ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5186/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Діброви Г.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025
у справі №916/5186/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва
про стягнення 71 754,03 грн.
суддя суду першої інстанції - Погребна К.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний тест рішення складено та підписано: 31.01.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про стягнення 71 754,03грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва - задоволено частково.
Провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення 23 142,02грн. основного боргу - закрито.
Стягнуто з Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пеню в розмірі 273 грн. 71коп., 3% річних у розмірі 224 грн. 36коп. інфляційні витрати в розмірі 1 832 грн. 10коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 78 грн. 67коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
Судом зазначено, що застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у періоді квітень-травень 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Факт споживання природного газу у період квітень-травень 2024р. в обсязі 2,90729тис. м. куб. є доведеним, а тому розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснювати, на рівні побутових споживачів та складати суму в розмірі 7,96 гривень за 1 тис. куб. м.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 у справі №916/5186/24 у частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення: 40 067,26 грн. - основного боргу; 389,45 грн. - три проценти річних; 5 065,85 грн. - пені, 759,28 грн. - інфляційних втрат. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо стягнення: - 40 067,26 грн. основного боргу; - 389,45 грн. - три проценти річних; - 5065,85 грн. - пені; - 759,28 грн. - інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги:
Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано ст. 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 34, п. 37 ч. 1 ст.1, абзц. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок природного газу».
Побутовими споживачами може бути виключно фізична особа, а Відповідач у даному випадку є юридичною особою, тим більше до ОССБ увійшли власники, у яких наявні нежитлові приміщення (про що зазначено у рішенні суду). Тому Відповідач не можна скористатися ціна для побутових споживачів, а також з Відповідачем не може бути укладено Договір № 2500, адже умови укладення договору для всіх одинакові.
Щодо незастосування судом першої інстанції пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, які необхідно було застосовувати.
Скаржник зазначає про незастосування судом першої інстанції ст. 632 ЦК України, пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102, а також неправильного тлумачення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та п. 4 Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого Постановою КМУ від 06.03.2022 №222 (із змінами) (далі - Положення №222).
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Діброва Г.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5186/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5186/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
25.02.2025 матеріали справи №916/5186/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 у справі №916/5186/24.
Визначено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 у справі №916/5186/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Встановлено іншим учасникам провадження у справі, а саме: відповідачу Об'єднанню співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.
14.03.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 по справі №916/5186/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017р. №880, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №917-р (зі змінами внесеними Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.2023р. №793-р) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Позивач вказує, що правове регулювання взаємовідносин всіх суб'єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно- правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором ГТС за участю операторів ГРМ, об'єми природного газу, спожитого відповідачем у квітень-травень 2024 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
У зв'язку із цим позивач зазначає, що між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва виникли правовідносини з Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501.
Позивач зазначає, що Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва було зареєстровано в реєстрі споживачів Постачальника “останньої надії».
Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, як вказує позивач, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Позивач вказує, що оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у Відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», тобто Позивача.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Підпунктом 4.2. розділу IV Договору передбачено, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Позивач вказує, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0000PN3EV00B (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 17.04.2024 по 02.05.2024.
Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 17.04.2024 по 30.04.2024 - 2,55800 тис. м. куб., з 01.05.2024 по 02.05.2024 - 0,34929 тис. м. куб
Як зазначає позивач, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 14.10.2024р. №ТОВВИХ-24-16636, інформацією щодо остаточної аплікації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XQ0000PN3EV00B, пунктом 17 довідки форми 10 виданої АТ «Одесагаз», реєстром пар споживачів від 01.01.2024р. ПОН портфель.
За посилання позивача, останній проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів - додається у вигляді роздруківки на паперовому носії).
Відповідно до умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Позивач зазначає, що на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.
Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. публічного Типового договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
За п.п. 1 п. 5.2 розділу 5 Типового договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно договору.
У зв'язку із цим, позивач вважає, що укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, як вказує позивач у період з 17.04.2024 по 02.05.2024 ним було поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2,90729 куб. м на загальну суму 63 209,28 грн., проте відповідач за цей період оплату вартості спожитого газу не здійснив.
Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 63 209,28 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 339,56 грн., 3% річних у розмірі 613,81рн. та інфляційні втрати у розмірі 2 591,38грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, за змістом та правовою природою укладений між сторонами у даній справі Договір є договором енергопостачання і підпадає під регулювання статей 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України, статей 264-271 Господарського кодексу України, Закону України “Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортних систем, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 1, 3 статті 275 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
За приписами частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до частин 2, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За визначенням, зазначеним у статті 1 Закону України “Про теплопостачання», виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.
Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб'єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.
Під господарською діяльністю за визначенням, передбаченим у статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник “останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» вразливі споживачі - побутові споживачі, які набувають право на державну допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи; побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Господарський суд зазначає, що спір між сторонами виник щодо повної та своєчасної сплати за спожитий природний газ у період квітень-травень 2024р.
Відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача). При цьому, Закон має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативних актів.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Отже, виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, у договорах постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) забороняється передбачати умови щодо попередньої оплати, надання банківської гарантії на обсяг грошових зобов'язань споживача та безакцептне списання коштів з банківського рахунку споживача. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, нарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, не здійснюється за період, протягом якого такий багатоквартирний будинок знаходився на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також за період, протягом якого не менше 30 відсотків загальної житлової площі такого будинку було визнано непридатною для проживання внаслідок воєнних (бойових) дій та за умови надання кредиторам документів, що підтверджують такі обставини. Порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені), визначається Кабінетом Міністрів України. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв'язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), має право за зверненням постачальника «останньої надії» приймати рішення про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам постачальником «останньої надії» на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором, та базової річної пропозиції суб'єкта господарювання (постачальника), визначеного постачальником "останньої надії". У такому разі умови типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та базова річна пропозиція такого суб'єкта господарювання (постачальника) застосовуються до побутового споживача з дати початку постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Тобто наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника останньої надії.
З наявних матеріалів справи вбачається, що Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва, зокрема, за період з 17.04.2024 по 02.05.2024 було включено до реєстру постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» із визначенням обсягів природного газу - з 17.04.2024 по 30.04.2024 - 2,55800 тис. м. куб., з 01.05.2024 по 02.05.2024 - 0,34929 тис. м. куб, окрім того, відповідні обсяги природного газу також визначені у актах приймання-передачі природного газу та рахунках.
Так, сторонами кількість обсягу спожитого природного газу за період з 17.04.2024 по 02.05.2024 не оспорюється. Спірним питанням є визначення ціни природного газу та умов його постачання. Так, за твердженнями позивача обсяг природного газу має бути сплачений на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за ціною, що визначена Типовим договором та за розрахунком складає 63 209,28 грн. з ПДВ (обсяг - 2,90729 м.куб), при цьому щоденний обсяг та ціна за спірним періодом визначені в актах та рахунках наданих позивачем, які співпадають з цінами, які визначені в наданому позивачем архіву тарифів за квітень-травень 2024р. та які співпадають з цінами «Архів ціни ПОН для непобутових споживачів», які містяться на сайті позивача (https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, що застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у періоді квітень-травень 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Факт споживання природного газу у період квітень-травень 2024р. в обсязі 2,90729тис. м. куб. є доведеним, а тому розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснювати, на рівні побутових споживачів та складати суму в розмірі 7,96 гривень за 1 тис. куб. м., що вбачається із даних на офіційному веб-порталі ТОВ «Газопостчальна компанія «Нафтогаз України» в розділі ПОН-архів тарифів за наступним посиланням (https://gas.ua/uk/home/slr) що в загальному розмірі становить 23 142,02 грн (2,90729 тис. м. куб.х 7,96 грн). Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за спожитий в період квітень-травень 2024р. природній газ становить 23 142,02грн.
Поряд з цим відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано докази сплати відповідної заборгованості, а саме платіжну інструкцію № 1413 від 12.12.2024 року та платіжну інструкцію № 1421 від 18.12.2024 року
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 23 142,02грн основного боргу за відсутністю предмету спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в частині стягнення з відповідача решти основного боргу в сумі 40 067,26грн. відмовив у задоволенні.
Щодо позовних вимог про стягнення 613,81грн 3% річних, 5 339,56грн пені та 2 591,38грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 4.5. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Так, у відповідача була наявна заборгованість за спожитий в період квітень-травень 2024р. природній газ в загальному розмірі 23 142,02грн., з урахування чого місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних витрата саме з встановленої судом суми заборгованості, а також з урахування п.4.5 договору, умовами якого передбачено пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу для побутових споживачів.
Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних витрата за допомогою системи «Ліга Закон», загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 273,71грн., загальна сума 3% річних яка підлягає задоволенню становить 224,36грн. та загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 1 832,10грн.
Відхилення аргументів апеляційної скарги.
Колегія суддів відзначає, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що діє в інтересах фізичних осіб - побутових споживачів у розумінні Закону України «Про ринок природного газу», споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Колегією суддів встановлено, що у даному випадку відповідач фактично задовольняє потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (постачальником «останньої надії» за Договором) виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів виходить з того, що аналіз зазначених у цій постанові нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, об'єднання фізичних осіб, так і управителі багатоквартирного будинку, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.
Як уже зазначалось відповідач у спірних правовідносинах є колективним побутовим споживачем природного газу, що споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).
Доводи позивача про те, що відповідач у даному випадку є юридичною особою, тим більше до ОССБ увійшли власники, у яких наявні нежитлові приміщення, тому Відповідач не можна скористатися ціна для побутових споживачів, не змінює статусу Об'єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва як колективного побутового споживача у цій справі.
Колегія суддів у даних правовідносинах враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 03.04.2025 у справі №916/1530/24.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2025 у справі № 916/5186/24- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Діброва Г.І.