Справа №949/1702/22
20 травня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Отупор К.М., розглянувши у м. Дубровиця в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Отупор Катерини Миколаївни від розгляду цивільної справи №949/1702/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Таборовець Микола Іванович про визнання недійсним договору дарування,
В провадженні судді Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М. перебуває цивільна справа №949/1702/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Таборовець Микола Іванович про визнання недійсним договору дарування.
Судове засідання по вказаній справі було призначене на 28 травня 2025 року.
19 травня 2025 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Отупор К.М. від розгляду вказаної вище цивільної справи.
Згідно частин 2, 3, 7, 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заявленого відводу, суд приходить таких висновків.
Положеннями частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Із матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Отупор К.М. мотивована тим, що ОСОБА_3 , яка є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_4 . Вказані обставини викликають у нього сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді Отупор К.М.
Cуд враховує висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №9901/22/17, згідно з якими головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24 травня 1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21 грудня 2000).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року №475/97- ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
При обгрунтуванні заяви про відвід судді позивачем ОСОБА_1 вказано лише про дружні стосунки із матір'ю відповідача. При цьому, жодних доказів про дружні стосунки, окрім як твердження позивача, які б дійсно викликали сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючої судді Отупор К.М. та виключали б участь судді у розгляді справи, в поданій заяві не зазначено.
За таких обставин, суд вважає, що заява про відвід не містить обґрунтованих підстав для сумнівів у об'єктивності та неупередженості головуючого судді Отупор К.М.
Ураховуючи викладене, суд вважає заявлений ОСОБА_1 відвід судді необґрунтованим та вирішення питання про відвід головуючому по справі необхідно передати на розгляд судді, визначеному в порядку, передбаченому частиною 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Отупор К.М. - необґрунтованою.
Вирішення питання про відвід судді Отупор К.М. передати іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.