Справа № 154/717/25 Провадження №33/802/334/25 Головуючий у 1 інстанції:Кусік І. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
19 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника Ярмощука В.В. - Омелянюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13.02.2025 року о 08.15 годині у місті Володимирі на вулиці Незалежності водій керував автомобілем «Мутсубісі ланцентні», д.н.з НОМЕР_1 , маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук), від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичній установі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.24).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що під час судового розгляду справи відносно нього судом першої інстанції не було взято до уваги те, що він не керував транспортним засобом, а все-таки стояв біля авто, а тому він не повинен був виконувати вимогу поліцейського проходити освідування та медичний огляд на стан сп'яніння. Окрім цього у постанові суду допущена помилка в році винесення постанови, замість 2025 року зазначено 2024 року. Просить скасувати постанову та прийняти своє законне рішення (а.с.28-30).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, приходжу до наступного висновку.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 245416 від 13.02.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.02.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);
- розпискою ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати будь-якими транспортними засобами до повного витверезення від 13.02.2025 року (а.с.6);
- відеозаписом події із нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.9).
Згідно довідки від 13.02.2025 року, складеної інспектором САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Федорук В., вбачається, що відповідно до бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія за місцем проживання серії НОМЕР_2 від 27.12.2023 року (а.с.8).
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки це повністю спростовується відеозаписом, який підтверджує, що працівники поліції діяли цілком у законний спосіб.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Доводи, на які посилається апелянт не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а лише стояв біля нього, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, які були досліджені судом, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом, після зупинки авто працівниками поліції ОСОБА_1 вийшов із автомобіля, а саме із місця водія та надав документи на право керування транспортним засобом працівникам поліції і під час спілкування з ними не заперечував факту керування автомобілем.
А тому мотиви апелянта про те, що у працівників поліції не було підстав для вимоги у проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння є також необґрунтованими.
Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів апелянта про допущення судом першої інстанції у постанові суду помилки в році винесення постанови, а саме замість 2025 року зазначено 2024 року, апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи, а саме із судової повістки про виклик до суду (а.с.17) вбачається, що судове засідання було призначено на 10 годину 30 хвилин 23.04.2025 року, розписку про отримання пам'ятки про права та обов'язки ОСОБА_2 отримав також 23.04.2025 року (а.с.19), протокол судового засідання датований 23.04.2025 року (а.с.20-22), однак в постанові Володимир-Волинського міського суду Волинської області щодо ОСОБА_1 зазначено дату винесення постанови «23 квітня 2024 року». Враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що в постанові Володимир-Волинського міського суду Волинської області щодо ОСОБА_1 допущена описка.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.