20 травня 2025 року м. Харків Справа № 905/573/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 327 Д/1)
на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 04.07.2024, суддя Сковородіна О.М.)
у справі №905/573/24
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф", Донецька область, м. Лиман,
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" , Харківська область, селище Вирішальний,
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО", Донецька область, м. Лиман,
до відповідача-4: ОСОБА_1 , м. Донецьк, пр. Ілліча,
до відповідача-5: ОСОБА_2 , м. Харків,
про солідарне стягнення 4 588 711,76 грн,
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф"; до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф"; до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО"; до відповідача-4 ОСОБА_1 ; до відповідача-5 ОСОБА_2 про солідарне стягнення: заборгованості за кредитом в розмірі 3 702 000,00 грн. - задоволено; заборгованості за відсотками в розмірі 886 711,76 грн. - задоволено.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним договором № 010/3-КБ/4484 від 02.07.2021р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/3-КБ/1573 від 07.09.2017р. 3 702 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 886 711,76 грн. заборгованості за відсотками та витрати на оплату судового збору у розмірі 55 064,54 грн.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Одночасно апелянтом подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас, апелянтом подане клопотання про відстрочення від сплати судового збору у зв'язку з перевищенням його розміру 5% річного доходу відповідача, в обґрунтування якого останній посилається на те, що із довідок Форми ОК-5 та Форми ОК-7 від 30.01.2025 Пенсійного фонду України, відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 30.01.2025 за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 з 2023 року і по теперішній час не має жодних доходів, а також перебуває за кордоном, що підтверджується відмітками в паспорті, а також іншими документами, доданими до цього клопотання (фотографії проїздного документа без імені, закордонні розрахункові документи (чеки) про сплату їжі та напоїв у період з 02.02.2025 по 04.02.2025 італійською мовою без імені, квиток громадського транспорту від 06.05.2023 напрямку Комо-Мілан без імені).
Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2025 для розгляду справи № 905/573/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Плахов О.В., Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 327 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 було залишено без руху. Постановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме, подати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору на суму 82 596,81грн; нову заявуклопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування.
Суд встановив, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом 24.06.2024, повний текст якого складений 04.07.2024, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 24.07.2024.
Тоді як апелянтом подано апеляційну скаргу 15.02.2025.
З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш ніж на 6 місяців.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення, ухвали в справі та позовну заяву останній не отримував, оскільки перебуває з серпня 2022 року за кордоном, а також на те, що зі змістом оскаржуваного рішення першої інстанції останній ознайомився лише 03.02.2025 з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).
Судом апеляційної встановлено, що місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції (зокрема, копії оскаржуваного судового рішення) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідало відомостям відповіді Департаменту цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики України від 29.04.2024 №10431/0/2-24/3, наданою на виконання ухвали господарського суду Донецької області щодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка наявна в матеріалах справи, однак остання поверталася до суду першої інстанції з причин "за відсутністю адресата за вказаною адресою".
Таким чином, вказане свідчить про те, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, матеріали справи та поданої апеляційної скарги також не містять доказів реєстрації скаржником місця проживання за іншою адресою, в тому числі за кордоном України.
Надані скаржником докази (фотографії проїздного документа без імені, закордонні розрахункові документи (чеки) про сплату їжі та напоїв у період з 02.02.2025 по 04.02.2025 італійською мовою без імені, квиток громадського транспорту від 06.05.2023 напрямку Комо-Мілан без імені, копії сторінок паспорту (в тому числі з відміткою про перетин повітряного кордону в м. Стамбул (Туреччина) 23.07.2023) не свідчать про зміну останнім місця реєстрації як станом на дату винесення оскаржуваного судового рішення, так і на час подання апеляційної скарги.
ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.
Згідно з усталеною практикою Суду вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Тобто, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному (касаційному) порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного (касаційного) оскарження з поважних причин.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що звернення з апеляційною скаргою у строк більше ніж 6 місяців з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, за відсутності наведених у заяві поважних причин, з посиланням на відповідні докази непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасну реалізацію права щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, не може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Щодо клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд встановив відсутність обставин застосування у даному випадку положень п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір".
У зв'язку із касаційним оскарженням постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, справа №905/573/24 05.03.2025 надіслана до Верховного Суду.
05.03.2025 від АТ "Райффайзен Банк" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, зазначає, що з 18.04.2024 апелянту достеменно відомо, що АТ "Райффайзен Банк" звернувся з позовом до суду, отримавши від представника банку на свою електронну пошту info.volov@gmail.com відповідні документи. Також АТ "Райффайзен Банк" посилається на те, що 16.12.2023 ОСОБА_1 було надано до банку опитувальник "Проведення уточнення інформації щодо ідентифікації та вичення клієнта в Райффайзен Оналйн", де він указав місце проживання: 63824, Харківська обл., Борівський район, с. Підлиман, вул. Підлиманівська, будинок 25, корпус А.
З огляду на викладене, просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у даній справі.
06.03.2025 від апелянта до Східного апеляційного суду надійшла заява про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Гребенюк Н.В., Плахова О.В., Тихого П.В. від розгляду справи №905/573/24.
Також 06.03.2025 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду до ухвалення судового рішення у справі та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24.
Як зазначає апелянт, ним була надана інформація щодо прибутків за період 2001-2024 років і відсутність в цих довідках інформації за 2023, 2024 роки свідчить про відсутність доходів у зазначених періодах.
Щодо заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що повний текст рішення йому не вручено; вважає, що повернення процесуальних документів із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Також апелянт посилається на те, що у 2022 році виїхав за кордон з причин, що пов'язані з введенням воєнного стану.
11.03.2025 від АТ "Райффайзен Банк" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, зазначає, що апелянт не виконав вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025.
На думку позивача, у новій заяві ОСОБА_1 не навів нових обгрунтувань, а лише просить суд переоцінити раніше надані ним пояснення щодо необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він перебуває за кордоном.
13.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №905/573/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Гребенюк Н.В., Плахова О.В., Тихого П.В. від розгляду справи №905/573/24. Постановлено передати матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Гребенюк Н.В., Плахова О.В., Тихого П.В. від розгляду справи №905/573/24 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 року, такою суддею визначено Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду Гребенюк Н.В., Плахова О.В., Тихого П.В. від розгляду справи №905/573/24.
Розглянувши нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до вимог частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки цією статтею не визначено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом 24.06.2024, повний текст якого складений 04.07.2024, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 24.07.2024.
Тоді як апелянтом подано апеляційну скаргу 15.02.2025.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш ніж на 6 місяців.
В обґрунтування нового клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт фактично не наводить інших підстав неможливості своєчасного подання апеляційної скарги, а повторно зазначає про його перебування з 2022 року за кордоном (без надання інших доказів на підтвердження зазначеного) і неотримання поштової судової кореспонденції.
Судом апеляційної встановлено, що місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак остання поверталася до суду першої інстанції з причин "за закінченням терміну зберігання".
Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.
Відсутність активних дій з боку апелянта у зазначений період у розумінні положень процесуального закону свідчить про недотримання ним принципу розумності строків та належної обачності, що не підтверджує обґрунтованість підстав для поновлення процесуального строку.
Виявлення незгоди сторони із судовим рішенням (у тому числі з обставин, які, на переконання скаржника, були неналежним чином встановленіне встановлені судом, зокрема, за наслідком дослідження наявних в матеріалах справи доказів) не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження за відсутності доведеності наявності об'єктивних та непереборних обставин на звернення з апеляційною скаргою.
Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про відсутність у наведеному випадку існування об'єктивно непереборних причин неможливості звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду у встановлений законом строк.
Судом апеляційної інстанції враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, може мати наслідком порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13.
Колегія суддів враховує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 46- 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Відповідно до частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене та враховуючи, що апелянтом на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху було надано нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, натомість причини, наведені в ньому, визнано судом апеляційної інстанції неповажними, судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, клопотання апелянта про відстрочення від сплати судового збору не підлягає розгляду.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 254, 255, п.4 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Відмовити ОСОБА_1 (вх. № 327 Д/1) у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 та повернути апеляційну скаргу.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий