14 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/2145/24
Провадження № 22-ц/821/353/25
категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Державна казначейська служби України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої органами державної виконавчої служби внаслідок довготривалого невиконання рішення суду, у складі головуючого судді Токової С. Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
16.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.06.2019 у справі № 712/11708/17, провадження № 2/712/60/19 частково задоволено його позовні до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Переможець-32» та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго». Вирішено зобов'язати ОСББ «Переможець-32» розглянути питання про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі акту від 11 жовтня 2016 року про відмову скосити траву на прибудинковій території та акту від 10 листопада 2015 року про виконання ремонтних робіт. Зобов'язати КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року.
24.01.2020 на виконання рішення суду, Соснівським районним судом м. Черкаси були видані два виконавчі листи, які були ним пред'явленні до виконання до державної виконавчої служби.
Постановами державних виконавців від 13.03.2020 та від 19.03.2020 були відкриті виконавчі провадження № 61523781, № 61597974 з примусового виконання виконавчих листів Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/11708/17.
Зазначив, що державними виконавцями неодноразово виносилися постанови про закінчення виконавчих проваджень № 61523781, № 61597974 без проведення жодних виконавчих дій, які в подальшому були скасовані в судовому порядку.
Після поновлення виконавчих проваджень, державними виконавцями повторно винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень, які оскаржувались ним в суди різних інстанцій, однак у доступі до правосуддя апеляційною та касаційною інстанціями йому було відмовлено. Вказує, що рішення суду до цього часу не виконано, державна виконавча служба довготривалий час чинила та чинить протиправні дії, внаслідок чого йому було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Вказує, що розгляд справи розпочато у вересні 2017 року, а остаточні рішення суду ухвалені у 2019 році, проте державна виконавча служба довготривлий час чинила і чинить протиправні дії внаслідок чого йому завданої матеріальної та моральної шкоди.
Матеріальна шкода, на думку позивача, має причинний зв'язок з довготривалим невиконанням рішення суду, що послугувало утворенням у нього боргів за комунальні послуги в загальній сумі 47392,20 грн, оскільки за час невиконання рішення суду він не мав можливості укласти договір реструктуризації або отримати субсидію.
Порушення його прав з боку державної виконавчої служби викликало у нього душевні страждання, що призвело до погіршення стану здоров'я, а відтак є підставою для стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 546700 грн.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.04.2024, просить суд стягнути з державного бюджету України 47392,20 грн матеріальної шкоди та 1000000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з недоведеності позивачем усіх складових делікту, тобто не надання належних доказів спричинення йому майнової шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідачів, наявності умов для компенсації майнової шкоди, як то протиправність поведінки особи, яка завдала майнової шкоди, причинний зв'язок та вина відповідача.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди суд дійшов висновку, що позивач не довів, що внаслідок тривалого невиконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.06.2019 у справі № 712/11708/17 йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1000000 грн, а також причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою державних виконавців.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення суду про задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини на які посилався позивач не з'ясовані і не відображенні в рішенні суду.
Зазначає, що за хронологією подій вбачається, що протягом чотирьох років виконавче провадження до боржника ОСББ «Переможець-32» закривалось три рази, тривала судова тяганина у скасуванні постанов про закриття виконавчого провадження, а Перший відділ ДВС у відзиві вказує, що це було тільки один раз.
Суд не встановив в які строки Перший відділ ДВС зобов'язаний був виконати рішення суду, чому з 23.02.2021 по 31.01.2023 не вчинено жодної дії, і чому станом на січень місяць 2025 року рішення суду не виконано.
Вказує, що ОСББ «Переможець-32», КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не виконують свої обов'язки, продовжують проводити нарахування на власний розсуд, чим порушують права споживача ОСОБА_1 , та надали в вайбері інформацію про крадіжки теплової енергії, відсутність теплозбереження, самочинні забудови, перепланування, але вживати заходи щодо усунення таких недоліків не бажають.
