Справа № 163/2651/24 Провадження №33/802/317/25 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Гапончук В. В.
19 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Богдан Л.М.,
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 - Полетила П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 03.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 20:55 годині 13.11.2024 року, керуючи автомобілем «Ауді», номерний знак НОМЕР_2 , на 487 км + 960 м автодороги М-07, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.29-30).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає оскаржувану постанову немотивованою та не обґрунтованою, розгляд справи відбувся у його відсутності, не взято судом до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи, а безпосередньо матеріали справи не підтверджують факт керування ним транспортним засобом марки «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки він в даному автомобілі перебував лише як пасажир.
Просить скасувати постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.34-39).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 699941 від 13.11.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 758997 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.3). Вказана постанова є чинною;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2024 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);
- рапортом інспектора роти з обслуговування міста Ковель УПП у Волинській області Квашука В. від 13.11.2024 року (а.с.6);
- відеозаписом події із нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.8).
Згідно довідки від 14.11.2024 року, складеної інспектором ВОНС в м.Ковель УПП у Волинській області Зінчук І., вбачається, що відповідно до ІТС «ІПНП» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, останній отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 29.12.2016 року та не являється позбавленим права керування транспортними засобами (а.с.8).
В ході розгляду справи апеляційним судом було допитано свідка ОСОБА_2 , який вказав про те, що 13.11.2024 року о 20 годині 55 хвили саме він керував транспортним засобом марки «Ауді», номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_1 перебував у автомобілі в якості пасажира. Додатково повідомив, що він не бачив як його авто зупиняли працівники поліції, а тому продовжував рух ним далі.
Апеляційний суд не беру до уваги дані показання свідка, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, зафіксованим на нагрудну камеру поліцейських та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, а їх зміст, на переконання суду, зумовлений дружніми відносинами із особою, щодо якої розглядається справа.
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував у авто в якості пасажира, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, які були досліджені судом першої інстанції, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом, після зупинки авто пересів із місця водія на пасажирське місце, в авто перебувала лише одна особа, тобто ОСОБА_1 , і під час спілкування з працівниками поліції останній визнавав факт керування автомобілем, хоча вподальшому цей факт категорично заперечував.
Також не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання апелянта про наявність підстав для скасування постанови внаслідок розгляду справи судом першої інстанції саме у його відсутності.
Так відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У постанові суду першої інстанції вірно зазначено, що на розгляд справи порушник не з'явився, хоча був обізнаний про дату та місце розгляду. Чергове подане ним клопотання 02.04.2025 року про відкладення розгляду справи судом розцінено виключно як затягування процесу та зловживання процесуальними правами. Зазначене клопотання жодними фактами об'єктивної дійсності не підтверджено, і про дату чергового судового засідання ОСОБА_1 був повідомлений завчасно.
Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.