Справа № 947/13802/25
Провадження № 1-кс/947/6783/25
15.05.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчої ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.2,3 ст.332 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч.ч. 2, 3 ст. 332 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали УМП ГУНП в Одеській області щодо групи із невстановленої кількості осіб, які займаються оформленням документів щодо опікунства над неповнолітніми особами з метою безперешкодного перетину державного кордону України в період воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до
п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого востаннє продовжено Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Верховною Радою України, відповідним Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 на території України з 24.02.2024 введено режим воєнного стану, на період дії якого обмежено виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років та жінкам-військовозобов'язаним. Разом з тим, не поширюються обмеження щодо виїзду за межі України на осіб, які відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації - усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Враховуючи особливості законодавства України в період дії воєнного стану, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи вступили в попередню змову з метою особистого збагачення шляхом вчинення злочинів у вигляді організації незаконного переправлення осіб чоловічої статті, які підлягають мобілізації на території України, через державний кордон, усвідомлюючи при цьому протиправний характер своїх дій.
У зв'язку з цим, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи розробили план протиправної діяльності, який полягав в наступному. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підшукували осіб чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України, виявили бажання уникнути мобілізації та безперешкодно виїхати за межі країни. Після підбору відповідного кандидата ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пропонували йому стати опікуном малолітньої чи неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, що забезпечить відстрочку від мобілізації та право безперешкодно виїхати за межі територію України (відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року).
Отримавши згоду від таких осіб, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою на виконання відомого співучасникам спільного злочинного плану, надавали інструкції щодо подальших дій останніх, забезпечували їх завідомо підробленими офіційними та іншими документами, що містять недостовірні відомості, які підлягають наданню до органів і служб у справах дітей, контролювали процес збирання та подання таких документів до органів опіки та піклування з метою встановлення такими особами опіки (піклування) над дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також, використовуючи знайомства із посадовими особами служб у справах дітей, лобіювали та прискорювали прийняття рішення щодо призначення підібраних ними осіб опікунами чи піклувальниками дітей, позбавлених батьківського піклування.
Разом з тим, під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки) з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини такі документи: 1) заяву; 2) копію паспорта громадянина України; 3) документи, що підтверджують сімейні, родинні зв'язки особи з дитиною; 4) довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку; 5) довідку про наявність чи відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника або через Портал «Дія» (п. 79 Постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).
Крім того, під час дії на території України надзвичайного стану проходження особами, які перебувають у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещеними батьками), в сім'ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб не вимагається (п. 80 Постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»).
Використовуючи норми чинного законодавства України, які дозволяють призначення особи, яка перебуває у родинних відносинах з дитиною, позбавленою батьківського піклування, опікуном чи піклувальником у спрощеному порядку, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, з метою забезпечення швидкого та спрощеного порядку призначення підібраної особи чоловічої статі опікуном чи піклувальником, в невстановлений наразі спосіб, місці та час забезпечували виготовлення несправжнього свідоцтва про хрещення, в якому зазначали чоловіка, який виявив бажання уникнути мобілізації, хрещеним батьком дитини, позбавленої батьківського піклування, що свідчить, за задумом співучасників, про наявність родинних відносин між майбутнім опікуном (піклувальником) та дітьми, над якими планується встановити опіку (піклування).
На теперішній час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що у користуванні ОСОБА_6 перебуває автомобіль марки «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
До того ж встановлено, що автомобіль «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , в період з 14.07.2024 до 31.10.2024 перебував у власності ОСОБА_6 , що свідчить про те, що такий автомобіль був придбаний останньою під час вчинення кримінальних правопорушень, в яких вона підозрюється, з використанням грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. Поряд з цим в ході досудового розслідування отримано відомості про те, що ОСОБА_6 розірвала шлюб з ОСОБА_8 та станом на теперішній час останні перебувають на стадії поділу спільного сумісного майна, серед якого і зазначений автомобіль. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2024 відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_8 про забезпечення позову. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2024 задоволено заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову у справі за позовом останнього до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та накладено арешт на таке майно, серед якого автомобіль «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 . Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_6 , бажаючи уникнути поділу спільного майна з ОСОБА_8 та накладення арешту на таке майно, наступного дня після винесення вказаної ухвали, тобто 31.10.2024 перереєструвала автомобіль «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в територіальному сервісному центрі, на свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надалі, з метою проведення повного, всебічного досудового розслідування, а також встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень та осіб, причетних до їх вчинення, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеса ОСОБА_1 , 23.04.2025 проведено обшук автомобіля «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 .
В ході обшуку вилучено сам автомобіль марки «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , та ключі від нього.
В подальшому, вищевказаний автомобіль було визнано речовим доказом та винесено відповідну постанову від 23.04.2025.
Станом на теперішній час у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що автомобіль марки «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_6 за кошти, отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса від 30.04.2025 клопотання про накладення арешту на вказане вилучене майно повернуто прокурору для усунення недоліків.
Слідча повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, можливої конфіскації майна.
Слідча в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити посилаючись на обставини викладені письмово.
Представник власника майна ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_4 надала письмові заперечення, які підтримала в судовому засіданні, окремо додала, що ОСОБА_9 є добросовісним власником автомобіля, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Зазначила, що вилучений автомобіль не має жодного відношення до кримінального правопорушення, його власник ОСОБА_9 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, придбав його за особисті кошти. Просила відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно власнику.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 повідомлений про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою досягнення завдань кримінального провадження, дотримання розумних строків його розгляду, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутності захисника підозрюваної.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника ОСОБА_9 , вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_4 відносно того, що вилучений автомобіль належить на праві приватної власності ОСОБА_9 який з 31.10.2024 року є добросовісним набувачем вилученого транспортного засобу, зазначаю наступне.
Слідчим суддею встановлено, у ході слідства, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
До того ж встановлено, що автомобіль «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , в період з 14.07.2024 до 31.10.2024 перебував у власності ОСОБА_6 . Поряд з цим ОСОБА_6 розірвавши шлюб з ОСОБА_8 наразі перебуває на стадії поділу спільного сумісного майна подружжя, серед якого і зазначений автомобіль.
Також, встановлено, що ОСОБА_6 , можливо, бажаючи уникнути поділу вищезазначеного автомобіля «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 перереєструвала останній на свого сина - ОСОБА_9 .
Слідчий суддя враховує аргументи представника ОСОБА_11 з приводу того, що транспортний засіб належить останньому, в той же час зауважує, що зазначений правочин міг бути удаваним та укладеним з метою уникнення поділу автомобіля «BMW X5», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , між подружжям ОСОБА_12 , шлюб яких розірвано та станом на теперішній час останні перебувають на стадії поділу спільного сумісного майна.
Зазначені обставини будуть предметом перевірки під час подальшого досудового розслідування.
Крім того, факт постійного використання підозрюваною ОСОБА_6 вищезазначеного транспортного засобу доводить її присутність під час обшуку.
Зв'язок вилученого майна із вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою від 23.04.2025 року про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що в цілях запобігання можливості відчуження вищевказаного майна та забезпечення можливої конфіскації майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, клопотання слідчого підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Необхідність накладення арешту на зазначений транспортний засіб в частині заборони користування зазначеним транспортним засобом обумовлений певним ризиком його сховання або розукомплектування, що може призвести до його втрати в якості речового доказу. Таким чином, повністю доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.93, 100, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.2,3 ст.332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений 23.04.2025 року під час обшуку автомобіль марки «BMW X5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ключі від нього,
із забороною права відчуження, розпорядження та користування майном.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1