Справа № 562/1532/25
19.05.2025 року.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025184440000035, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стеблівка Рівненської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого 27 грудня 2024 року вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області за ст.126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, -
ОСОБА_3 , будучи особою, щодо якої вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2024 року відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосовані заходи у виді направлення для проходження програми кривдників строком на два місяці, якому 07 квітня 2025 року співробітниками Здолбунівського територіального центру соціального обслуговування населення Здолбунівської міської ради роз'яснено наслідки ухилення від проходження програми для кривдників та з яким укладено договір про надання соціальних послуг від 07 квітня 2025 року, якому роз'яснено вимоги законодавства та порядок проходження програми для кривдників з 11 квітня 2025 року по 06 червня 2025 року, який достовірно знаючи про накладений на нього обов'язок та маючи реальну можливість проходження програми для кривдників, умисно, з метою ухилення від її проходження з 11 квітня 2025 року до 30 квітня 2025 року не прибув до Здолбунівського територіального центру соціального обслуговування населення на вул.Мазепи Гетьмана, 25 в м.Здолбунів Рівненської області для проходження програми для кривдників без поважних причин, тим самим умисно ухилився від проходження програми кривдників.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст.390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною.
Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч.2 ст.382 КПК України судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України. У своїй заяві обвинувачений також вказав, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком.
Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
За вказаних обставин сторони кримінального провадження у судове засідання не викликалися та фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч.4 ст.107 КПК України).
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
А тому, призначення покарання за ст.390-1 КК України у виді обмеження волі буде відповідати тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації.
При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.
Питання про долю речових доказів та документів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати в справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.370-374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 /один/ рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_3 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обрати.
Документи кримінального провадження №42025184440000035 залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: