про банкрутство АТ «Дніпроважмаш», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також запроваджено процедуру розпорядження майном строком на 170 днів. У межах цієї ухвали господарським судом було призначено розпорядником майна боржника Усачова Олега Миколайовича, який відповідно до КУзПБ, зобов'язаний забезпечити охорону та ефективне використання майна боржника, вести реєстр вимог кредиторів, здійснювати аналіз фінансового стану підприємства, організовувати збори кредиторів тощо.
Однак ухвала суду першої інстанції у справі № 904/1217/25, яка встановлює заборону на вчинення державними реєстраторами будь-яких реєстраційних дій стосовно АТ «Дніпроважмаш», є прямою перешкодою для реалізації законних повноважень арбітражного керуючого. Така заборона не ґрунтується на вимогах статей 136 та 137 ГПК України, є неспівмірною з метою забезпечення позову та не відповідає принципам пропорційності, адже фактично блокує передбачену законом процедуру банкрутства, що суперечить нормам процесуального та матеріального права.
Заборона на державну реєстрацію змін не є адекватним заходом у межах заявлених немайнових вимог. Такий захід:
- порушує баланс інтересів сторін, зокрема інтереси кредиторів боржника;
- фактично блокує реалізацію судового рішення у справі про банкрутство;
- виходить за межі забезпечення саме позовних вимог, що стосуються правомірності дій посадових осіб або внутрішніх рішень товариства.
Колегія суддів вважає відсутнім зв'язок між обраним заходом забезпечення (заборона реєстраційних дій) і предметом можливого майбутнього позову, оскільки заявником не доведено, а судом не встановлено, що внесення змін до ЄДР щодо розпорядника майна прямо порушить чи унеможливить захист прав позивача. Натомість таке обмеження створює ризики втрати активів боржника, унеможливлює контроль з боку арбітражного керуючого та суперечить положенням КУзПБ.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції застосовано захід, який по суті прирівнюється до задоволення позову (збереження статусу-кво для особи, яка вже не має повноважень) без розгляду справи по суті. Це суперечить ч. 11 ст. 137 ГПК України, яка прямо забороняє забезпечення позову у спосіб, що означає вирішення спору без його розгляду. На думку судової колегії, місцевий господарський суд перевищив свої повноваження, фактично втрутившись у виключну компетенцію Наглядової ради щодо призначення та звільнення керівника виконавчого органу, як це передбачено ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства». Судовий орган не має повноважень скасовувати чи призупиняти рішення органів управління товариства без належної оцінки правомірності самого рішення, що має відбуватись лише в межах розгляду справи по суті.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29, 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Ураховуючи викладене, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 про вжиття заходів забезпечення позову є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує права інших осіб, не відповідає меті забезпечення позову, належної реалізації процедури банкрутства, передбаченій законодавством, та підлягає скасуванню апеляційним судом.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи його законність та обґрунтованість з урахуванням наявних у справі та додатково поданих доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин, які були визнані встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом Дніпропетровської області при постановленні ухвали від 20.03.2025 у справі № 904/1217/25 не було дотримано вимог ст. 137 ГПК України щодо критеріїв застосування заходів забезпечення позову, про що йшлося вище.
У зв'язку з цим, керуючись ст. 275, 277 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та АТ «Дніпроважмаш», скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 у справі № 904/1217/25 та відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» та ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 у справі № 904/1217/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.05.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов