вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа № 910/2138/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про повернення позовної заяви
у справі № 910/2138/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ
УКРАЇНИ»
2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ)
про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (надалі - відповідач-1; ВГО «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ») та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (в подальшому - відповідач-2) у якому просив господарський суд:
- визнати недійсними рішення Позачергової Конференції Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 22.02.2022;
- скасувати реєстраційну дію/запис № 1000741070020017139 від 15.06.2022 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», вчинений державним реєстратором - заступником начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у м. Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корольовим Дмитром Олеговичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 21685290);
- визнати недійсними рішення Позачергової Конференції Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (Ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 09.08.2022;
- скасувати реєстраційну дію/запис № 1000741070020017139 від 23.09.2022 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», вчинений державним реєстратором - головним спеціалістом відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у м. Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафонової Оксаною Сергіївною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 21685290);
- визнати недійсними рішення Чергової Конференції Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 21685290), оформлені протоколом від 05.12.2022;
- стягнути із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 21685290) та Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 21685290) солідарно судові витрати на користь ОСОБА_1 у розмірі 15 140,00 грн - судовий збір; у розмірі 100 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто заявнику, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить судовий розгляд і наслідком цього буде затягування вирішення спору по суті. При цьому, підставами такого висновку є те, що хоча спори виникли між одними і тим ж сторонами, проте, позовні вимоги не пов'язані між собою підставами їх виникнення, оскільки мова йде про різні загальні збори, заявлені позовні вимоги не є основними та похідними, кожна із заявлених позовних вимог має окремий предмет і позову і доказування, що свідчить про різноманітність і відмінність доказів, які повинні бути подані на підтвердження або спростування позовних вимог, тобто заявлені вимоги не пов'язані однорідними доказами.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про повернення позовної заяви у справі № 910/2138/25 та направити справу до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, постановив оскаржувану ухвалу без урахування усталених висновків щодо застосування норм статей 173, 174 ГПК України.
Апелянт вказує, що заявлені позивачем вимоги є однорідними, оскільки вони виникають з одних і тих самих підстав і водночас вони пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача, а також поданими доказами.
Так, скаржник акцентує, що рішенням Позачергової Конференції ФБУ, оформленим протоколом від 22.02.2022, було обрано Президентом ФБУ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , без припинення його повноважень як Президента ФБУ, було виключено із підписантів ФБУ, а також було оновлено склад Виконкому ФБУ, який є виконавчим органом ФБУ, і до складу якого входять Президент, Перші Віце-президенти, Віце-президенти, Генеральний секретар - за посадами та інші запропоновані Президентом та обрані Конференцією особи. Рішення цієї Позачергової Конференції ФБУ, оформлені протоколом від 22.02.2022, були проведені із грубим порушенням діючого на день його прийняття Статуту ФБУ, про що детально зазначено у позові. Водночас, ці рішення від 22.02.2022 визнані недійсними рішенням КДК ФБУ від 10.06.2022 як органом, що здійснює правосуддя в системі ФБУ, що передбачено пунктом 30 Статуту ФБУ.
За таких обставин, позивач вважає, що усі рішення, прийняті на Позачерговій конференції ФБУ від 22.02.2022, не створюють (породжують) жодних правових та юридичних наслідків з дня їх прийняття, тобто, з 22.02.2022.
Відтак усі подальші Конференції ФБУ, у тому числі Позачергова Конференція ФБУ від 09.08.2022 та Чергова Конференція ФБУ від 05.12.2022, скликались та проводились неуповноваженими на те особами, у тому числі неуповноваженим виконавчим органом ФБУ, яким є Виконком ФБУ, що тягне за собою визнання недійсними усіх рішень, що були прийняті на цих Конференціях.
Тому, підставою для такого об'єднання позовних вимог в одне провадження є повернення стану, який існував до 22.02.2022. Крім того, таке об'єднання позовних вимог надасть можливість вирішити цей спір в одному провадженні та запобігти винесенню різних рішень за однакових обставин з додержанням принципу процесуальної економії, за яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, а також можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права позивача, що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21.
Окремо апелянт вказує, що вимоги про скасування реєстраційних дій/записів № 1000741070020017139 від 23.09.2022 та 15.06.2022 є вимогами, які нерозривно взаємопов'язані між собою та поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов'язаними із основною вимогою, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 911/2587/21, від 14 червня 2018 року у справі № 914/2171/17 (постанови прийняті у справах зі спору, що виник з подібних правовідносин).
Також скаржник зазначив, що не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та значно ускладнить судовий розгляд і наслідком цього буде затягування вирішення спору по суті, оскільки він суперечить викладеному в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 правовому висновку про те, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
Додатково позивач звернув увагу, що до затягування вирішення спору призведе не розгляд усіх заявлених вимог останнього в одному провадженні, а навпаки їх розгляд у трьох окремих провадженнях як зазначив суд 1-ої інстанції в оскаржуваній ухвалі, оскільки спочатку буде зупинене провадження у справі про визнання недійсними рішення, що прийняті на Конференціях від 09.08.2022 та від 05.12.2022 до вирішення іншої справи, предметом якої буде визнання недійсними рішення, прийняті на Конференції від 22.02.2022. Далі, буде зупинене провадження у справі про визнання недійсними рішення, що прийняті на Конференції від 05.12.2022 до вирішення іншої справи, предметом якої буде визнання недійсними рішення, прийняті на Конференції від 09.08.2022. Тобто, на думку апелянта, зазначене місцевим господарським судом щодо розгляду трьох окремих справ призведе до того, що позивач зможе захистити свої порушенні права десь років через 10, що суперечить завданням господарського судочинства.
Апелянт наголошує й на тому, що згідно ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 задоволено заяву про самовідвід суддів Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25. Матеріали справи № 910/2138/25 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 справу № 910/2138/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про повернення позовної заяви прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 17.04.2025 до електронних кабінетів останніх, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.
На адресу апеляційного господарського суду від ВГО «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25 - залишити без змін. За твердженнями відповідача-1, кожна із зазначених позивачем Конференцій має свої підстави скликання та докази, якими обґрунтовуються недійсність рішень, прийнятих на таких Конференціях. Вони є самостійними та не пов'язані між собою. Отже, обставини, об'єм доказів та самі докази, які підлягають дослідженню є різним щодо кожної з Конференцій та рішень прийнятих на них. Статут ФБУ за яким відбувалося проведення Конференцій від 22.02.2022 та 09.08.2022 відрізняється від Статуту, за яким проводилася Конференція від 05.12.2022. Відповідач-1 вважає помилковими доводи скаржника про те, що підстави та докази, якими він обґрунтовує позов є аналогічними та свідчать про однорідність позовних вимог. Такі доводи спростовуються текстом позовної заяви та доказами доданими до неї. Незважаючи на аналогічність предмету позовних вимог (недійсність рішень Конференції), їх підстави не є аналогічними та відрізняються настільки, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано, керуючись наданим процесуальним правом дійшов висновку про порушення правил об'єднання однорідних вимог.
Також судова колегія вказує, що відзиву на апеляційну скаргу від відповідача-2 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, позивач просив, зокрема, визнати недійсними рішення Позачергових та Чергової Конференцій Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ», які оформлені протоколами: від 22.02.2022; від 09.08.2022; від 05.12.2022.
При цьому, згідно даних протоколів від 22.02.2022 та від 05.12.2022 на порядок денний виносились питання: обрання президента ФБУ та легітимність конференцій ФБУ від 22.02.2022 і визнання рішень комісій ФБУ, які були прийняті після 17.12.2021 колишнім керівництвом, нелегітимними та/або такими, що не мають законної сили, - відповідно.
Поряд із цим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач, окрім наголосу щодо порушення процедурних питань прийняття спірних рішень, посилався, серед іншого, на рішення Контрольно-дисциплінарної комісії Федерації боксу України від 10.06.2022 та від 09.08.2022, якими визнано недійсними та скасовано рішення Позачергових Конференцій Всеукраїнської громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ», які оформлені протоколами від 22.02.2022 і від 09.08.2022.
Враховуючи наведене колегія суддів звертає увагу, що дійсно, як вірно зазначено судом попередньої інстанції, спірними згідно позову є різні загальні збори.
В той же час, судова колегія акцентує, що заявлені позивачем вимоги, пов'язані між собою поданими відповідними доказами.
Крім цього, позовні вимоги про визнання недійсними рішень пов'язані між собою також підставою виникнення, зокрема з огляду на:
- питання порядку денного позачергових конференцій від 22.02.2022 та від 05.12.2022 і змісту прийнятих на них рішень;
- викладені позивачем факти матеріально-правового характеру, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення, у поєднанні з питаннями процедурних порушень прийнятих спірних рішень.
Окрім того, задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень безпосередньо вплине у відповідних межах на задоволення вимог про скасування оскаржуваних реєстраційних дій.
Беручи до уваги вказане, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги не пов'язані між собою підставами їх виникнення, оскільки заявлені позовні вимоги не є основними та похідними, кожна із заявлених позовних вимог має окремий предмет і позову і доказування, що свідчить про різноманітність і відміність доказів, які повинні бути подані на підтвердження або спростування позовних вимог, тобто заявлені вимоги не пов'язані однорідними доказами.
Окремо апеляційний господарський суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Крім того, суд першої інстанції зазначаючи, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, не було враховано положення частини 6 статті 173 ГПК України, яка надає суду право за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
З урахуванням вказаного, колегія суддів додатково висновується, що оскільки заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, що носять основний та похідний характер, то об'єднання позовних вимог забезпечить реалізацію принципу процесуальної економії.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України та, як наслідок, неправомірне повернення позовної заяви позивачеві.
В свою чергу, з огляду на викладені в цій постанові висновки, колегією суддів критично оцінюються твердження відповідача-1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню.
Відповідно, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з подальшою передачею цієї справи до Господарського суду міста Києва.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим господарським судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25 про повернення позовної заяви - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/2138/25 про повернення позовної заяви - скасувати.
3. Справу № 910/2138/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію перевірки матеріалів та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
В.В. Шапран