Вважає, що всі наслідки спричинення матеріальної і моральної шкоди виходять з невиконання виконавчих листів від 24.01.2020 у справі № 712/11708/17 Соснівського районного суду м. Черкаси, умисних протиправних дії ДВС.
Зауважує, що представник від Державна казначейська служба України в дебатах зазначив, що моральна шкода значно велика (тех. запис суд, засідання), а це значить, що моральна шкода визнається.
Матеріальна шкода створена боржниками і ДВС, боржники продовжують зловживати, отримавши підтримку від ДВС.
24.02.2025 від Державної казначейської служби надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому у повному обсязі заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.12.2024 належить залишити без змін.
Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при всебічно з'ясованих обставинах справи з урахуванням правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Зазначає, що виключно на позивача покладається обов'язок доведення наявності завдання останньому матеріальної та моральної шкоди як наслідок протиправної поведінки працівників органів Державної виконавчої служби.
Проте, позивачем не надано жодних доказів наявності моральної та матеріальної шкоди, а також не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та діями органів Державної виконавчої служби.
Крім того, сам по собі факт визнання порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
24.02.2025 відПершого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.12.2024 залишити без змін.
Зазначає, що у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), не зважаючи на численні скарги ОСОБА_1 , жодного разу дії державних виконавців (так само як і самого органу примусового виконання) не були визнані незаконними.
Звертає увагу, що позивач 54 місяці або 4,5 років (якраз починаючи приблизно з 2019-2020) не сплачував послуги, які йому надавало КП «Черкаська служба чистоти». Теж саме стосується і інших комунальних послуг.
Заперечує наявність будь-яких незаконних дій зі свого боку та, відповідно, причинного зв'язку із заборгованістю ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок неправомірного умисного нездійснення ним протягом кількох років оплати житлово-комунальних послуг.
Вказує, що з тієї інформації, яку позивач надав в своїй позовній заяві, негативні емоції, яких він нібито зазнав внаслідок дій/бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не мали впливу на умови його життя та не призвели до погіршення його здібностей.
Вважає, що оскаржуване рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.12.2024 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а скаржником у своїй скарзі не доведено будь-якого порушення його прав та свобод.
25 лютого 2025 року від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року без змін.
Заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вважає, що оскільки ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2023 у справі № 712/11708/17 встановлено, що державний виконавець не допустив порушення при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2023 у ВП № 61523781, відсутні будь-які правові підстави для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди позивачу за рахунок держави.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.06.2019 у справі № 712/11708/17 провадження № 2/712/60/19 частково задоволено позовні ОСОБА_1 до ОСББ «Переможець-32» та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго». Вирішено зобов'язати ОСББ «Переможець-32» розглянути питання про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі акту від 11 жовтня 2016 року про відмову скосити траву на прибудинковій території та акту від 10 листопада 2015 року про виконання ремонтних робіт. Зобов'язати КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року.
З 19.03.2020 у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні перебуває виконавче провадження № 61597974 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 712/11708/17, виданого 24.01.2020 Соснівським районним судом м. Черкаси, про зобов'язання ОСББ «Переможець-32» розглянути питання про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі акту від 11 жовтня 2016 року про відмову скосити траву на прибудинковій території та акту від 10 листопада 2015 року про виконання ремонтних робіт (т. 1 а.с. 14).
28.10.2020 головним державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Онищенко Н. С. після отримання відповіді від голови ОСББ «Переможець-32» про проведення зборів мешканців та розгляду питання про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61597974, яка була оскаржена ОСОБА_1 до Соснівського районного суду м. Черкаси (т.1 а.с. 15).
Ухвалою Соснівського районного суду від 23.11.2020 № 712/10973/20 відмовлено в задоволені скарги (т.1 а.с. 16-20).
Постановою Черкаського апеляційного суду № 712/10973/20 від 03.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову державного виконавця від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с. 21-33).
Постановою державного виконавця від 23.02.2021 відновлено виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т.1 а.с. 34).
Відповідно до постанови державного виконавця від 31.01.2023, закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т.1 а.с. 35).
Постановою начальника відділу від 06.03.2023 було скасовано постанову від 31.03.2023 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т.1 а.с. 36-38).
Згідно з постановою державного виконавця від 06.03.2023 відновлено виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т. 1 а.с. 38).
Постановою державного виконавця від 22.03.2023 закінчено виконавче провадження № 61597974, знято арешт з грошових коштів за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т.1 а.с. 39-41).
Ухвалою Соснівського районного суду від 26.05.2023, справа № 712/11708/17, провадження № 4с/712/26/23 скасовано постанову державного виконавця від 22.03.2023 № 61597974 (т.1 а.с. 42-45).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.08.2023 провадження № 22-ц/821/1117/23 залишено апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін (т.1 а.с. 46-50).
Постановою державного виконавця від 19.09.2023 відновлено виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 виданим 24.01.2020 (т. 1 а.с. 51).
З 13.03.2020 на виконанні в ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61523781 з виконання виконавчого листа № 712/11708/17 від 24.01.2020, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси про зобов'язання КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензійно-позовної вимоги від 09 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 54-55).
ПостановоюЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.04.2020 закінчено виконавче провадження ВП № 61523781 щодо виконання рішення суду за виконавчим листом від 24.01.2020 у справі № 712/11708/17 Соснівського районного суду м. Черкаси (т. 1 а.с. 56-57).
Ухвалою Соснівського районного суду від 28.04.2020 у справі № 3442/20, провадження № 4-с/712/27/20 скаргу задоволено, постанову від 06.04.2020 скасовано (т. 1 а.с. 58-59).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.07.2020 у справі № 3442/20, провадження № 22-ц/821/1119/20 апеляційну скаргу державного виконавця залишено без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду від 28.04.2020 без змін (т. 1 а.с. 60-63).
Постановою ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.10.2022 поновлено виконавче провадження ВП № 61523781 та накладено штрафи (т. 1 а.с. 64-65).
Постановою ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2023 зупинено виконавче провадження ВП № 61523781 (т. 1 а.с. 66-67).
Постановою ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.03.2023 поновлено виконавче провадження ВП № 61523781 (т. 1 а.с. 69-70).
01.03.2023 та 15.03.2023 на адресу ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли листи з доказами виконання рішення суду. Старшим державним виконавцем ЦВ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнком М. 20 березня 2023 року було винесено постанову про закриття виконавчого провадженн № 61523781, підставою його закриття зазначено фактичне повне виконання рішення суду (т. 1 а.с. 71-72).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2023 у справі № 712/11708/17, що набрала законної сили, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнко М. В. від 20 березня 2023 року у виконавчому провадженні ВП № 61523781, заінтересовані особи: ОСББ «Переможець-32», КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради - залишено без задоволення (т. 1 а.с. 76-81).
Зокрема, суд встановив, що доводи скаржника, викладені в скарзі останнього, не містять доказів порушення старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнко М. В. вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» при винесенні останнім оскарженої постанови від 20 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП №61523781 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 24 січня 2020 року у справі № 712/11708/17, та фактично є незгодою з результатами розгляду боржником - КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» претензії вимоги ОСОБА_1 від 09 листопада 2017 року про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг та змістом договорів, надісланих останньому для підписання боржником за результатами розгляду останнім питання про укладення договору з скаржником.
Також суд зазначив, що незгода скаржника з результатами розгляду боржником питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії вимоги від 09 листопада 2017 року не є підставою для скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнко М. В. від 20 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 61523781, якою виконавче провадження ВП № 61523781 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 24 січня 2020 року у справі № 712/11708/17, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним повним виконанням.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, утраті або пошкодженні майна, а також неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Обов'язок доведення наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Стаття 56 Конституції України закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи положення ст. 1173, ст. 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (див.: пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 638/9600/20 (провадження № 61-10552св23).
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби.
Саме такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 757/23847/21 (провадження № 61-1913св23), від 30 листопада 2022 року у справі № 753/11250/14-ц (провадження № 61-6568св22).
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 686/5244/21).
При цьому, у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20) зазначено, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, що набрало законної сили, та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість виконання судового рішення.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18).
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 вказано, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 910/15758/19, від 18 вересня 2024 року у справі № 537/4628/23 (провадження № 61-6836св24).
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що матеріальна шкода, на думку позивача, має причинний зв'язок з довготривалим невиконанням рішення суду, що послугувало утворенням у нього боргів за комунальні послуги в загальній сумі 47392,20 грн, оскільки за час невиконання рішення суду він не мав можливості укласти договір реструктуризації або отримати субсидію.
Відмовляючи в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, з урахуванням вказаних норм законодавства дійшов правильного висновку про те, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що зміст резолютивної частини рішення суду, на підставі якої було видано виконавчий лист, не свідчить про обов'язок ОСББ «Переможець-32» здійснити в обов'язковому порядку перерахунок ОСОБА_1 за надані комунальні послуги, а тому ОСОБА_1 не позбавлений був можливості вчасно оплачувати рахунки за комунальні послуги.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, пов'язані з примусовим виконанням у виконавчому провадженні № 61597974, у яких державна виконавча служба виступає суб'єктом примусового стягнення коштів за виконавчим документом, а не боржником у грошовому зобов'язанні, і є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи судом не установлено, що державний виконавець або орган державної виконавчої служби спричинив майнову шкоду позивачу у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, зазначеним у позовній заяві ОСОБА_1 та дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та відсутність правових підстав для покладення на Державу України обов'язку сплатити позивачу суму боргу за комунальні послуги в загальній сумі 47392,20 грн, зобов'язання за якими має ОСОБА_1 .
Таким чином, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги в цій частині вказаних висновків не спростовують та зводяться до їх переоцінки.
На ряду з цим, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем моральної шкоди, виходячи з наступного.
Як зазначалось, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, а саме наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини в п. 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
З матеріалів справи вбачається, що з 19.03.2020 у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні перебуває виконавче провадження № 61597974 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 712/11708/17.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем неодноразово виносилися постанови про закінчення та відновлення виконавчого провадження.
Востаннє виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 відновлено 19.09.2023 та на час розгляду справи не завершене.
Слід зазначити, що при неодноразовому скасуванні постанов про закінчення виконавчого провадження № 61597974, підставами такого сакасування було, зокрема не вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на виконанння рішеня суду, передчасність постановлення відповідних постанов через відсутність фактичного виконання рішення суду, що не враховано державним виконавцем, встановлення факту тривалого та безпідставного невиконання боржником приписів суду в добровільному порядку, а також те, що примусове повне виконання рішення суду не забезпечено органами державної виконавчої служби.
Також на виконанні в Центральному відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61523781 з виконання виконавчого листа № 712/11708/17 від 24.01.2020.
У даному виконавчому провадженні державним виконавцем також неодноразово виносилися постанови про закінчення та відновлення виконавчого провадження.
Підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 61523781 була передчасність винесення такої постанови через відсутність фактичного виконання рішення суду, що не враховано державним виконавцем.
20 березня 2023 року було винесено постанову про закриття виконавчого провадження № 61523781, а підставою його закриття зазначено фактичне повне виконання рішення суду. Після її оскарження ОСОБА_1 , постанова залишилась в силі.
З викладеного вбачається, що як у виконавчому провадженні № 61597974, так і у виконавчому провадженні № 61523781 спостерігалось тривале невиконання рішення суду, що пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням держаним виконавцем обо'язків визначених ЗУ «Про виконаве провадження».
За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди протиправними діями органів ДВС, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.
При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд враховує, що п. 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується фізичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Врахувавши тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 та з урахуванням вимог розумності і справедливості, апеляційний суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн.
Такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди. Сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в стягненні на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, належним чином вказане рішення не мотивував, не зазначив обставини, які свідчать про відстність підстав для відшкодування моральної шкоди.
При цьому моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 , слід компенсувати за рахунок державного бюджету, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 204/3138/21.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди із частковим задоволенням позову в цій частині, в решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року - скасувати в частині відмови в стягненні моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 3000 грн моральної шкоди.
В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 травня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков