08 травня 2025 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/1735/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» (вх. №411) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 у справі №5023/10655/11 (922/1735/24)
за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 40873173)
про стягнення коштів,-
в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"
Позивач, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром», в якій просить суд стягнути з останнього 6 772 589,26 грн, з яких: 5181286,80 грн - попередня оплата по договорами про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 915 557,97 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 350 143,43 грн - штраф за прострочення понад 30 днів, 325 601,06 грн - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1735/24) позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» 6 452 495,21 грн, з яких: 5 181 286,80 грн - попередня оплата по договорам про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 908 762,40 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 350 143,43 - штраф за прострочення понад 30 днів, 12 302,58 грн - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» судовий збір у розмірі 77 429,94 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором в частині поставки товару, а отже позивач обґрунтовано просив стягнути суму попередньої оплати по договорам про закупівлю та штрафу. Місцевий суд зменшив розмір пені та 3% річних як безпідставно нарахованих.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що:
- суд першої інстанції не дослідив, що невиконання умов Договору про закупівлю №3 від 14.09.2021 спричинена форс-мажорними обставинами;
- відповідач не порушив умов Договору про закупівлю №4 від 17.09.2021, оскільки позивач не надав відповідачу належним чином оформленої заявки, як це визначено п.7,8 Договору №4;
- суд неправомірно нарахував 3% річних, оскільки відповідач не отримав від позивача будь-яких вимог про повернення попередньої оплати разом з описом вкладення;
- місцевий суд не зменшив розмір штрафних санкцій на 90%, як того просив відповідач та не врахував звітність відповідача за 2022 рік.
14.03.2025 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтуванні свого відзиву вказує, що:
- форс-мажор мав місце після настання строку поставки. Згідно з п. 7 Договору про закупівлю №3, останнім днем поставки був 10.02.2022, тоді як війна почалась 24.02.2022;
- позивач здійснив передплату по Договору про закупівлю №4, що вже вважається заявкою на постачання товару та свідчить про готовність позивача прийняти товар;
- в матеріалах справи наявний трекінг з сайту Укрпошта, в якому наявна інформація, що лист повернутий на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 08.05.2025 з'явився представник Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева". Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином.
На початку судового засідання, колегією суддів встановлено надходження на адресу суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» про призначення судово-економічної експертизи для вирішення питання про наявність/відсутність економічних підстав для зменшення розміру неустойки (пені/штрафу).
Проведення експертизи просить доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», витрати покласти на відповідача і поставити експерту наступні питання:
- чи підтверджується документально розрахунок пені, штрафу та 3% річних, нарахованих за невиконання договорів про закупівлю, укладених в рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021?
- чи підтверджується документально завдання збитків позивачу порушенням зобов'язання за договорами про закупівлю, укладених в рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021? Якщо так, який розмір збитків завдано позивачу?
- чи є нараховані штрафні санкції надмірно великими порівняно зі збитками позивача (якщо вони дійсно завдані)?
- чи підтверджується документально з огляду на фінансові та податкові показники господарської діяльності відповідача наявність кризовості фінансового стану підприємства та чи існує ризик припинення господарської діяльності та подальша ліквідація відповідача, як суб'єкта господарювання, у випадку стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому обсязі?
Разом з тим, 01.05.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
З приводу заявленого клопотання колегія суддів зазначає таке.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
За наведених обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Згідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з того, що клопотання про призначення судової експертизи не подавалось відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, останнє повинно відповідати вимогам, передбаченим приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції.
Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Оскільки висновок експерта, як результат задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи є доказом по справі, який не був досліджений судом першої інстанції, а відтак є додатковим (новим), останній приймається судом апеляційної інстанції виключно в разі обґрунтування неможливості його подання до місцевого господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Таким чином, з боку відповідача потребує доведенню неможливість подання відповідного клопотання про призначення судової експертизи до суду першої інстанції.
Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів звертає увагу, що відповідачем жодного разу не було зазначено про необхідність застосування спеціальних знань, так і про існування обставин, що унеможливлюють проведення відповідної експертизи, що свідчить про існування у останнього можливості ініціювання проведення судової експертизи в ході розгляду справи у суді першої інстанції. Більш того, при поданні відповідного клопотання відповідачем не було зазначено жодного вмотивованого обґрунтування неможливості подання даного клопотання про призначення експертизи до суду першої інстанції, як обов'язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для відмови в його задоволенні.
У запереченнях позивача від 01.05.2025 також міститься прохання здійснити заміну найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрнікельхром" (ТОВ "ВКФ "Укрнікельхром").
Відповідно до ст. 90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження та найменування юридичної особи (ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Згідно з ч.1 ст.11 вказаного Закону, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі, відповідачем здійснено зміну найменування юридичної особи та перейменовано з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрнікельхром" (ТОВ "ВКФ "Укрнікельхром").
Відповідно до ч.1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що зміна назви сторони у справі не тягне за собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.
За встановлених вище обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала за необхідне здійснити заміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрнікельхром" (ТОВ "ВКФ "Укрнікельхром") у цій справі.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.
24.06.2021 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" (постачальник, відповідач) було укладено Генеральний Договір поставки №503дп (Гендоговір), відповідно до п.1.1. якого Підписанням цього Гендоговору Сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку №1 до цього Гендоговору (далі - Договори про закупівлю). У порядку та на умовах , визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний Товар.
Відповідно до п.1.2 Генерального договору партією Товару за Договором про закупівлю є кількість і асортимент Товару, що визначені кожною окремою заявкою Покупця за Договором про закупівлю (далі - Заявка) чи безпосередньо в Договорі про закупівлю.
Згідно з п.2.1 Генерального договору покупець укладає Договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з Постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дії його пропозиції та строку дії Гендоговору, Договори про закупівлю є невід'ємними частинами цього Гендоговору.
Відповідно до п.2.2 Генерального договору договір про закупівлю укладається за формою, визначеною в Додатку 1 до цього Гендоговору. Істотні умови Договорів про закупівлю визначені у цьому Гендоговорі, окрім умов щодо конкретного обсягу поставки, умов надання забезпечення виконання Договору про закупівлю, ціни за одиницю Товару та ціни Договору про закупівлю, що визначаються у Договорі про закупівлю за результатами конкурсу (відбору).
Згідно з п.3.1 Гендоговору ціна за одиницю Товару зазначається в Договорі про закупівлю та включає в себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються Постачальником , вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов'язані з виконанням цього Гендоговору (включаючи Договори про закупівлю). Ціна Товару визначається в національній валюті України.
Відповідно до п.4.1 Генерального договору поставка товару, включаючи його завантаження, перевезення та розвантаження, здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника у місці поставки - приміщення Покупця за адресою: 61001, Слобідський р-н, вул.Плеханівська,126, м.Харків, (якщо інше місце не зазначено у відповідному Договорі про закупівлю), розрахунок у строк відповідно до Заявок Покупця і Договору про закупівлю.
Згідно з п.4.4 Гендоговору датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів. Первинний документ окрім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством , повинен містити посилання на номер та дату Договору про закупівлю та відповідний номер та дату Заявки (за наявності Заявки), згідно з якою здійснюється поставка Товару.
Відповідно до п.5.1 Договору Сторони за неналежне виконання своїх зобов'язань за Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовам цього Гендоговору.
Згідно з п.5.3 Договору за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та зобов'язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.5.4 Генерального договору сплата штрафних санкцій (неустойки , штрафу, пені), відсотків за користування коштами , а також відшкодування битків не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю). Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) нараховуються протягом усього періоду порушення.
Згідно з п.6.1 Договору цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року - в частині можливості укладання Договорів про закупівлю, закупівлі Товару у рамках Гендоговору та виконання Договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань до повного виконання зобов'язань за цим Гендоговором.
Відповідно до п.1.1 Договору цей Гендоговір не є попереднім договором чи договором про спільну діяльність. Саме укладання цього Гендоговору не є закупівлею, не передбачає оплату Покупцем Товарів до/без укладання відповідного Договору про закупівлю.
Згідно з п.7.5 Генерального договору постачальник підписанням цього Гендоговору визнає та підтверджує, що :
1) Товар належить Постачальнику на праві власності чи іншому відповідному чи речовому праві та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь - якими фізичними та /або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь - якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України;
2) укладання та виконання Постачальником цього Гендоговору та Договору про закупівлю не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, зокрема, щодо отримання та наявності усіх необхідних чинних дозволів, ліцензій та погоджень, а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Гендоговору та Договору про закупівлю не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його статутних документів чи його інших локальних актів.
У разі, якщо протягом строку дії Гендоговору та Договору про закупівлю будуть мати місце зміни умов (обставин), передбачених у підпунктах 1-2 вище, Постачальник зобов'язаний письмово повідомити про це Покупця, що не перевищує 14 календарних днів з дати настання таких змін.
В рамках зазначеного Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №2 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 703 500,00 грн., ПДВ - 140 700,00 грн, разом з ПДВ 844 200,00 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №2, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №2 поставка здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська, 126.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №2 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 25.10.2021 №5915, що підтверджується банківською випискою за 25.10.2021, та платіжною інструкцією від 15.12.2021 №7175 здійснено оплату Товару на загальну суму 844 200,00 грн.
23.12.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №231201, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 834 351,00 грн.
Позивач вказує, що в порушення умов Договору про закупівлю №2 від14.09.2021, відповідачем не здійснено поставку Товару на загальну суму 9 849,00 грн.
В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №3 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 4 161 000,00 грн, ПДВ - 832 200,00 грн, разом з ПДВ 4 993 200,00 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №3, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №3 поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська ,126.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №3 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 12.11.2021 №6361 та від 04.02.2022 №616 здійснено оплату Товару на загальну суму 4 993 200,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено поставку товару згідно умов Договору про закупівлю №3 на загальну суму 4 993 200,00 грн.
В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №4 від 17.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 227998,50 грн, ПДВ - 45599,70 грн, разом з ПДВ 273598,20 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №4, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №4 сторонами погоджено періодичність поставок: "за Заявками Покупця".
Відповідно до п.8 Договору про закупівлю №4 постачальник зобов'язаний поставити партію товару у строк відповідно до Заявки Покупця , але не довш ніж 5 робочих дні з моменту подання Заявки.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №4 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 17.11.2021 №6482 та від 22.12.2021 №7434 здійснено оплату Товару на загальну суму 273 598,20 грн.
18.11.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №181101, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 19 454,40 грн.
29.12.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №291201, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 178 237,80 грн.
Позивач вказує, що в порушення умов Договору про закупівлю №4 від 17.09.2021, відповідачем не здійснено поставку Товару на загальну суму 178 237,80 грн.
З метою досудового врегулювання спору ДП "Завод імені В.О Малишева" на адресу ТОВ "ВКФ "Укрніхпром" направлено претензію від 08.02.2024 №002-16/013/627 з вимогою повернути кошти, сплачені на виконання умов Договорів про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, у загальній сумі 5 181 286,80 грн та сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов'язання по поставці Товару у розмірі 1 265 701,40 грн.
Однак, як зазначає позивач, вищезазначені претензії та вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення викладених у них вимог.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6 772 589,26 грн, з яких: 5 181 286,80 грн - попередня оплата по договорам про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 915 557,97 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань , 350 143,43 грн - штраф за прострочення понад 30 днів, 235 601,06 грн - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом спору у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми попередньої оплати, а також штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням умов договорів поставки.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є договір.
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
24.06.2021 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" (постачальник, відповідач) укладено Генеральний Договір поставки №503дп (Гендоговір), відповідно до п.1.1. якого Підписанням цього Гендоговору Сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку №1 до цього Гендоговору (далі - Договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний Товар.
В рамках зазначеного Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №2 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 703 500,00 грн, ПДВ - 140 700,00 грн, разом з ПДВ 844 200,00 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №2, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №2 поставка здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська, 126.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №2 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 25.10.2021 №5915, що підтверджується банківською випискою за 25.10.2021, та платіжною інструкцією від 15.12.2021 №7175 здійснено оплату Товару на загальну суму 844 200,00 грн.
Разом з тим, як вбачається з видаткової накладної №231201 від 23.12.2021, відповідачем - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» - поставлено товар лише на суму 834 351,00 грн, що свідчить про неповне виконання зобов'язання з поставки на суму 9 849,00 грн.
У матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення поставки Товару за Договором про закупівлю №2 від 14.09.2021 на загальну суму 9 849,00 грн, або спростували суму заявлену до стягнення.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в частині вартості непоставленого товару, яка підлягає стягненню відповідно до положень статей 525, 526, 530 та 693 Цивільного кодексу України.
Варто також зазначити, що як в суді першої інстанції, так і в межах поданої апеляційної скарги відповідач не заперечує факт наявності вказаної заборгованості в сумі 9 849,00 грн за Договором про закупівлю №2.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області в цій частині є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні чи скасуванню.
В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №3 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 4 161 000,00 грн, ПДВ 832 200,00 грн, разом з ПДВ 4 993 200,00 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №3, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №3 поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська ,126.
Позивачем належно виконано зобов'язання, передбачене п.6 Договору, з оплати товару в повному обсязі (на загальну суму 4 993 200,00 грн), що підтверджується платіжними документами від 12.11.2021 №6361 та від 04.02.2022 №616. Отже, граничним строком поставки відповідно до умов договору є 10.02.2022.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань - товар поставлений не був, а сплачені кошти позивачу не повернуті. Будь-які докази з боку відповідача, які б підтверджували факт поставки товару або інші дії, що свідчили б про належне виконання зобов'язання, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, відповідач посилається на неможливість виконання умов Договору №3, оскільки неможливість виконання умов Договору була спричинена форс-мажорними обставинами.
Апеляційний суд не погоджується з таким аргументом апелянта з огляду на таке.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №3 поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська ,126.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №3 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 12.11.2021 №6361 здійснено передоплату Товару на загальну суму 2 496 600,00 грн.
Враховуючи вищезазначені умови Договору про закупівлі №3, а саме п.7 строк поставки товару до 10.02.2022. Тобто сплата решти суми вартості товару у розмірі 50% за Договором про закупівлю №3 не є умовою для поставки Товару, а здійснюється на підставі оригіналу рахунку.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачу оригіналу рахунку.
Крім того, відповідно до п.5.6, 5.7 Генерального Договору №503дп Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору про закупівлю, виникли поза волею Сторін , якщо ці обставини вплинули на виконання Договору про закупівлю. Відсутність у боржника коштів, потрібних для виконання зобов'язань за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) або відсутність у Сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання цього Гендоговору (включаючи Договори про закупівлю) не є обставинами непереборної сили. Сторона , яка не може виконувати зобов'язання за Договором про закупівлю внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно письмово повідомити іншій Стороні про їхнє настання/припинення, але у будь якому випадку, не пізніше п'яти робочих днів з дня настання обставин. Таке письмове повідомлення є належним підтвердженням настання відповідних обставин , якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, зазначене повідомлення буде підтверджено документом компетентного органу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Колегія суддів зазначає, що настання форс-мажорних обставин ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача поставити товар у визначені строки, адже строк поставки Товару за Договором про закупівлю №3 був можливий до 10.02.2022, тобто до введення воєнного стану в країні Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
Отже, посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин у вигляді запровадження воєнного стану суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки строк виконання зобов'язання - 10.02.2022 - сплинув до початку воєнних дій (24.02.2022). Таким чином, обставини, на які посилається апелянт, не мали жодного впливу на своєчасне виконання ним договірних зобов'язань.
Посилання апелянта на листування з постачальниками, економічну недоцільність або зміну умов ринку не можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили в розумінні законодавства та умов Генерального договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, та вважає висновок про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 4 993 200,00 грн таким, що ґрунтується на належних доказах, відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
Підстав для скасування або зміни рішення в цій частині апеляційною інстанцією не встановлено.
В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №4 від 17.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 227998,50 грн, ПДВ - 45599,70 грн, разом з ПДВ 273598,20 грн.
Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №4, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження.
Згідно з п.7 Договору про закупівлю №4 сторонами погоджено періодичність поставок: "за Заявками Покупця".
Відповідно до п.8 Договору про закупівлю №4 постачальник зобов'язаний поставити партію товару у строк відповідно до Заявки Покупця , але не довше ніж 5 робочих дні з моменту подання Заявки.
На виконання п.6 Договору про закупівлю №4 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 17.11.2021 №6482 та від 22.12.2021 №7434 здійснено оплату Товару на загальну суму 273 598,20 грн.
18.11.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №181101, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 19 454,40 грн.
29.12.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №291201, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 178 237,80 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не здійснено поставку товару згідно умов Договору про закупівлю №4 на загальну суму 178 237,80 грн.
Разом з тим, апелянт зазначає, що він не порушив строки поставки замовлення по Договору №4, оскільки Позивачем не надано відповідачу належним чином оформленої заявки на товар, як - то передбачено п.7 та п.8 Договору про закупівлю №4.
З огляду на це, апеляційний суд вказує, що дійсно позивачем не надавалась заявка на поставку товару по Договору про закупівлю №4 на суму 178 237,80 грн.
Проте, на виконання п.6 Договору про закупівлю №4 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 22.12.2021 №7434 здійснено оплату Товару на загальну суму 136 799,10 грн. Платіжний документ, в тому числі, містить посилання на Договір про закупівлю №4.
Отже, здійснення позивачем остаточної оплати за договором після часткової поставки товару, за відсутності претензій щодо залишку, є конклюдентною дією, яка свідчить про готовність прийняти товар і становить фактичне підтвердження замовлення в розумінні умов договору. Тобто зазначене підтверджує активну дію з боку позивача у вигляді остаточного розрахунок за Договором про закупівлю №4, що має вважатися заявкою на постачання Товару та свідчить про готовність позивача прийняти такий товар.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17, де визнано, що поведінка сторони договору - зокрема, оплата - може тлумачитися як мовчазне схвалення або прийняття зобов'язання в умовах, коли сторона іншим чином демонструє свою волю на виконання договору.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позивач фактично подав заявку на постачання шляхом здійснення остаточного платежу за договором, а отже, відповідач був зобов'язаний у п'ятиденний строк з моменту такої дії поставити залишок товару відповідно до умов договору. Відповідач зобов'язання у відповідному обсязі не виконав, доказів неможливості виконання або фактів постачання залишку товару не надано.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області в цій частині ухвалено з належною оцінкою обставин справи та повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо тлумачення волі сторін у зобов'язальних правовідносинах.
08.02.2024 ДП "Завод імені В.О Малишева" на адресу ТОВ "ВКФ "Укрніхпром" направлено претензію №002-16/013/627 з вимогою повернути кошти, сплачені на виконання умов Договорів про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, у загальній сумі 5 181 286,80 грн та сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов'язання по поставці Товару у розмірі 1 265 701,40 грн.
Як зазначено у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, у разі неналежного виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасної передачі товару, покупець має альтернативне право - або вимагати передання оплаченого товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація одного з цих варіантів є виключним правом покупця і вважається здійсненою шляхом направлення претензії, листа або шляхом подання позову до суду.
Судом встановлено, що позивач реалізував своє право саме на повернення суми попередньої оплати, сформулювавши свою вимогу в претензійному порядку, а згодом і шляхом подання відповідного позову до суду. У такій ситуації у відповідача виникло грошове зобов'язання повернути отримані суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 2 ст. 693 та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем зазначених сум. При цьому сам відповідач не надав суду належних або допустимих доказів, які б спростовували наявність основної заборгованості чи підтверджували її часткове або повне погашення. Також відповідач не заперечує сам факт одержання попередньої оплати, а саме отримання коштів підтверджується платіжними дорученнями, які досліджувалися судом першої інстанції.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 5 181 286,80 грн, сплаченої на виконання договорів про закупівлю №2, №3, №4 у межах Генерального договору поставки №503дп, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.
Щодо вимог про стягнення 325 601,06 грн суми 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Правова природа 3% річних, як додаткової (акцесорної) відповідальності за прострочення виконання основного грошового зобов'язання, неодноразово роз'яснена Великою Палатою Верховного Суду (зокрема у постановах від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18), яка підкреслює, що така вимога є мірою майнової відповідальності і способом захисту інтересу кредитора.
Апеляційний суд, здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 325?601,06 грн, вважає висновки місцевого господарського суду такими, що повною мірою відповідають положенням Цивільного кодексу України та встановленим у справі обставинам.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, грошове зобов'язання у відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 5?181?286,80 грн виникло лише після пред'явлення позивачем відповідної вимоги, що узгоджується з приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Ураховуючи факт повернення поштового відправлення позивачеві 06.03.2024, суд обґрунтовано визначив, що строк виконання зобов'язання сплинув 13.03.2024, а отже - прострочення виконання почалося з 14.03.2024.
Суд першої інстанції, здійснивши контрольний перерахунок заявленої позивачем суми 3% річних, дійшов правильного висновку про наявність арифметичних помилок у позовному розрахунку. Зокрема, частина заявленої суми була нарахована за періоди, в які у відповідача ще не виникло грошового зобов'язання, або ж розрахунок був здійснений з порушенням послідовності визначення моменту настання прострочення. Врахувавши встановлені строки та суму боргу, суд першої інстанції правильно визначив, що обґрунтованою до стягнення є лише сума 12?302,58 грн, нарахована за період з 14.03.2024 по 12.04.2024 на всю суму грошового зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався положень статей 530, 625 Цивільного кодексу України, належно оцінив надані докази, застосував вірний підхід до встановлення моменту виникнення зобов'язання та обчислення розміру відповідальності за його прострочення. За таких обставин, судове рішення в цій частині є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню чи зміні.
Щодо вимог про стягнення 915 557,97 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (на суму 9849,00 грн за період з 25.12.2021 - 25.06.2022, на суму 4 993 200, 00 грн за період з 11.02.2022 - 11.08.2022) та 350 143, 43 грн штрафу за прострочення понад 30 днів, апеляційний суд зазначає таке.
Як установлено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ТОВ «ВКФ «Укрніхром» неналежним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару за договорами про закупівлю №2, №3 та №4, укладеними в межах Генерального договору №503дп від 24.06.2021. Незважаючи на повну та своєчасну оплату вартості товару позивачем, товар у відповідному обсязі поставлений не був, а грошові кошти не повернуті.
У зв'язку з цим, позивач на підставі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, а також умов п. 5.1- 5.4 Генерального договору, звернувся з вимогою про стягнення:
- 915 557,97 грн пені - за прострочення виконання зобов'язань на суму 9 849,00 грн (за період з 25.12.2021 по 25.06.2022) та на суму 4 993 200,00 грн (за період з 11.02.2022 по 11.08.2022);
- 350 143,43 грн штрафу - за прострочення виконання зобов'язання понад 30 календарних днів.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.5.1 Договору Сторони за неналежне виконання своїх зобов'язань за Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовам цього Гендоговору.
Згідно з п.5.3 Договору за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та зобов'язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.5.4 Генерального договору сплата штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), відсотків за користування коштами , а також відшкодування збитків не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю). Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) нараховуються протягом усього періоду порушення.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення зазначив, що заявлений розрахунок штрафу в сумі 350 143,43 грн відповідає вимогам закону, умовам договору та не перевищує межі позовних вимог, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також місцевим судом здійснено власний перерахунок стосовно пені, та замість суми 915 557,97 грн, нараховано 908 762,40 грн.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та подані відповідачем докази, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апелянта та відмови у стягненні пені та штрафу, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання п.5.7 Генерального договору №503дп, 28.02.2022 повідомлено позивача листом №28/02/22-02, про виникнення обставин непереборної сили починаючи з 24.02.2022 та долучено до відповідного звернення Лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1, в якому вказано: "Торгова - промислова палата України - цим засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
ТПП України підтверджує, що зазначені обставини починаючи з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та /або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".
Додатково відповідач надає до суду першої інстанції Сертифікати Дніпровської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №1200-24-1734 від 18.09.2024 та №1200-24-1782 від 26.09.2024, у яких зазначено про настання форс-мажорних обставин.
Колегія суддів зазначає, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 неможна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Водночас сертифікат ТПП України не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.
Додатково відповідач надає Сертифікати Дніпровської торгово-промислової палати №1200-24-1734 від 18.09.2024 та №1200-24-1782 від 26.09.2024, в яких зафіксовано факт неможливості прийняття на умовах FCA м. Електросталь (російська федерація) металопродукції.
Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 та Сертифікати Дніпровської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №1200-24-1734 від 18.09.2024 та №1200-24-1782 від 26.09.2024 у своїй сукупності обґрунтовано свідчать про неможливість виконання зобов'язання.
Додатково апеляційний суд бере до уваги скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром».
Відповідач надавав до суду першої інстанції фінансову звітність, відповідно до якої в 2021 році дохід підприємства складав 24 921 100,00 грн при прибутку 200 100,00 грн, в 2022 році дохід складав 5 695 600,00 грн зі збитками в розмірі 1 832 500,00 грн. З наведеного вбачається, що дохід відповідача зменшився майже в 4,4 рази.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даній справі наявні сукупні підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) та 3% річних, які були заявлені позивачем у зв'язку з неналежним виконанням умов договорів про закупівлю.
Зокрема, колегія суддів бере до уваги, що:
- частина зобов'язань за договорами №2, №3, №4 мала бути виконана в період, коли в Україні вже були введені воєнний стан та діяли обставини непереборної сили, що офіційно підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а також сертифікатами Дніпровської торгово-промислової палати;
- відповідач надав об'єктивні докази скрутного фінансового стану, що підтверджується зменшенням доходу підприємства у 4,4 рази та задекларованими збитками за 2022 рік.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за доцільне задовольнити апеляційну скаргу в цій частині та скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 908 762,40 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 350 143,43 грн штрафу за прострочення понад 30 днів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині як таких, що є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами відповідно до вимог чинного законодавства. В іншій частині рішення суду першої інстанції, слід залишити без змін.
Керуючись статтями 13, 76-79, 269, п.2, ч.1 ст.275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрнікельхром" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 у справі №5023/10655/11 (922/1735/24) скасувати в частині стягнення 908 762,40 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 350 143,43 грн штрафу за прострочення понад 30 днів.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.05.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян