Справа № 562/676/25
20.05.2025 року Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів Рівненської області кримінальне провадження № 12025181130000027 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, вчинені особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, за ч.2 ст.307 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання зазначає, що обвинувачений ніде не працює, має змогу вільно пересуватися територією України та покидати місце свого проживання на довгий період часу, перебувати у будь-якому іншому місці. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за вчинене ним діяння може виїхати за територію Рівненської області, тому існують об'єктивні ризики можливості переховування обвинуваченим від суду та правоохоронних органів. Оскільки обвинуваченому відоме місце проживання свідків, переслідуючи мету перешкоджання кримінальному провадженню, ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою зміни та перекручування їх показів або відмови від показань. Крім того, ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, однак на шлях виправлення не став і скоїв кримінальне правопорушення під час іспитового строку. Тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, знову може вчинити злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою, не здатен забезпечити перебування обвинуваченого за місцем свого проживання, своєчасне його з'явлення до суду, попередити вчинення ним інших кримінальних правопорушень та виключення можливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просять змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, що будедостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а в клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурором належним чином обґрунтовано, що обставини, які стали підставою для тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - продовжують існувати, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховуються вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників у кримінальному провадженні, а також для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
На підставі наведеного, клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 17 липня 2025 року включно із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі внесення застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати на виклик до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику - адвокату ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Суддя