08 травня 2025 року м. Харків Справа №922/2150/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників учасників справи:
арбітражний керуючий - Барішевський О.В.,
від апелянта - Бабаєва О.О.,
інші учасники провадження - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (вх.№515Х від 05.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») (м. Харків, суддя Прохоров С.А., повна ухвала складена 24.02.2025) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами попереднього засідання в частині вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») (м. Харків, суддя Прохоров С.А., повна ухвала складена 24.02.2025) у справі №922/2150/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , -
До Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в якій вона просить суд призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Барішевського Олексія Валерійовича (св.№864 від 19.06.2013).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність громадянки України - ОСОБА_1 (боржниця), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Барішевського Олексія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №864 від 19.06.2013). Встановлено арбітражному керуючому основну грошову винагороду у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен місяць виконання повноважень керуючого реструктуризацією з виплатою такої винагороди на умовах угоди від 14.06.2024, укладеної ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Барішевським Олексієм Валерійовичем. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 25.12.2024 для подачі до Господарського суду Харківської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду. Встановлено строк проведення керуючим реструктуризацією виявлення, складання опису майна боржника (інвентаризації) та визначення його вартості до 25.12.2024. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк для підготовки та подання до Господарського суду Харківської області плану реструктуризації боргів боржника до 15.01.2025. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк для підготовки та подання до Господарського суду Харківської області звіту про результати перевірки декларацій боржника до 10.01.2025. Попереднє засідання господарського суду призначено на « 20» січня 2025 р.
Також вказаною ухвалою від 25.11.2024 вжито заходів для забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства шляхом заборони боржниці - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ): укладати правочини (договори) щодо отримання позик; розпоряджатися нерухомим майном, наявним у власності; виїзд за кордон.
25.11.2024 оприлюднено на офіційному веб-порталі Судової влади України (веб-сайті Верховний Суд) оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
На адресу Господарського суду Харківської області після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (вх.№31353 від « 13» грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржниці - ОСОБА_1 в розмірі 62 402.00 грн, та 4 844.80 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (заява вх.№31353 від « 13» грудня 2024 р.) до боржниці - ОСОБА_1 в розмірі 62 402,00 грн заборгованості повністю.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 за результатами попереднього засідання завершено попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 126 605,96 грн заборгованості та в розмірі 4 844,80 грн сплаченого судового збору. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 62 402.00 грн, та 4 844.80 грн судового збору відхилені судом. Зобов'язано керуючого реструктуризацією включити визнані вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов'язано керуючого реструктуризацією повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення відповідно до вимог ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, збори кредиторів мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. Зобов'язано керуючого реструктуризацією надати рішення зборів кредиторів, оформлене протоколом та прийняте відповідно до вимог ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Засідання на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на « 24» березня 2025 р. об 11:20 год.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» з вказаними ухвалами суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 про відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (заява вх.№31353 від « 13» грудня 2024 р.) до боржниці - ОСОБА_1 в розмірі 62 402,00 грн заборгованості повністю; скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 постановлену за результатами попереднього засідання в частині «Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 62 402.00 грн, та 4 844.80 грн судового збору відхилені судом»; ухвалити нове рішення в частині задоволення грошових вимог кредитора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до боржника ОСОБА_1 , яким «визначити розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 62 402.00 грн заборгованості та 4 844.80 грн сплаченого судового збору».
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» зазначає наступне:
- з системного аналізу норм вбачається, що в разі укладення електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора, суб'єкт електронної комерції (в даному випадку це первісний позикодавець - ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси»), що пропонує укласти договір має надіслати іншій стороні електронного правочину (боржнику ОСОБА_1 ) одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрову послідовність) засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі. Саме це і було зроблено при підписанні даного договору, у зв'язку з чим боржник отримала зазначені кредитні кошти, що підтверджується достатньою кількістю первинних документів поданих до суду першої інстанції разом із заявою про визнання кредиторських вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»;
- твердження суду про те, що ТОВ «ФК'ЕЛ.ЕН.ГРУП» не отримало первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарської операції з надання коштів у позику за договором №2959049 від 17.04.2024 є необґрунтованим, адже зазначений кредитний договір був підписаний, кошти позичальнику видані, нею отримані, а після цього і частково погашені ОСОБА_1 02.05.2024, що підтверджується наданим розрахунком суми заборгованості;
- на підтвердження видачі кредитних коштів ОСОБА_1 апелянтом надається довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (EasyPay) №7/7967 від 04.03.2025 року за підписом генерального директора;
- мотивування судом першої інстанції доводів про відмову у задоволенні грошових вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» спростовується і тим, що боржниця ОСОБА_1 фактично виконувала умови зазначеного кредитного договору - сплачуючи відповідні платежі по ньому та сама визнала наявність підписаного нею договору про споживчий кредит №2959049 від 17.04.2024 у своїй заяві про неплатоспроможність.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (вх.№515Х від 05.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами попереднього засідання в частині вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») у справі №922/2150/24 залишено без руху з підстав відсутні доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№3168 від 12.03.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2025. Зокрема, апелянтом надано докази направлення копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (вх.№515Х від 05.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами попереднього засідання в частині вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») у справі №922/2150/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2150/24. Призначено справу №922/2150/24 до розгляду на « 08» травня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
20.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2150/24.
Від арбітражного керуючого Барішевського О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4208 від 02.04.2025), в якому останній вважає, що вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» з приводу скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 24.02.2025р. по справі № 922/2150/24 та визнання грошових вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 62402.00 грн заборгованості та 4844.80 грн сплаченого судового збору, є незаконними та необґрунтованими, не підлягають задоволенню.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Барішевський О.В. зазначає наступне:
- відповідно до заяви Кредитора право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відступлене з боку ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за договором факторингу №04092024 від 04.09.2024;
- оскільки з боку кредитора нарахування процентів в розмірі 4900,00 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 17.04.2024 №2959049 відбулось в період дії в Україні воєнного стану, який введено в дію з 24.02.2022, боржник підлягає звільненню від обов'язку їх сплати відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу;
- з боку Кредитора до заяви з вимогами до боржника додано копію витягу з Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №04092024 від 04.09.2024, який не підписаний ані Фактором - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» ані Клієнтом - ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ»;
- оскільки наданий Кредитором витяг з Реєстру прав вимоги №1 не підписаний сторонами договору факторингу, він не може вважатись правочином, в результаті якого виникають у сторін цього правочину певні права та обов'язки, зокрема у Фактора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до Беняш В.Д. за кредитним договором від 17.04.2024 № 2959049, укладеним з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 задоволено клопотання арбітражного керуючого Барішевського О.В. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2150/24, яке відбудеться 08.05.2025 о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного учасника справи. Задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - адвоката Бабаєвої О.О. про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2150/24, яке відбудеться 08.05.2025 о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/2150/24, яке відбудеться 08.05.2025 о 10:15 год постановлено провести за участю арбітражного керуючого Барішевського О.В. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - адвоката Бабаєвої О.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаних учасників справи.
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 08.05.2025 з'явилися арбітражний керуючий Барішевський О.В. та представник апелянта ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Інші учасники провадження у справі про банкрутство до судового засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали про призначення справи до розгляду в електронні кабінети учасників справи в системі «Електронний Суд».
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Присутній у судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, скасувати оскаржувані ухвали та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Арбітражний керуючий проти вимог скарги заперечив, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду від ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просив визнати грошові вимоги у розмірі 62 402,00 грн.
Підставою подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника стала наявність заборгованості, яка складається з заборгованості в сумі 62 402,00 (15 000 грн тіло кредиту, 41 668,00 грн відсотки за користування, 4 900,00 грн проценти за порушення грошового зобов'язання та 814,00 грн комісія за надання кредиту), яка виникла перед кредитором на підставі договору факторингу №04092024 від 04.09.2024.
Кредитор зазначає, що 17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні Фінанси» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №2959049 (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію.
У відповідності до п. 1.2. Кредитного Договору сума кредиту становить 15000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності.
Кредитор зазначає, що ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свої зобов'язання за договором виконало, надало Боржнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку боржника № НОМЕР_2 (котрий Боржником було вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
04.09.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» укладено Договір факторингу № 04092024 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ ««ФК «Незалежні Фінанси» відступило своє право вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за Кредитним договором №2959049.
Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 04.09.2024 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 62402,00 грн., з яких:
15000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу);
41688,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування;
4900,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 4.1, 4.2 Кредитного договору;
814,00 грн. - комісія за надання кредиту.
За таких обставин заявник вважає, що він набув право вимоги до боржника і загальна сума кредиторських вимог становить 62402,00 грн за договором кредиту №2959049, з яких:
15000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу);
41688,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування;
4900,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 4.1, 4.2 Кредитного договору;
814,00 грн. - комісія за надання кредиту.
В оскаржуваній ухвалі від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») місцевий господарський суд зазначив, що заява про грошові вимоги до боржника та інші подані кредитором документи до заяви не містять доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Незалежні фінанси» позичальнику - Беняш В.Д. одноразового ідентифікатору, який відповідно до п. 6 ч. 1. ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» має являти собою дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. З огляду на що суд дійшов висновку, що кредитором не доведено належність одноразового ідентифікатору « 534506» саме Беняш В.Д. та відповідно не доведено факту підписання договору №2959049 від 17.04.2024 на зазначених в ньому умовах та всіх додатків до нього. Суд встановив, що з доданого до матеріалів справи акту прийому-передачі документів за договором факторингу №04092024 від 04.09.2024 вбачається що первісним кредитором передано фактору в електронному форматі договори з боржниками та інформацію згідно реєстру прав вимог №1. В свою чергу доказів отримання від первісного кредитора первинних документів, які підтверджують передачу коштів за договором позики до суду надано не було. Отже, суд зазначив, що ТОВ «ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП» не отримало первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарської операції з надання коштів у позику за договором №2959049 від 17.04.2024. При цьому, суд критично ставиться, як до доказу перерахування коштів, до поданого до заяви бланку платіжного доручення №36132620 від 17.04.2024 на суму 15 000 грн, оскільки останнє не містить відмітки банку про здійснення операції про перерахування цих коштів, на ньому відсутня печатка банку, відсутня відмітка про дату надходження та дату виконання платіжного доручення. При цьому, суд зазначив, що виписки з особових рахунків є документом, оцінивши який, суд міг би зробити висновки про реальне виконання кредитного договору, однак таких виписок ні з рахунку первісного кредитора ні з рахунку боржника до суду надано не було, як не було надано і будь-яких інших доказів, які б могли вказувати на факт перерахування коштів або надання їх у будь-який інший спосіб боржнику. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних доказів на підтвердження господарської операції з надання коштів боржниці у позику за договором №2959049 від 17.04.2024, а тому відхилив заявлені грошові вимоги.
Оскаржуваною ухвалою від 24.02.2025 (за результатами попереднього засідання) постановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 62 402.00 грн, та 4 844.80 грн судового збору відхилені судом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).
Згідно із статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити, зокрема, виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).
Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.
За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.
Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Системний аналіз статей 45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у наступному:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 15.03.2023 у справі №904/10560/17);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Колегія суддів також вказує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 КУзПБ, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у своїй заяві посилалося на заборгованість за Договором про споживчий кредит №2959049 від 17.04.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні Фінанси» та Беняш Владиславою Дмитрівною. В свою чергу, 04.09.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» укладено Договір факторингу №04092024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» відступило своє право вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за Кредитним договором № 2959049.
Згідно з положеннями статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушеннями зобов'язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (статті 549, 610, 611 Цивільного кодексу України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частини 1, 3 статті 510 Цивільного кодексу України). Зокрема, згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України сторонами кредитного договору є позичальник і кредитодавець, яким може бути банк або інша фінансова установа.
Із заяви ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» з кредиторськими вимогами до боржника вбачається, що підставою для заявлення ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» кредиторських вимог до боржника у справі є укладення між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп», як фактором, та ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси», як клієнтом, договору факторингу №04092024 від 04.09.2024, за яким, як стверджує ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп», ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» відступило ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» своє право вимоги до боржника за кредитним договором №2959049 від 04.09.2024, укладеним між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та боржником ОСОБА_1 .
З огляду на що, для вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» кредитором боржника передусім необхідно встановити, чи належать ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права кредитора у зазначених правовідносинах, які виникли між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» і боржником.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК).
Відповідно до п.1.1. Договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Розділом 2 Договору факторингу визначено порядок переходу Права вимоги.
Так, перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:
2.1.1. Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;
2.1.2. У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня - надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді.
2.1.3. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
2.2. Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов'язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору.
На підтвердження факту виникнення у ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги до боржника за кредитним договором №2959049 від 04.09.2024 останнім до заяви долучено Витяг з Реєстру прав вимог №1 до Договору факторингу №04092024 від 04.09.2024. Водночас, колегією суддів встановлено, що Витяг з реєстру прав вимог №1 не підписано сторонами та не скріплено печатками, як того вимагає п.2.1.3. Договору факторингу. Не вбачається також засвідчення сторонами вказаного Витягу електронними підписами та печатками у законодавчо встановленому порядку.
З огляду на що доданий до матеріалів справи Витяг з Реєстру прав вимог №1 не є належним підтвердженням переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Також заявником додано Акт прийому-передачі Документів за Договором факторингу №04092024 від 04.09.2024, який підписано сторонами та скріплено печатками.
Відповідно до вказаного Акту сторони уклали Акт про те, що на виконання п.2.2. Договору факторингу №04092024 від 04.09.2024, укладеного між Клієнтом та Факторингом, Клієнт передав, а Фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових Прав вимог до боржників, а саме: -передача в електронному форматі Договорів з боржниками згідно Реєстру прав вимоги №1 від 04.09.2024; - передача Інформації згідно Реєстру прав вимоги №1 в електронному вигляді.
Водночас, із вказано Акту не вбачається відомостей про відступлення прав вимоги до боржника - ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №2959049 від 17.04.2024.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не підтверджено належними та допустимими доказами заявлені грошові вимоги до боржника.
Крім того, згідно із ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З вищевказаних норм законодавства вбачається, що грошові зобов'язання боржника перед фактором виникають за умови одержання боржником від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Відповідно до п. 2.4. Договору факторингу сторони погодили, що Фактор протягом 10 (десяти) робочих днів з дня переходу до нього Права вимоги зобов'язується від імені Клієнта та за власний рахунок направити в один із способів передбачених договорами про споживчий кредит, укладеними між Клієнтом та Боржниками, зокрема, але не виключно шляхом надсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації, у тому числі без залучення працівника, шляхом використання програмного забезпечення або технологій; надсилання поштових відправлень із позначкою «Вручити особисто» за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи Боржників за формою відповідного додатку до цього Договору, письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Прав вимоги Фактору. Разом із повідомленням, Фактор має право направити Боржнику будь-яке повідомлення, претензію, вимогу тощо, адресовані від свого імені.
Водночас матеріли справи не містять доказів надсилання боржнику повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором.
З огляду на вищезазначені висновки стосовно обов'язку та порядку доведення заявником грошових вимог перед судом, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до наступних нормативних положень доказування обставин справи.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
Тобто, законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22).
Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
Посилання апелянта на те, що боржником визнаються грошові вимоги за кредитним договором з ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» не позбавляє заявника - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», як правонаступника за Договором факторингу, довести належними та допустимими доказами обставини наявності у нього грошових вимог до боржника.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу прав вимоги за кредитним договором до заявника грошових вимог.
Відтак, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами переходу до нього прав вимоги до боржника за кредитним договором, у суду відсутні підстави для дослідження доводів щодо укладення та виконання самого кредитного договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до боржниці - ОСОБА_1 в розмірі 62 402,00 грн заборгованості з мотивів, викладених у цій постанові.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваних ухвал, не знайшли свого підтвердження. А тому колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» слід залишити без задоволення, а мотивувальну частину ухвали Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») у справі №922/2150/24 змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні грошових вимог, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови, як зазначено вище. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні грошових вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», відсутні підстави і для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 24.02.2025, постановленої за результатом попереднього засідання в частині вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, ч.4 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами розгляду грошових вимог - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (за результатами попереднього засідання в частині вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.05.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук