20 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4652/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" (вх.№484Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 (суддя Т.О.Пономаренко, повне рішення складено 19.02.2025) у справі №922/4652/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ;
про стягнення безпідставно збережених коштів, -
25.12.2024 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрпошта", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 47 503,49 грн. з яких: орендна плата у сумі 41 888,15 грн. за період 09.07.2022 - 04.11.2024, 3% річних у сумі 1 393,45 грн. за період 16.07.2022 - 04.11.2024, інфляційні втрати у сумі 4 221,89 грн. за період липень 2022 р. - жовтень 2024 р., а також стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4652/24 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 41 888 (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 15 коп. за період з 09.07.2022 по 04.11.2024, 3% річних у сумі 1393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 45 коп. за період з 16.07.2022 по 04.11.2024, інфляційні втрати у сумі 4 221 (чотири тисячі двісті двадцять одна) грн. 89 коп. за період з липня 2022 року по жовтень 2024 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 заяву представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Акціонерне товариство "Укрпошта" не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4652/24 та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає таке:
- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення щодо задоволення вимог про повернення безпідставно збережених коштів, які відповідач мав сплатити за користування нежитловими приміщеннями після спливу терміну дії договорів позички, не врахував факту, що фактично майно власнику не поверталося, акти повернення майна сторонами не підписувалися, оскільки обидві сторони на підставі п.5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 вважали договір позички продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану;
- враховуючи вимоги статті 827 Цивільного кодексу України, до договору позички мали бути застосовані положення глави 58 цього Кодексу, якою регулюються відносини найму (оренди) майна;
- пункт 5 Постанови №634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону);
- враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, що строк дії спірного договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану, а також приписи Постанови № 634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1907 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця;
- отже, спірний договір діяв з 01.08.2019 по 04.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі до договору позички від 01.08.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, приміщення були повернуті відповідачем позивачу 04.11.2024;
- положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 04.11.2024, і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму орендної плати (09.07.2022-04.11.2024). Отже, спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 у справі №922/4652/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4652/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4652/24. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
26.03.2025 позивач через систему Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі № 922/4652/24 залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечено вказує про таке:
- відповідно до ч. 1 ст. 835 ЦК України, п. 5.1. та 5.5. договору, договір припинив свою дію 01.07.2022. Відповідач після припинення дії договору, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України та п. 3.1.7. договору, зобов'язаний повернути комунальне майно позивачу;
- застосування ч.1 ст.764 ЦК України до спірних правовідносин, на яке посилається апелянт, суперечить п.3 ч.2 ст.833 ЦК України та п.3.1.7. договору щодо зобов'язання відповідача протягом 7 (семи) днів з моменту припинення дії договору, повернути за актом передане майно позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна;
- враховуючи наявність спеціальної норми, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону № 157-ІХ щодо прямої заборони на передачу комунального майна у безоплатне користування договір не може бути поновлений на строк, який був раніше встановлений договором відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України;
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, всупереч п.3.1.7. договору, не повернув позивачу за актом приймання-передачі передане в позичку майно протягом 7 днів із моменту припинення дії договору, отже у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями як на підставі умов договору позички, так і на підставі Закону, а отже відповідач зберіг (набув) за рахунок позивача кошти, які мав би сплатити за користування зазначеними нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим з нього відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу підлягають стягненню безпідставно збережені кошти.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2025, у зв'язку із виходом у відставку судді Терещенко О.І. для розгляду справи №922/4652/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
Вказане рішення було опубліковано на сайті Харківської міської ради та знаходиться у вільному доступі.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, 01.08.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позичкодавцем) та Акціонерним товариством “Укрпошта» (користувачем) було укладено договір позички №1916.
Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору є безоплатне користування майном. Право на укладання договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 №1623/19 “Про комунальну власність м. Харкова».
Об'єктом договору позички нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6 загальною площею 88,3 кв.м у житловому будинку ліпи “А-4» (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 314-А, та знаходиться на балансі КП “Жилкомсервіс» (далі - балансоутримувач) (п.1.2.договору).
Позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених в цьому договорі строком на 2 роки 11 місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку (п.1.3.договору).
Майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п.1.4.договору).
Згідно з п.2.1. договору позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього договору. Прийом і передача оформляється двостороннім Актом прийому - передачі (додаток), який є невід'ємною частиною договору.
Користувач зобов'язаний прийняти передане майно протягом 10 днів після підписання цього договору та здійснити відображення майна в обліку користувача в порядку та на умовах, визначених законодавством (п.3.1.1.договору).
Відповідно до п.3.1.7. договору користувач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору, користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
Згідно з п. 5.1. договору цей договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
У разі припинення або розірвання цього договору, здійснені користувачем поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння йому шкоди, компенсації не підлягають (п.5.4.договору).
Дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено договір (п.5.5.договору).
Згідно Акту приймання-передачі б/н від 01.08.2019, який є додатком до договору, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6 у житловому будинку ліпи “А-4» загальною площею 88,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 314-А.
Позивач зауважує на тому, що з 01.02.2022 введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до ч.2 ст.9 якого передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку забороняється. Зі змісту зазначеної статті, а також системного тлумачення інших норм Закону, вбачається, що користування нерухомим майном комунальної власності може здійснюватися виключно на засадах платного користування, шляхом укладення в порядку, передбаченому чинним законодавством України, договору оренди.
Проте, після 08.07.2022 відповідач не вчинив будь-яких дій, спрямованих на повернення нерухомого майна (нежитлових приміщень) за договором та продовжував користуватися спірним майном шляхом розміщення відділення поштового зв'язку, тим самим надаючи своїм клієнтам (споживачам) відповідні послуги та отримуючи дохід від такої господарської діяльності.
Лише 04.11.2024 за Актом приймання-передачі б/н відповідач повернув, а позивач прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6 у житловому будинку ліпи “А-4» загальною площею 88,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 314-А.
Як стверджує позивач, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Тож, на думку позивача, відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором та не були своєчасно повернуті і зазначені безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Розмір коштів, які за висновком позивача безпідставно збережені відповідачем, визначений позивачем з розрахунку орендної плати за користування таким майном згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 та становить 41888,15 грн за період 09.07.2022 - 04.11.2024.
Також позивачем на вищезазначену суму нараховано відповідачу до сплати в порядку статті 625 Цивільного кодексу 3% річних у сумі 1 393,45 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024 та інфляційні втрати у сумі 4 221,89 грн за період липень 2022 - жовтень 2024.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, погодився із доводами позивача та дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем у період з 09.07.2022 по 04.11.2024 нежитловими приміщеннями 1-го поверху №1-:-6 у житловому будинку ліпи “А-4» загальною площею 88,3 кв.м, розташованими за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 314-А, без достатніх на те правових підстав, відтак позовні вимоги Управління в частині стягнення з АТ "Укрпошта" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з АТ »Укрпошта» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 41888,15 грн за користування майном.
Отже предметом доказування є обставини, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав користування спірним майном (нежитловими приміщеннями) в світлі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, статті 827 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою). Відтак, до Договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
В даному випадку, спірний договір позички укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності.
Отже, відносини щодо спірного майна регулюються, між іншим, нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Під час укладення договору сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 №2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".
Проте, 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що спірний договір було укладено сторонами на термін з 01.08.2019 по 01.07.2022, до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону №157-ІХ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема Указом від 16.11.2022 №2738-ІХ дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, тобто до 19.02.2023.
Отже, закінчення строку спірного договору (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
Так, у пункті 5 Постанови №634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови №634 від 27.05.2022).
Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов: - строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; - відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-ІХ.
Отже пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Матеріали справи свідчать, що балансоутримувач не повідомив відповідачу про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону. В даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому Договір позички продовжує свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова Кабінету Міністрів України як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади:
“Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії».
Тобто, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після набрання законної сили Законом України “Про оренду державного та комунального майна», позивач не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Управління за період з моменту припинення дії договору позички взагалі не зверталося до Товариства з будь-якою вимогою щодо повернення майна та не виставляло рахунки за користування майном тощо. Лише 24.08.2023 листом №4686 Управління проінформувало Товариство стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро, у відповідь на що, Товариство підтвердило готовність щодо участі у торгах.
Така відсутність активних дій додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування майном без укладення нового договору.
Таким чином, враховуючи встановлені колегією суддів обставини, зокрема, що строк дії спірного договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану, а також приписи Постанови №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1887 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Тож, колегія суддів зазначає, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 04.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі до договору позички від 04.11.2024, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
Позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, адже підстава (договір), в розумінні положень ст.1212, не відпала (договір продовжував свою дію до моменту повернення нерухомого майна позивачу - 04.11.2024).
З огляду на викладене, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 04.11.2024, і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму орендної плати (09.07.2022 - 04.11.2024).
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, можна дійти до висновку про відсутність підстав для стягнення спірних грошових коштів (орендної плати) відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач протягом спірного періоду використовував передане йому в позичку майно без належних правових підстав, у зв'язку з чим, суд першої інстанції безпідставно застосував в даному випадку положення статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнув з відповідача в порядку даної норми 41888,15 грн.
Отже, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41888,15 грн безпідставно збережених коштів задоволенню не підлягає.
Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 41888,15 грн не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 393,45 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024 та інфляційних втрат у сумі 4 221,89 грн за період липень 2022 - жовтень 2024.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Таким чином місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4652/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; код ЄДРПОУ: 21560045) 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко