20 травня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., за участі секретаря судового засідання Михайлюка М. І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2025 року,-
Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 15 березня 2025 року біля 17 год. 15 хв., на автодорозі сполучення с. Грушівці - с. Нагоряни Дністровського району Чернівецької області, керував автомобілем марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушенні п. 2.5 ПДР України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Провадження № 33/822/220/25 Головуючий у І інстанції: Туржанський В.В.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Марчук В. Т.
Стверджує, що на відеозаписі з нагрудних камер працівників патрульної поліції не зафіксований факт керування транспортним засобом, оскільки даний запис починається тільки з розмови між працівниками поліції та ОСОБА_1 , який знаходився на сидінні водія автомобіля, що стояв на узбіччі дороги
Апелює тим, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», оскільки на відеозаписі зафіксований факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та подану апеляційну скаргу, заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який просив суд задовольнити подану апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, перевіривши законність та обґрунтованість
постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 176975 від 15 березня 2025 року (а.с. 1) ОСОБА_1 цього ж дня, о 17 год.15 хв. на автодорозі сполучення с. Грушівці - с. Нагоряни Дністровського району Чернівецької області, здійснював рух на транспортному засобі марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестеру «Дрегер 0610» та проходження в медичному закладі Новоселицької БПЛ відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водію. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій. Так, в протоколі є вказівка на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4278230 від 15 березня 2025 року(а.с. 3) вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.9.8 ПДР України, а саме за керування транспортним засобом поза населеними пунктами без увімкненого ближнього світло фар.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився.
Аналогічні відомості щодо ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 вказані в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 березня 2025 року (а.с. 5). Огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не проводився.
Із досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений за порушення вимог п. 9.8 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Працівниками патрульної поліції неодноразово було роз'яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера «Драгер», однак ОСОБА_1 , ігноруючи законні вимоги працівників поліції, лише імітував проходження огляду, чим фактично здійснив пасивну відмову.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та доказів відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище доказами.
Таким чином, районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь яких порушень з боку працівників патрульної поліції, які б вказували на незаконну зупинку чи незаконне направлення на огляд, під час апеляційного розгляду судом не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції апеляційним судом не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
Зважаючи на викладене, приходжу до висновку, що подана особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя [підпис] В.Т. Марчук