ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/339/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Романенко Д.С.;
Від Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" - Федосова О.В.;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС"- не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 (повний текст складено та підписано 06.02.2025)
по справі №915/339/24
за позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС"
про стягнення 461 304,21 грн,
У березні 2024 року Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (далі ОКП "Миколаївоблтеплоенерго") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" (далі ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС") 461304,21 грн за теплову енергію відповідно до Договору купівлі продажу теплової енергії №3329 від 04.04.2019р., з яких: 429841,46 грн - основний борг; 23170,51 грн - інфляційні втрати; 8292,24 грн - 3% річних, заборгованості за опалювані періоди 2019-2020рр., 2020-2021рр..
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані послуги, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі № 915/339/24 позовні вимоги ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" про стягнення 461304,21 задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії №3329,00 від 04.04.2019 в сумі 429841,46 грн, 23170,51 грн - інфляційних втрат, 8292,24 грн - 3% річних та 6919,60 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду.
У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, про належне виконання Позивачем своїх обов'язків за Договором та направлення Відповідачу відповідних актів та рахунків. Натомість, дії Відповідача навпаки свідчать про ухилення від виконання обов'язку зі сплати поставленої теплової енергії, продовжуючи при цьому споживати теплову енергію.
Суд зазначає, що попри незгоду Відповідача з тарифами він продовжував споживати теплову енергію, поставлену Позивачем.
Згідно з частиною 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Зважаючи на зазначені норми законодавства, нарахування Відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, зазначеними у наказах ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" прийнятих відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Слід зазначити, що заперечуючи невідповідність тарифів Відповідачем не надано суду контррозрахунку вартості поставленої Позивачем теплової енергії у спірний період.
Окрім зазначеного, Відповідач наголошує, що відмовився від теплопостачання. Однак, указане суперечить умовам Договору, який автоматично продовжувався, оскільки жодна з сторін не заявила вимоги про припинення дії Договору. Відмова від теплопостачання не є тотожним до припинення договору.
Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 426841,46 грн.
Враховуючи зазначене, Господарський суд Миколаївської області вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 426841,46 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення Позивачем із позовною заявою до суду.
Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до позовних вимог ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 року у справі № 915/339/24 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції та, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначене судове рішення не ґрунтується на всебічному та повному встановленні обставин справи, які мають істотне значення для встановлення істинних обставин вирішуваного спору, судом не досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, які суттєво впливають на вирішення спору, судом не взято до уваги клопотання щодо встановлення істинних обставин справи, але суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а тому таке рішення суду має бути скасовано.
У своїй скарзі Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України, щодо встановленого строку на розгляд справи з початку відкриття провадження. Зазначені обставини свідчить про підстави скасування рішення, через порушення судом статті 248, статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт вважає, що судом надано не вірну оцінку доказам сплати судового збору в оскаржуваній справі. Справу розглянуто № 915/339/24 без оплати судового збору, як цього вимагають спеціальні нормативні акти у кореспонденції з Господарським процесуальним кодексом України. На думку Відповідача з матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" в оскаржуваній справі не проведено сплату судового збору.
Окрім того Відповідач зазначає, що судом першої інстанції надано не вірну оцінку, та не встановлено поважність причин пропуску процесуального строку на звернення за захистом своїх невизнаних, оспорюваних прав ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".
На переконання Апелянта Господарський суд Миколаївської області не надав належну оцінку спірному Договору № 3329.00 купівлі - продажу теплової енергії укладеному 04 квітня 2019 року, у кореспонденції з Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією № 1198 від 03 жовтня 2007 року (далі - Правила 1198), Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1720 від 10.12.2018 року, № 83 від 14.01.2020 року, № 727 від 17.03.2020 року, № 2251 від 30.11.2020 року, Законами України "Про житлово - комунальні послуги" № 1785 та № 2189.
У своїй скарзі ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" зазначає, що судом не було перевірено методику розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, та не встановлено відповідність наданого ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" розрахунку дійсним обставинам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/339/24; витребувано з Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/339/24.
07.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/339/24.
12.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС".
У своєму відзиві Позивач зазначає, що твердження Відповідача щодо неоплати судового збору ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є безпідставними.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Позивач стверджує, що на вимогу законодавства ним було сплачено судовий збір в повному обсязі, про що свідчить додані платіжні доручення, а саме:
- Платіжне доручення №81 від 16.06.2021 на суму 2 270,00 грн;
- Платіжне доручення №82 від 16.06.2021 на суму 2 270,00 грн;
- Платіжне доручення №88 від 16.06.2021 на суму 2 270,00 грн;
- Платіжне доручення №3553 від 10.01.2022 на суму 211,00 грн.
Перед відкриттям провадженні у справі Господарський суд Миколаївської області самостійно перевірив належність платіжних доручень, що унеможливлює подачу Позивачем до суду вже використаних платіжних доручень.
Стосовно доводів Апелянта, щодо пропущення строків, Позивач зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, відповідно до пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення Позивачем із позовною заявою до суду.
Відповідно до пункту 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Разом з тим, відповідно до Наказу Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Миколаївська міська територіальна громада з 26.02.2022р. по 11.11.2022р. входила до переліку території активних бойових дій, а з 11.11.2022р. по теперішній час входить до переліку території можливих бойових дій.
Відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду по справах №990/115/22, №620/7233/21, №160/175/22, №140/13772/21, №910/18125/19.
Позивач стверджує, що висновки у вищезазначених Постановах Верховного Суду стосуються питання щодо пропущення процесуальних строків, але не строків на звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані для вирішення питання у даній справі.
Позивач у своєму відзиві зазначає, що правовідносини, які виникли на підставі зазначеного Договору регулюються Законом України "Про теплопостачання", а також Постановою Кабінету Міністрів від 03 жовтня 2007р. №1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" (далі - Правила №1198). Саме Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Розрахунки за опалення проводилися за встановленими НКРЕКП тарифами: за умовами укладеного між ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" та ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" Договору купівлі-продажу теплової енергії №3329.00 від 04.04.2019, для опалення кімнат гуртожитку, зазначених у додатках до Договору - розрахунки проводилися за тарифом на теплову енергію для потреб населення, як з юридичною особою.
У своїй скарзі Відповідач зазначає, що ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" не повідомляло про зміну тарифів, але в матеріалах справи, а саме у Додатку №14 до позовної заяви, додані копії листів з підтвердженням відправлення рахунків-фактури та актів прийому передачі Відповідачу (що підтверджується повідомленнями від АТ "Укрпошти", а також листами, які надходили від Відповідача про повернення документів без підписання), в яких міститься інформація щодо зміни тарифу та підстав такої зміни.
Здійснюючи розрахунки інфляційних витрат та 3% річних Позивач спирався на дати відправки Відповідачу листів з рахунками, а саме: листом від 18.02.2020 №485/25 було направлено рахунки за січень 2020р.; листом 18.03.2020 №20 було направлено рахунки за лютий; листом від 30.03.2020 №915/25 було направлено рахунки за березень
На час розгляду справи судом першої інстанції від Відповідача не надходили заперечень стосовно періоду та методики нарахувань штрафних санкцій.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/339/24 призначено на 12.05.2025 об 11-30 год.
21.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 задоволено клопотання Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №915/339/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи № 915/339/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 призначено на: 12.05.2025 року о 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
09.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
12.05.2025 у судове засідання, яке відбувалося в режимі відеоконференції з'явився представник Позивача, який підтримав доводи та вимоги, викладені ними письмово.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за записом №21414135 від 08.05.2014 підтверджується реєстрація права власності ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на 9068/10000 часток об'єкта житлової нерухомості, гуртожитку, що знаходиться за адресою вул. Космонавтів, 128, від 07.05.2014.
04.04.2019 між ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" (далі теплопостачальна організація) та ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" (далі споживач) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії №3329.00 (далі Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що при виконанні цього Договору сторони керуються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послути", "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", "Нормами га вказівками по пормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", "Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду" та іншими законодавчими документами.
Теплопостачальна організація зобов'язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію, а споживач використовувати теплову енергію (п.1.2. Договору).
Об'єкт теплоспоживання гуртожиток ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС", розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128, опалювальна площа 1862,91кв.м. (п. 1.2 та Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору постачання теплової енергії допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією і споживачем.
Згідно з пунктом 1.4 Договору розрахунки за теплову енергію на потреби централізованого опалення здійснюються:
1.4.1 при наявності приладу обліку теплової енергії - по тарифу за 1 Гкал згідно показників приладу обліку теплової енергії на дату надання звіту по приладу обліку та розміру нормативного споживання до кінця звітного місяця з оплатою протягом опалювального періоду. Корегування розміру нормативного споживання на фактичні показники приладу обліку теплової енергії проводиться у наступному за звітним місяці;
1.4.2 у випадку припинення роботи приладу обліку теплової енергії або при його відсутності - по тарифу за 1 Гкал згідно з фактичними обсягами постачання теплової енергії, розрахованими відповідно до договірного максимального приєднаного теплового навантаження, фактичного часу споживання теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та фактичного обсягу виробництва теплової енергії котельною, до якої підключені теплові мережі споживача, з оплатою протягом опалювального періоду.
Умовами пункту 1.6 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до регульованого тарифу, затвердженого відповідно до діючого законодавства України та встановленого на момент здійснення нарахувань. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ.
При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов'язкові для сторін по договору з моменту їх введення без переукладання Додатку № 2 до Договору.
Остаточна оплата по даному договору здійснюється споживачем щомісячно протягом 10 банківських днів з дати надходження рахунку та акту прийому - передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація щомісячно до 3 числа кожного місяця обов'язково надає споживачу Акт прийому - передачі та акт звіряння взаємних розрахунків за цим Договором станом на 01 число місяця шляхом направлення рекомендованого листа через поштове відділення або канцелярію повертає підписані зі свого боку Акт прийому - передачі теплової енергії та акт звіряння взаємних розрахунків теплопостачальній організації. Неповернення Акту прийому - передачі теплової енергії та акту звіряння взаємних розрахунків теплопостачальній організації є підтвердженням прийняття їх без зауважень (п. 1.7 Договору).
Відповідно до п. 1.8 Договору у разі внесення Споживачем попередньої оплати, сума якої перевищує вартість спожитої теплової енергії, вказані кошти зараховуються Теплопостачальною організацією як попередня оплата на наступний період. У разі наявності заборгованості, сума оплати зараховується як сплата боргу за попередній період по даному Договору. У разі наявності нарахованих штрафних та фінансових санкцій (пеня, інфляція, 3% річних) та витрат Теплопостачальної організації за звернення до суду (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), кошти, які надходять від Споживача на рахунок Теплопостачальної організації незалежно від вказаного призначення платежу зараховуються в наступному порядку : першими підлягають відшкодуванню витрати по сплаті держмита та ІТ3, другими - штрафні та фінансові санкції (пеня, інфляція, 3% річних), решта коштів зараховується як оплата за спожиту теплову енергію.
Згідно з п. 6.1. Договір набирає чинності з 01.05.2019 та діє до 30.04.2020 з автоматичною пролонгацією на кожен подальший рік, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від споживача не надійде на адресу теплопостачальної організації вимога про припинення дії Договору.
Договір та Додатки №1 та №2 до нього підписано та скріплено печатками сторін.
Як зазначає Позивач та не Спростовує відповідач Договір був пролонгованим, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення, та діяв до 01.11.2021.
Умовами Додатку 1 (лист 2) Договору №3329.00 передбачено, що опалювальна площа нежитлових приміщень станом на 15.04.2019 складала 1862,91 кв.м.
В подальшому опалювальна площа була змінена: з 01.06.2019 - 2034.40 кв.м., з 01.10.2019 - 2058,52 кв.м., з 01.12.2019 - 2119.59 кв.м..
З 01.10.2020 площа була змінена і склала 2250.68 кв.м., що підтверджується листом від ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" вих. №119 від 05.11.2020. В даному листі було помилково зазначено блок "417" замість блоку "418", що підтверджується листом від ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" за вхідним №837 від 28.12.2018, у якому Відповідач зазначає блок "418" як вірний .
Позивач надав Відповідачу для підписання копії Додатку 1 (аркуші 1 та 2) та Додатку 2 (аркуш 1) із зазначенням зміненої площі з 01.10.2020 року, однак Відповідач не підписав зазначені додатки та жодним чином не відреагував на отримане повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ОКП "МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО" №652 від 30.10.2019 виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1161 від 30.10.2019 "Про початок опалювального періоду 2019-2020рр.", з 31.10.2019 розпочато опалювальний період 2019-2020 роки.
10 квітня 2020 року було закінчено опалювальний період 2019-2020 роки на підставі наказу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" №192 від 08.04.2020 виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №314 від 08.04.2020 "Про закінчення опалювального періоду 2019-2020 рр.".
Наказом ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" №689 від 05.11.2020 виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1087 від 04.11.2020 "Про початок опалювального періоду 2020-2021 рр..", з 06.11.2020 розпочато опалювальний період 2020-2021роки.
12 квітня 2021 року було закінчено опалювальний період 2020-2021роки на підставі наказу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" №236 від 12.04.2021 виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №249 від 09.04.2020 "Про закінчення опалювального періоду 2020-2021 рр.".
Для проведення оплати за спожиту теплову енергію Позивачем виставлялись Відповідачу рахунки від 31.01.2020 на 55171,82 грн, від 29.02.2020 на 53408,14 грн, від 25.03.2020 на 27104,62 грн, від 23.04.2020 на 11983,92 грн, 30.11.2020 на 27411,92 грн, 30.12.2020 на 70151,71 грн, 29.01.2021 на 69104,40 грн, 28.02.2021 на 67633,68 грн, 31.03.2021 на 62225,57 грн, 16.04.2021 на 13057,60 грн.
За опалювальні періоди 2019-2020 роки., 2020-2021 роки Позивач поставив Відповідачу теплову енергію на суму 429841,46 грн, що підтверджено актами прийому-передачі теплової енергії:
акт №3329,00 від 31.01.2020 на суму 55171,82 грн;
акт №3329,00 від 29.02.2020 на суму53408,14 грн;
акт №3329,00 від 31.03.2020 на суму 27104,62грн;
акт №3329,00 від 30.04.2020 на суму 11983,92 грн;
акт №3329,00 від 30.11.2020 на суму 27411,92 грн;
акт №3329,00 від 31.12.2020 на суму 70151,71 грн;
акт №3329,00 від 31.01.2021 на суму 69104,40 грн;
акт №3329,00 від 28.02.2021 на суму 67633,68 грн;
акт №3329,00 від 31.03.2021 на суму 62225,57 грн;
акт №3329,00 від 07.04.2021 на суму 13057,60 грн.
Акти та рахунки були направлені на адресу Відповідача та були ним отримані, проте Відповідач, отримавши указану кореспонденцію Позивача повертав її без підписання.
Листом ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" за №485/25 від 18.02.2020 було повідомлено ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС", про зміну тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання від 17.01.2020 та надіслано у зв'язку з вищевикладеним додатку угоду № 4 від 07.02.2020 з Додатками №1, № 2 до Договору №3329.00.
Листом ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" за №915/25 від 30.03.2020 було повідомлено ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС", про зміну тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання від 18.03.2020.
14.12.2018, відповідно до Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1720 та 1760 від 10.12.2018, було видано Наказ ОКП "МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОНЕРГО" № 840, згідно з п. 2. Якого з 01.01.2019 було введено в дію тариф для розрахунків з управителями багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), об'єднаннь співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ) та відомчого житла на рівні 1 466,29 грн/Гкал з ПДВ за такими такими скаладовими:
- тариф на виробництво теплової енергії - 1428,58 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на транспортування теплової енергії - 35,35 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на постачання теплової енергії - 2,36 грн/Гкал з ПДВ.
17.01.2020 відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 83 від 14.01.2020, було видано Наказ ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" № 19, згідно з п.2. якого, з 17.01.2020 було введено в дію тариф для розрахунків з управителями багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), об'єднаннь співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ) та відомчого житла на рівні 1947,82 грн/Гкал з ПДВ.
- тариф на виробництво теплової енергії - 1496,02 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на транспортування теплової енергії - 445,46 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на постачання теплової енергії - 6,34 грн/Гкал з ПДВ.
18.03.2020 відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 627 від 17.03.2020, було видано Наказ ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" № 144, згідно з п.2. якого, з 18.03.2020 було введено в дію тариф для розрахунків з управителями багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), об'єднаннь співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ) та відомчого житла на рівні 1652,32 грн/Гкал з ПДВ.
- тариф на виробництво теплової енергії - 1237,91 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на транспортування теплової енергії - 408,07 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на постачання теплової енергії - 6,34 грн/Гкал з ПДВ.
01.12.2020 відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2251 від 30.11.2020, було видано Наказ ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" № 757, згідно з п.2. якого, з 01.12.2020 було введено в дію тариф для розрахунків з управителями багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), об'єднаннь співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ) та відомчого житла на рівні 1999,08 грн/Гкал з ПДВ.
- тариф на виробництво теплової енергії - 1523,81 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на транспортування теплової енергії - 468,42 грн/Гкал з ПДВ;
- тариф на постачання теплової енергії - 6,85грн/Гкал з ПДВ.
Позивач надає розрахунок заборгованості Відповідача за Договором №3329.00, розрахунок збитків від інфляції за порушення термінів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію та розрахунок пені та 3% річних станом на 01.07.2021.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість та теплову енергію у розмірі 429841,46 грн та нарахування згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема 23170,51 грн - інфляційних втрат та 8292,24 грн - 3% річних.
Отже, загалом вимоги ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" до ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" складають 461304,21 грн.
Колегія суддів, оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, дійшла наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п.п. 1, 4, 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
З огляду на встановлені обставини, перевіривши розрахунок Позивача в частині стягнення основної суми боргу за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 3329.00 від 04.04.2019 у розмірі 429?841,46 грн, з урахуванням того, що Позивач фактично поставив теплову енергію, а у Відповідача виник обов'язок здійснити оплату за отриману продукцію, та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували сплату зазначеної суми, колегія суддів вважає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 429?841,46 грн таким, що є правильним та обґрунтованим.
Стосовно позиції Апелянта, що введення в дію Закону України "Про житлово- комунальні послуги" № 2189, відбулося після підписання Договору купівлі-продажу теплової енергії № 3329.00 від 04.04.2019, саме тому його норми не можуть застосовуватись для вирішення даних спірних відносин, судова колегія зазначає наступне.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з п. 6.1. Договір купівлі-продажу теплової енергії № 3329.00 від 04.04.2019 набирає чинності з 01.05.2019 та діє до 30.04.2020 з автоматичною пролонгацією на кожен подальший рік, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від споживача не надійде на адресу теплопостачальної організації вимога про припинення дії Договору.
Договір був пролонгованим, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення, та діяв до 01.11.2021.
Відповідачем жодним чином за даний період не ініційовано питання щодо підписання нового Договору про надання комунальних послуг, згідно з положеннями Закону України "Про житлово- комунальні послуги" № 2189.
Проте означене, не звільняє Відповідача від обов'язку здійснювати розрахунки за цим Договором в порядку і строки, які визначені його умовами.
Як було встановлено апеляційним господарським судом відносини сторін за цим Договором сторони регулюються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", "Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду".
Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абзацу першого статті 16 Закону України "Про теплопостачання" До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до регульованого тарифу, затвердженого відповідно до діючого законодавства України та встановленого на момент здійснення нарахувань. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ.
При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов'язкові для сторін по договору з моменту їх введення без переукладання Додатку № 2 до Договору купівлі-продажу теплової енергії № 3329.00 від 04.04.2019.
Позивачем було здійснено зміну тарифів на теплову енергію на підставі Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Апеляційний господарський суд зазначає, що попри незгоду Відповідача з тарифами, які були прийняті відповідно до Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, він продовжував споживати теплову енергію, поставлену Позивачем, що ним не заперечується.
У контексті наведеного, судова колегія доходить висновку, що відповідні доводи Апелянта не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, щодо обов'язку сплати Відповідачем за надану теплову енергію.
Позиція Апелянта про відсутність повідомлень про зміну тарифів не знайшла свого підтвердження, оскільки, як було встановлено судовою колегією, в матеріалах справи наявні копії листів з підтвердженням відправлення рахунків-фактури та актів прийому передачі Відповідачу, в яких міститься інформація щодо зміни тарифу та підстав такої зміни. З огляду на зазначене, доводи заявника в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Відносно доводів Апелянта щодо невстановлення поважності причин пропуску процесуального строку на звернення за захистом своїх невизнаних, оспорюваних прав ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, згідно із Законом України № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211" від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення не є скасованим.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено п. 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, відповідно до пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення Позивачем із позовною заявою до суду.
Відповідач на підтвердження своїх доводів посилається на висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі №990/115/22, від 25.10.2022 по справі №620/7233/21, від 24.10.2022 по справі №160/175/22, від 22.09.2022 по справі №140/13772/21, від 03.02.2021 по справі №910/18125/19.
Детально проаналізувавши правовідносини та позиції в зазначених постановах, судова колегія зазначає, що в цих постановах розглядалося питання щодо пропущення процесуальних строків, але не строків позовної давності, саме тому висновки зазначених постанов Верховного Суду не можуть бути застосовані при вирішення спірних правовідносин у даній справі, оскільки в даному випадку судом першої інстанції розглядалося питання щодо строку звернення Позивача за захистом порушеного права.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи Апелянта щодо необхідності застосування висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі №990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 по справі №620/7233/21, постанови Верховного Суду від 24.10.2022 по справі №160/175/22, постанови Верховного Суду від 22.09.2022 по справі №140/13772/21, постанови Верховного Суду від 03.02.2021 по справі №910/18125/19, оскільки обставини справи, на які посилається заявник, є відмінними від тих, що встановлені у даній справі, вони не є релевантними до спірних правовідносин та, відповідно, не можуть бути застосовані у даній справі. При цьому апеляційний господарський суд зауважує, що Апелянт помилково ототожнює поняття "процесуального строку" та "строку позовної давності".
Щодо доводів Апелянта в частині розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання Відповідачем, Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.
Здійснюючи дані розрахунки Позивач спирався на початок виникнення боргу по кожному місяцю окремо.
Так, по рахунку за січень 2020 нарахування відбувається з 01.03.2020, за лютий з 01.04.2020, за березень 2020 з 01.05.2020, за квітень 2020 з 01.06.2020, за грудень 2020 з 01.02.2021, за січень 2021 з 01.03.2021, за лютий 2021 з 01.04.2021, за березень 2021 з 01.05.2021.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правильності та обґрунтованості. Доводи Апелянта в цій частині не враховуються колегією суддів.
Судовою колегією розглянуто доводи Апелянта з приводу того, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого строку на розгляд справи з початку відкриття провадження та зазначає наступне.
Дана позиція Відповідача відхиляється колегією суддів, оскільки вона не спростовує висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливає на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені Скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а позовні вимоги ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" про стягнення грошових коштів за теплову енергію відповідно до Договору купівлі продажу теплової енергії №3329 від 04.04.2019р у розмірі 461304,21 грн з яких: 429841,46 грн основний борг; 23170,51 грн - інфляційні втрати; 8292,24 грн - 3% річних, заборгованості за опалювані періоди 2019-2020рр., 2020-2021рр. цілком обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Згідно частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі № 915/339/24 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі № 915/339/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі № 915/339/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2025
Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош