Справа № 538/839/25 Номер провадження 11-сс/814/413/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 травня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Райз-Схід» - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність зазначеної вище бездіяльності з боку уповноваженої особи ВП №2 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області, оскільки в заяві ОСОБА_6 висловлене лише загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, не зазначено про заподіяну шкоду, в тому числі її вид та розмір, у зв'язку з чим, є відсутніми відомості, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовувало би необхідність початку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Райз-Схід» - ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року, задовольнити скаргу ТОВ «Райз-Схід» і зобов'язати уповноважену особу ВП №2 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою цього товариства від 18 квітня 2025 року (вих. №267) про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати ТОВ «Райз-Схід» витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: заява ТОВ «Райз-Схід» була адресована особі, уповноваженій на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, містить викладення всіх обставин, які, на думку ТОВ «Райз-Схід», указують на вчинення кримінального правопорушення та утворюють його склад, а також посилання на правову кваліфікацію цього кримінального правопорушення, а тому є заявою про кримінальне правопорушення, подача якої передбачала необхідність вчинення дій, передбачених ч.1 ст.214 КПК України, в строк, регламентований названою нормою закону, а невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ТОВ «Райз-Схід» свідчить про допущену уповноваженою особою бездіяльність, визначену в п.1 ч.1 ст.303 КПК України; положення ст.214 КПК України не передбачають оцінки викладених у заяві про вчинене кримінальне правопорушення обставин на етапі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, її обґрунтованості та підтвердження викладених у ній фактів.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та до суду не з'явились. Водночас апелянт заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду за відсутності представника ТОВ «Райз-Схід».
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ж ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, у силу вимог ч.ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається в тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, які можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Разом з цим, якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20), відповідно до якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 (провадження №11-1263апп18) також наголосила на тому, що в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За таких обставин, доводи апелянта, які зводяться до наявності обов'язку фактично автоматичного внесення уповноваженою особою відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою (повідомленням), позбавлені підстав.
За ч.1 ст.206 КК України відповідальність настає за протидію законній господарській діяльності, тобто протиправну вимогу припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаної з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об'єктів будівництва, інших об'єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об'єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання.
Частиною ж 1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Водночас диспозицією ст.53-1 КУпАП визначено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. При цьому, вказане вище кримінальне правопорушення є кримінальним проступком із матеріальним складом, а тому обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони є спричинення власнику або законному володільцю земельної ділянки значної шкоди.
У примітці до ст.197 КК України унормовано, що відповідно до цієї статті шкода, передбачена ч.1 ст.197-1 КК України, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що представник ТОВ «Райз-Схід» - ОСОБА_6 , подав до ВП №2 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області заяву від 18 квітня 2025 року (вих. №267), у якій просив унести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ТОВ «ВЕЛС-АГРО» кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.206 КК України, посилаючись на те, що: при виділенні земельної ділянки в натурі ТОВ «ВЕЛС-АГРО» було допущено порушення існуючого порядку - не погоджено межі земельної ділянки із суміжним користувачем, що призвело до самовільного зайняття ТОВ «ВЕЛС-АГРО» частини земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «Райз-Схід»; ТОВ «ВЕЛС-АГРО» здійнюється проїзд не виділеними дорогами, а через земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «Райз-Схід», що наносить ТОВ «Райз-Схід» збитків, спричиняє для нього додаткові витрати (а.п.2).
Однак наведена вище заява не містить конкретних даних і наведення обставин, які би могли вказувати на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч.1 ст.197, ч.1 ст.206 КК України, що було би підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щоб в подальшому проводити досудове розслідування. Викладені ж заявником твердження ґрунтуються на власному аналізі норм кримінального закону, не містять об'єктивних відомостей та обставин, які би свідчили про ймовірне вчинення згаданих вище кримінальних правопорушень.
При цьому, в заяві представник ТОВ «Райз-Схід» посилається лише на самовільне зайняття ТОВ «ВЕЛС-АГРО» частини земельних ділянок, які перебувають в оренді цього товариства, жодним чином не вказуючи про заподіяння чи можливе заподіяння такими діями значної шкоди ТОВ «Райз-Схід», як і не зазначає розмір шкоди, що дозволяв би його проаналізувати у співставленні з приміткою до ст.197-1 КК України.
Суд апеляційної інстанції не виключає, що на стадії звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення автор заяви може не мати точних і конкретних відомостей щодо розміру й виду заподіяної шкоди в розумінні положень ст.197-1 КК України, але, ініціюючи кримінальне провадження та вважаючи, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, він має навести хоча б мінімальну вказівку про спричинення чи можливе спричинення внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки значної шкоди або орієнтованого її розміру, що давало би можливість органу досудового розслідування перевірити таку інформацію в рамках розпочатого кримінального провадження, оскільки в протилежному випадку відсутні жодні підстави вважати, що в поданій заяві йдеться про ймовірне вчинення кримінально протиправного діяння, оскільки в ній зазначено обставини діяння, за яке визначено інший вид відповідальності.
Кримінальне ж правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, як кримінальний проступком із матеріальним складом, є закінченим лише з моменту завдання значної шкоди законному володільцю або власнику. Тобто для того, щоб розглядати самовільне зайняття земельної ділянки як кримінально протиправне діяння необхідним є настання суспільно небезпечних наслідків через таке діяння у вигляді спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди. У той же час, саме по собі самовільне зайняття земельної ділянки за відсутності означених наслідків не утворює кримінальне правопорушення.
Тому уповноважена особа органу досудового розслідування не мала підстав вважати, що в заяві ТОВ «Райз-Схід» наведено обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення/кримінальних правопорушень.
Таким чином, викладені вище обставини не тягнуть за собою обов'язку органу досудового розслідування щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою з подальшим вчиненням дій, передбачених ст.214 КПК України, через це висновок слідчого судді про відмову в задоволенні скарги представника ТОВ «Райз-Схід», як наслідок, є правильним.
Отже, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали , не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає задоволенню.
У свою чергу, апеляційний суд роз'яснює, що вказане вище рішення не позбавляє представника ТОВ «Райз-Схід» права повторного звернення до органу досудового розслідування із заявою в порядку ст.214 КПК України з наведенням у поданій заяві необхідних обставин та ознак, у випадку їх існування, які би вказували на вчинення кримінального правопорушення/кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Райз-Схід» - ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 травня 2025 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4