Справа № 346/1178/25
Провадження № 11-кп/4808/246/25
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
14 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з визначенням розміру застави,-
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч.4 ст.402 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень на строк 60 днів по 30.05.2025 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 . Інший більш м'який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
З оскаржуваною ухвалою не погодилася та оскаржила в апеляційному порядку захисник ОСОБА_8 , яка оспорює обґрунтованість ухвали суду, вважає її незаконною та необґрунтованою. Вказує, що сторона обвинувачення не навела жодних переконливих доводів та не довела підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 . Суд першої інстанцій безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. При цьому суд не врахував, що на даний момент на розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом: про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині мобілізації ОСОБА_7 та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправними та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №344 від 03 грудня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу частини та іншого, що стосується ОСОБА_7 ; визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною та зобов'язання надати відстрочку ОСОБА_7 від військової служби у зв'язку з релігійними переконаннями на підставі ст.35 Конституції України для проходження альтернативної (невійськової) служби; визнання бездіяльності Верховинської РДА протиправною та зобов'язання направити ОСОБА_7 на проходження альтернативної (невійськової) служби. Також, на розгляді суду перебуває справа №300/1637/25 за позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №4486 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди» (в АДРЕСА_1 ) від 05 грудня 2024 року в частині, що стосується ОСОБА_7 .
Враховуючи зазначені обставини, а також відсутність доказів, сторона захисту зауважує на недоведеності існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_7 ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв?язки - дружину, малолітню дитину, які потребують його участі в своєму житті та допомоги, утримання. Працював приймальником у відділенні Нової пошти, до переїзду через військовий стан був відеооператом в ТОВ «МЕДІА ГРУПА «НАДІЯ», є членом Церкви Адвентистів Сьомого Дня з 2013 року. Згідно з характеристикою від пресвітера громади Церкви Адвентистів Сьомого дня Буковинської конференції, ОСОБА_7 проявив себе як порядний, чесний, відповідальний, вірний член Церкви, є зразковим сім'янином. У громаді до грудня 2024 року виконував служіння вчителя «Суботньої школи» та керівника сімейного відділу. Крім того, був призначений відповідальним за організацію та формування графіків щотижневих богослужінь. ОСОБА_9 не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, не схильний до соціально небезпечної поведінки, бережно відноситься до цінностей суспільства, тому при незастосуванні іншого запобіжного заходу, цілком буде забезпечено високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів.
Просить ухвалу суду скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт з визначенням лише тих обов'язків, які прямо передбачені КПК України, без прив'язок до військової частини чи військової служби.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальшу дію такого запобіжного заходу.
При цьому, врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пункт 5 ч.1 ст.176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проаналізувавши обставини встановлені судом та вимоги наведених норм діючого кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Що стосується доводів про не співмірність розміру застави, вони не заслуговують на увагу апеляційного суду. Судом першої інстанції визначений помірний розмір застави, який відповідає тяжкості обвинувачення, і у разі її внесення, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Що стосується майнового стану обвинуваченого, апеляційний суд зауважує, що заставу може внести не тільки обвинувачений та його родичі, а й інші особи.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2025 рокущодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4