Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/221/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/408/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
14.05.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2025, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Миколаїв, не одруженого, який на теперішній час утримується в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», раніше шість разів судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 46 днів з 10.04.2025 по 25.05.2025 включно,
Старший слідчий відділу РОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 15.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000052, строком на 60 днів.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, існування ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу. Крім того слідчий просив не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2025, задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк на 46 днів, тобто з 10.04.2025 по 25.05.2025 включно.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що надані слідчим до клопотання докази свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Також слідчим суддею встановлено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховано обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, та встановлено відсутність доказів, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеному вище ризику.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та винести законне, справедливе рішення з урахуванням усіх обставин справи.
Зазначає, що на його думку ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки розгляд клопотання слідчого у судовому засіданні відбувся без його участі. Рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято без урахування його думки.
10.04.2025 йому було запропоновано взяти участь у режимі відеоконференції, однак він відмовився оскільки бажав взяти участь у судовому засіданні безпосередньо у залі суду, так як він має беззаперечні докази невинуватості та безпідставності пред'явленої підозри.
Незважаючи на це, слідчим суддею проігноровано його право на захист, бажання приймати участь безпосередньо у залі судового засідання, чим порушено вимоги КПК.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, відділом РОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 15.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000052 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_8 25.03.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Підозра висунута ОСОБА_8 підтверджується наявними зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до клопотання, а саме: протоколом про результати проведення негласних (слідчих) розшукових дій - аудіо, -відео контроль особи з використанням спеціальних технічних засобів від 20.07.2023, висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 11.12.2023 №25364/23-36, від 11.12.2023 №25361/23-26, від 25.04.2024 №5033/24-36, протоколом огляду предметів від 08.04.2024, висновком експерта про проведення експертизи відео-звукозапису від 05.07.2024 №СЕ-19/112-24/5185-ВЗ.
Вказані докази містять достатньо об'єктивної інформації про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано встановлено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки ОСОБА_8 раніше шість разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних та корисливих злочинів, що характеризує його, як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Колегія суддів ураховує і те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, раніше неодноразово судимий, наявність вагомих доказів про його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Також колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Крім того, слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не перевіряє правильність кваліфікації дій підозрюваного, наявність та достатність доказів для визнання вини чи питання допустимості доказів.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри та недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного, оскільки встановлені під час розгляду клопотання обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Апеляційні доводи підозрюваного про порушення його права на захист у зв'язку з проведенням судового засідання в режимі відео конференції з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє безперервно по теперішній час. При цьому положення ч. 2 ст. 336 КПК України не розповсюджується в разі здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану та не забороняє проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду де перебуває особа.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга підозрюваного, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2025, якою підозрюваному ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4